Справа № 2-а-3015/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
"01" лютого 2011 р. м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Залімського І.Г., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Аліменка В.О.
при секретарі: Подолян Наталіії Вікторівни
за участю представників сторін:
позивача - Рибаченко І.В., Міщенко Л.М.
відповідача - Долиняний С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.10.10 у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання рішення недійсним, -
Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці №0001602320/2 від 29.04.2010 року.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.10.2010 року позов було задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці №0001602320/2 від 29.04.2010 року.
Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго".
Зокрема, апелянт вказує на те, що з огляду на обставини викладені в апеляційній скарзі, оскаржувана постанова прийнята Вінницьким окружним адміністративним судом без повного з"ясування обставини, що мають значення для справи, та з порушенням норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 199, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, 04.12.2009 року повноважними особами ДПА у Вінницької області було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 01.07.2009 року.
За результатами перевірки складено акт № 287/23/33126849, яким зафіксовано ряд допущених позивачем в процесі власної діяльності порушень норм права, зокрема:
п.п.3.1.1, п. 3.1. ст.3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 11.1 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) стосовно заниження підприємством податку на додану вартість на суму 4638058 грн., в тому числі: в квітні 2008 р. - 286290 грн., в травні 2008р. - 310362 грн., в червні 2008р. - 264258 грн., в липні 2008р. - 271247 грн., в серпні 2008р. - 240666 грн., в вересні 2008р.- 339744 грн., в листопаді 2008р. - 167885 грн., в грудні 2008р. - 34769 грн., в січні 2009 р. - 1145108 грн., в лютому 2009р. - 1041401 грн., в березні 2009р. - 225742 грн., в квітні 2009р. - 134890 грн., в травні 2009р. - 67286 грн., в червні 2009р. - 108410 грн.;
п.п. 4.2.1, п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 п. 5.1, п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.3, п.5.3, п. 5.7 п. 5.9 ст. 5, п. 8.1 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2009р. на суму 3239707 грн.;
п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 п.п. 9.7.3 п. 9.7 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-4, що слугувало донарахуванням підприємством 750 грн. податку з доходів з фізичних осіб та встановленню факту несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету.
На підставі даного висновку, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001602320/0 від 23.12.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 4 515 315 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 257 657 гривень.
Як зазначається у самому рішенні підставою для визначення податкового зобов'язання стало порушення позивачем п.п.3.1.1, п. 3.1. ст.3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 11.1 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).
Як встановлено судом першої інстанції в результаті неодноразового оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення ДПА у Вінницькій області були винисені податкове повідомлення-рішення від 09.03.2010 року №0001602320/1, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 24.12.2009 року №0001602320/0, податкове повідомлення - рішення № 0001602320/2 від 29.04.2010 р., яким скасовано податкове повідомлення - рішення №0001602320/0 від 23.12.2009 р. в частині визначення суми податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 100693,50 грн. в т.ч. - 67129 грн. основного платежу та 33564,50 грн. штрафної санкції. Вказане податкове повідомлення - рішення, внаслідок чергового його оскарження КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" рішенням ДПА України від 09.07.2010 р. залишено без змін.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" та скасовуючи податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0001602320/2 від 29.04.2010 року., виходив з того, що викладені в адміністративному позові КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" обставини знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" не може вважатись порушником нормативно-правових актів, які відображені в податковому рішенні.
До такого висновку, суд першої інстанції дійшов в результаті встановлення наступних обставин справи.
Причиною нарахування податкового зобов'язання податковим повідомленням - рішенням, стало порушення позивачем п.п.3.1.1, п. 3.1. ст.3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 11.1 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).
Як було встановлено в ході розгляду справи судом першої інстанції КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" є зареєстрованим платником податку на додану вартість на загальних підставах і здійснює господарську діяльність та операції з продажу, які є виключно оподаткованими податком на дану вартість поставками.
Відповідно до п.3.1. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Пунктом 3.2 вказаного Закону чітко визначено операції, які не є об'єктом оподаткування та які є звільнені від оподаткування податком на додану вартість.
Як засвідчено матеріалами справи позивач за перевірений період здійснював за основною операційною діяльністю господарські операції з поставок теплової енергії, послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які оподатковуються на загальних підставах за ставкою 20 % , видів же економічної діяльності, які згідно із ст.ст. 3, 5 Закону України "Про податок на додану вартість" є пільговими або не оподатковуються податком на додану вартість за перевіряємий період не зазначено.
Судова колегія, з огляду на положення п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п.8 ст. 78 та ст. 191 Господарського кодексу України, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що наявність збитків і належність витрат з придбання товарів у відповідних звітних періодах та віднесення їх позивачем до валових витрат, що підтверджується актом перевірки та рішенням є правомірним.
