Справа № 2-а-3065/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Мельник-Томенко Ж.М.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
"01" лютого 2011 р. м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Залімського І.Г., суддів: Аліменка В.О., Курка О.П.
при секретарі: Подолян Наталіії Вікторівни
за участю представників сторін:
позивач : Галкін В.О., Вовк Ю.І., Юр"єва Н.А.
відповідача - апелянта : Рибак Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.10 у справі за адміністративним позовом Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про скасування рішення , -
Подільське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом щодо скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області № ІЦ-02-12/43 від 01.06.2010 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2010 року позов було задоволено, визнано протиправним та скасовано вищевказане рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2010 р. та ухвалити нове рішення, згідно ст. 202 КАС України. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків Вінницького окружного адміністративного суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, в період з 13.05.2010 року по 25.05.2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області проведено планову перевірку дотримання Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру за період роботи з 01.05.2009 року по 01.05.2010 року державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів (плати за землевпорядні роботи, роботи та послуги, пов'язані з оформленням документів, в тому числі, які посвідчують право власності на земельні ділянки).
Перевіркою було встановлено факти застосування підприємством тарифів у завищеному розмірі понад затверджений або встановлений на законодавчому рівні розмір. Зокрема, був зафіксований факт порушення Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру положень Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю" № 2375 від 20.01.2005 року, ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію експертизу землевпорядної документації", п. 1.4 Інструкції "Про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами”, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерством фінансів України № 298/519 від 03.12.2001 року.
За результатами даної перевірки та на підставі складеного за її наслідками акту Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № ІЦ-02-12/43 від 01.06.2010 року та вирішено вилучити у ДП "Поділлягеодезкартографія" в дохід Державного бюджету 414 368 грн. суми необґрунтовано отриманої виручки, а також застосовано штраф в сумі 828 736 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ДП "Поділлягеодезкартографія" та скасовуючи рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № ІЦ-02-12/43 від 01.06.2010 року, виходив з того, що розмір економічних санкцій, визначений оскаржуваним рішенням, є безпідставно завищеним, оскільки до цього розміру включено вартість послуг наданих позивачем по оформленню технічної документації щодо державної реєстрації договорів оренди землі, хоча граничний розмір даного виду робіт законодавством не обмежується, і такі договори не підлягали врахуванню при проведенні перевірки.
До такого висновку, суд першої інстанції дійшов в результаті встановлення наступних обставин справи.
В ході розгляду даної справи, проаналізувавши зміст ст. 1 Закону "Про захист конституційних прав громадян на землю", ст.ст. 1, 55 та ст. 56 Закону України "Про землеустрій" № 858 від 22.05.2003 р. суд першої інстанції дійшов висновку, що до робіт із землеустрою по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, а так само встановлення меж ділянки в натурі (на місцевості) відноситься роботи в комплексі, а саме: обстежувальні, топографо-геодезичні, картографічні, з виготовленням плану земельної ділянки, складеної за результатами кадастрової зйомки та кадастровий план земельної ділянки. Вищенаведені роботи відносяться до робіт із землеустрою по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, а також щодо встановлення меж ділянки в натурі (на місцевості). Виготовлення технічної документації із землеустрою є однією з умов та підстав отримання документів що підтверджують право власності на земельні ділянки, а саме - державного акту на землю.
Статтею 1 Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю" встановлена гранична вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), яка не може перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 85 грн. Стосовно вартості робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, її розмір не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 153 грн.
Вінницькиий окружний адміністративний суд, не взявши до уваги пояснення Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру стосовно визначення в договірному порядку розміру оплати за роботи із землеустрою по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, встановив, що позивач, в порушення ст. 1 Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю" за проведення робіт із землеустрою по виготовленню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, отримував від замовників значно більшу суму.
Також, суд першої інстанції, з огляду на положення Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю", п. 21 додатку до постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" № 1548 від 25.12.1996 року, наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 264 від 12.08.2004 року "Про затвердження Граничних розмірів плати з виконання землевпорядних робіт", погодженого з Міністерством фінансів України, Міністерством економіки України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1042/9641 від 20.08.2004 року, із подальшими змінами внесеними наказом Державного комітету по земельних ресурсах № 368 від 06.12.2005 року, правомірно дійшов висновку про безпідставність посилання Подільського державного підприємтсва геодезії, картографії та кадастру на наказ Деркомзему № 97/298/124 від 15.06.2001 року при визначенні розміру плати за передбачені Законом України "Про захист конституційних прав громадян на землю" роботи.
Крім того, судом першої інстанції встановлений факт неврахування позивачем вимог Порядку безоплатного оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 844 від 05.08.2009 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2009 року), де визначена спрощена процедура безоплатних оформлення та видачі громадянам України у 2009 та наступних роках державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів та ведення садівництва у розмірах, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, після прийняття рішення про передачу громадянам безоплатно у приватну власність земельних ділянок.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 844, з метою захисту конституційних прав громадян України на землю Кабінет Міністрів України постановив заборонити стягнення з громадян України плати за оформлення та видачу відповідно до затвердженого цією постановою Порядку безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки таких актів та надання додаткових і супутніх послуг з розроблення документації із землеустрою, а також будь-яких інших платежів, зокрема внесків до благодійних та інших фондів.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно не приняв до уваги посилання позивача на листи роз'яснення Держкомзему, Державної податкової адміністрації України, через інформаційний характер останніх.
В свою чергу, дослідивши викладені в адміністративному позові обставини та вивчивши наявні в матеріалах справи докази, всупереч встановленню наявності здійсненого позивачем правопорушення суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області № ІЦ-02-12/43 від 01.06.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню, як необґрунтоване.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з вказаними вище висновками Вінницького окружного адміністративного суду з огляду на той факт, що при проведенні перевірки та визначенні розміру необґрунтовано отриманої виручки Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області не враховано те, що Законом України "Про захист конституційних прав громадян на землю" встановлено граничну вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, а Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру на разі були надані послуги по виготовленню технічної документації що посвідчує право особи на оренду земельної ділянки, граничний розмір вартості яких законодавством не обмежується, а такі договори не підлягали врахуванню при проведенні перевірки.
Викладене на думку судової колегії, підтверджує висновки суду першої інстанції щодо завищення розміру економічних санкцій визначених оскаржуваним рішенням, оскільки до цього розміру включено вартість послуг наданих позивачем по оформленню технічної документації щодо державної реєстрації договорів оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час, згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, правомірно, з урахуванням всіх обставин справи, прийшов до висновку щодо того, що викладені в позові Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області обставини є обгрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Також судова колегія погоджується з посилання судом першої інстанції на той факт, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення.
Вінницьким же окружним адміністративним судом обгрунтовано встановлена неможливість визнання протиправним оскаржуваного рішення відповідача в якійсь сумі та неможливість підміни судом державного органу, рішення якого оскаржується, шляхом прийняття замість рішення, яке визнається протиправним, іншого рішення, яке б відповідало закону, та надання вказівок, які б свідчили про вирішення питань, щоі належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням викладеного, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності прийнятого Державною інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області рішення № ІЦ-02-12/43 від 01.06.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, висновки суду в повній мірі відповідають останнім, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області -залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2010 р. -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 07.02.11 .
Головуючий суддя Залімський І.Г.
Судді Аліменко В.О.
Курко О.П.