Справа: № 2-а-13699/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
"03" березня 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-13699/10/2670
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Хрімлі О.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі м Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м Києва до приватного підприємства «Електросистеми-2003», третя особа: Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи, -
Державна податкова інспекція у Деснянському районі м Києва (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Електросистеми-2003» (далі -відповідач), третя особа: Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розглядати справу у порядку письмового провадження.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
05 жовтня 2004 року відповідач зареєстрований Деснянською районною державною адміністрацією м. Києва, номер запису в ЄДР 1 066 102 0000 000433, засновник - ОСОБА_3
Рішенням ОСОБА_3 від 11.12.2007 року було передано на праві приватної власності корпоративні права ПП «Електросистеми-2003»на користь ОСОБА_4.
Підставою для звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи став вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2010 року,згідно якого ОСОБА_4, який є власником та директором ПП «Електросистеми-2003», було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2 та ст. 190 ч. 3 Кримінального Кодексу України.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі -Закон № 755, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 38 вказаного Закону, підставою для постановляння судового рішення про припинення юридичної особи є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; здійснення діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право звертатись з позовами про припинення юридичної особи тільки у випадках виконання ним функції нагляду за дотриманням законодавства у сфері оподаткування, а тому виключно у випадках неподання суб'єктом господарювання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності.
Згідно з пунктом 3 частини 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.
Однак, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції неповними.
Згідно з п. 17 ст. 11 Закону № 509, органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до статей 22, 38 Закону № 755, суд може постановити рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи.
При цьому зі змісту Прикінцевих положень розділу VIII цього ж Закону випливає, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, тобто до 1 липня 2004 року, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відтак положення п. 17 ст. 11 Закону № 509 щодо права податкового органу на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності слід розуміти як положення щодо припинення юридичної особи.
Виходячи з наведеного, заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення відповідача відповідають повноваженням органу державної податкової служби і, відповідно, компетенції адміністративних судів.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону № 755, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, передбачені частиною другою статті 38 зазначеного Закону. Однією з таких підстав є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.
Оскільки норма зазначеної статті не містить імперативного застереження щодо кола осіб, які мають право звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи з наведеної підстави, а подання такого позову органом державної податкової служби обумовлено виконанням покладеного на нього законом обов'язку щодо аналізу причин і оцінки даних про факти порушень податкового законодавства, що нерозривно пов'язано з набуттям платником податків цивільної правосуб'єктності, можна дійти висновку про використання позивачем повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Враховуючи наявність вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2010 року, яким було встановлено факт провадження юридичною особою діяльності, що суперечить установчим документам та такої, що заборонена законом, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для припинення юридичної особи.
Однак, колегія суддів вважає, що позовні вимоги у частині скасування запису про державну реєстрацію не підлягають задоволенню.
Так, ПП «Електросистеми-2003» було зареєстровано ОСОБА_3 як засновником у 2004 році, у подальшому корпоративні права були передані до ОСОБА_4, який і займався незаконною діяльністю (як встановлено вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2010 року). Таким чином, при створенні ПП «Електросистеми-2003», ОСОБА_3 мав намір здійснювати підприємницьку діяльність на законних підставах. Тому відповідачем не було надано доказів наявності порушень з боку державного реєстратора при здійснення реєстраційних дій та внесення запису про про державну реєстрацію юридичної особи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не наводиться жодного обгрунтування недійсності запису про державну реєстрацію, а всі доводи зводяться до обгрунтування підстав припинення юридичної особи.
Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов частково.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м Києва задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позов частково.
Припинити юридичну особу - приватне підприємство «Електросистеми-2003»(ідентифікаційний код 32979036).
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Хрімлі О.Г.