На підставі положень ст. 192 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення", п. 4.1. Закону України “Про податок на додану вартість” тарифи на послуги для населення позивачу були встановленні рішенням Вінницької міської ради від 23.07.2009 р. № 1647 і оскільки, встановлені тарифи були нижчими від розміру обґрунтованих цін на кінець 2 кварталу 2009 року різниця між затвердженими тарифами та розміром економічно обґрунтованих витрат на надання зазначених послуг склалась в сумі 5148,3 тис. грн. за 1 півріччя 2009 року та 16509,8 тис. грн. за 2008 рік.
Вінницьким окружним адміністративним судом вірно встановлено, що операція з отримання комунальним підприємством фінансової допомоги не є поставкою і не є виплатами згідно пп. 3.2.7 п.3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість".
Проаналізувавши п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", наказ ДПА України від 03.04.1997 р. за № 166 та п. 5.3.4 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, суд першої інстанції констатував, що операції, які, не є об'єктом оподаткування та мають враховуватись при визначенні суми податкового кредиту, є операціями саме з продажу товарів (послуг), а не будь-якого отримання коштів. До того ж, враховуючи, що п.7.2.8, п.7.4.2, 7.4.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" стосуються саме операцій з поставки товарів (послуг), а не отримання невідплатної фінансової допомоги держави, КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" не проводить оподатковуваних операцій з поставки товарів (послуг), а тому, при отриманні субвенцій з державного бюджету для погашення заборгованості минулих років з різниці у тарифах на теплову енергію підстав для ведення розподільного обліку немає. З даним висновком погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Згідно із п.п.7.4.1 ст.7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (послуг), та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Податковий кредит надається платнику податку - покупцеві відповідних товарів на підставі отриманих податкових накладних, а не продавцю відповідних товарів (послуг).
Окрім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що з огляду на п.п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковими інспекторами неправомірно застосовано п.п. 7.4.3 ст. 7 вказаного Закону стосовно не зазначення в Акті та в рішеннях товарів (робіт чи послуг) виготовлених та/або саме придбаних (і в яких контрагентів) які частково повинні були використовуватись саме в оподаткованих операціях, а частково - ні, та відповідно правильно не визначена частка неоподатковуваних операцій у загальному обсязі всіх оподаткованих операцій саме відповідних звітних періодів, що дорівнюють календарним місяцям з 01.04.2008 р. по 30.06.2009 р. Обгрунтовуючи даний висновок судом першої інстанції правомірно взято до уваги покази свідка - головного державного податкового ревізора - інспектора ДПА у Вінницькій області Литвин Ірини Антонівни, яка безпосередньо здійснювала перевірку апелянта.
Що ж стосується дослідження факту отримання КП ВМР “Вінницяміськтеплоенерго” субвенції у 2008 -2009 роках, які згодом були спрямовані на оплату використаних для виробництва електроенергії природного газу з ПДВ, що придбавалися у 2007 - 2009 роках для проведення своєї статутної діяльності, то Вінницький окружний адміністративний суд обгрунтовано, в розрізі положень п. 1.4 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", роз'яснень ДПА України (лист від 25.09.2009р. №20957/7/16-1517), дійшов висновку, що застосування ДПІ у м. Вінниці п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 цього ж Закону до оподаткування отриманих підприємством сум субвенцій з державного бюджету для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, суперечить вимогам чинного законодавства, з огляду на той факт, що операції щодо отримання дотацій з бюджету за послуги з постачання теплової енергії відповідно до вимог п. 3.2. ст. 3, ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" не віднесені законодавчо до операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ та звільнені від оподаткування ПДВ.
Судова колегія апеляційної інстанції також погоджується з визнанням судом першої інстанції профінансованих місцевим бюджетом коштів підприємству на капітальні інвестиції з метою реалізації інвестиційних проектів з енергозбереження відповідно до Статуту та рішень Вінницької міської ради, як внесків до статутного фонду, що підтверджується Актом, та були використані підприємством безпосередньо у господарській діяльності шляхом придбання та поліпшення основних засобів комунальної власності внаслідок чого відбулося збільшення вартості майна комунальної власності, на суму власного фінансування за рахунок коштів місцевого бюджету.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, правомірно, з урахуванням всіх обставин справи, прийшов до висновку щодо того, що викладені в позові КП ВМР “Вінницяміськтеплоенерго” до Державної податкової інспекції у м. Вінниці обставини є обгрнутованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, внаслідок чого позивач не може вважатися порушником нормативно-правових актів які відображені в податковому повідомленні - рішенні №0001602320/2 від 29.04.2010 року.
З урахуванням викладеного, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності прийнятого Державною податковою інспекцією у м. Вінниці податкового повідомлення-рішення №0001602320/2 від 29.04.2010 року, а відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці -залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.10.2010 р. -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 07.02.10 .
Головуючий суддя Залімський І.Г.
Судді Мельник-Томенко Ж.М.
Аліменко В.О.