Справа: № 2а-1943/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
"22" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
суддів:
при секретарі: Федорової Г.Г.,
Вівдиченко Т.Р., Петрика І.Й.,
Петриченко Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року по справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця»до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області про визнання незаконними дій щодо проведення планової перевірки,-
У квітні 2010 року Комунальне підприємство «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця»(далі -позивач, КП «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області (далі -відповідач), в якому просило визнати незаконними дії службових осіб відповідача в частині проведення ними планової перевірки КП «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця»з 07.04.2010 року по 27.04.2010 року та визнати незаконним рішення відповідача щодо зупинення планової перевірки позивача з 08.04.2010 року.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив свої вимоги та просив суд окрім попередньо заявлених ним вимог визнати незаконними дії Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області щодо проведення 19.04.2010 року заходів державного нагляду (контролю) з порушенням вимог періодичності проведення заходів, передбачених законом.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року позовні вимоги Комунального підприємства «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця»до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області про визнання незаконними дій щодо проведення планової перевірки, задоволено.
Визнано незаконними дії Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області щодо проведення планової перевірки Комунального підприємства «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця»з 07.04.2010 року по 27.04.2010 року.
Визнано незаконними рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області щодо зупинення планової перевірки Комунального підприємства «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця»з 08.04.2010 року.
Визнано незаконними дії Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області щодо проведення 19.04.2010 року заходів державного нагляду (контролю) з порушенням вимог періодичності проведення заходів, передбачених законом.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог, заявлених позивачем.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, КП «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця»є юридичною особою, зареєстрованою Ріпкинською районною державною адміністрацією Чернігівської області 06.06.2002 року. Разом з цим, позивач є суб'єктом господарювання малого підприємництва та діє на підставі Статуту (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 06.06.2002 року Серії АОО № 372062).
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій одним із видів діяльності позивача по КВЕД є постачання пари та гарячої води.
Даний вид діяльності належить до контролю та регулюванню з боку держави за правильністю формування та застосування цін/тарифів за надані послуги та регулюється Законом України від 24.06.2004, № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги", який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Згідно ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів, при цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, і такий контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Відповідно до п. 3 Положення про державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13.12.2000 р. основним завданнями Державної інспекції з контролю за цінами є організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Відповідно до п. 5 Положення про державну інспекцію з контролю за цінами, Державна інспекція з контролю за цінами має право: 1) проводити відповідно до законодавства перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників, що відображаються у розрахункових документах незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням цін (тарифів); знайомитися з установчими документами та свідоцтвом про державну реєстрацію; перевіряти у посадових осіб, відповідальних за формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи, що посвідчують особу; проводити перевірку достовірності даних, наведених у документах з питань порядку формування, встановлення та застосування державних фіксованих та регульованих цін; 2) одержувати відповідно до законодавства письмові пояснення, довідки, документи, матеріали з питань, що виникають під час перевірки порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи (їх копії) про рівень і економічну обґрунтованість цін (тарифів) на товари, роботи та послуги, їх техніко-економічні характеристики, ефективність, споживчі властивості тощо; 3) обстежувати в установленому порядку виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання, що використовуються для виготовлення, зберігання й реалізації товарів і сировини, організації та надання послуг; 4) вимагати відповідно до законодавства усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), а також здійснення перерахунку вартості товарів, робіт і послуг, ціни (тарифи) на які сформовані, встановлені та/або застосовані з порушенням законодавства (якщо фактичну оплату товарів, робіт та послуг не проведено) для розрахунків із споживачами; 5) приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); 6) відповідно до вимог законодавства розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконанням вимог органів державного контролю за цінами; 7) залучати спеціалістів органів виконавчої влади, а також суб'єктів господарювання (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до її компетенції; 8) скасовувати розпорядчі документи своїх територіальних органів (припис, розпорядження, рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій), а також винесені ними постанови про накладення адміністративних стягнень; 9) проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджене державне регулювання; 10) здійснювати моніторинг цін (тарифів) та проводити цінові дослідження на споживчому та товарних ринках; 11) одержувати відповідно до законодавства копії платіжних документів, що підтверджують факт перерахування до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій; 12) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення; 13) надсилати до правоохоронних органів матеріали перевірок щодо дій, які містять ознаки злочину;14) вчиняти інші дії в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачений Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області на підставі вищевикладених норм було складено план роботи на ІІ квартал 2010 року затверджений наказом № 7 від 24.03.2010 року, яким в свою чергу було заплановано проведення перевірки Комунального підприємства «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця»з питань дотримання підприємством як суб'єктом господарювання, що відноситься до підприємств з високим ступенем ризику, державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, відповідно до вимог постанови Кабінету Мністрів України від 26.07.2006 року № 1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів».
08 квітня 2010 року керівником КП «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця»не було допущено до перевірки службових осіб відповідача, внаслідок чого останніми було складено відповідний акт від 08.04.2010 року. Державна інспекція з контролю за цінами в Чернігівській області в своєму листі від 09.04.2010 року № 01-15/998 повідомила позивача про зупинення перевірки по причині звернення до правоохоронних органів.
19 квітня 2010 року службові особи відповідача разом з представником прокуратури прибули до КП «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця»з метою проведення повторної перевірки, однак також не були допущені до її проведення, внаслідок чого останніми було складено про це акт від 19.04.2010 року.
Згідно ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.
Згідно ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: він здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам.
Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності.
З урахуванням значення прийнятного ризику для життєдіяльності всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).
Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) та переліки питань для здійснення планових заходів, які затверджуються його наказом.
У межах переліку питань кожен орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу має визначити ті питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль).
Уніфіковані форми актів, в яких передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, затверджуються органом державного нагляду (контролю) і публікуються в мережі Інтернет у порядку, визначеному законодавством.
Орган державного нагляду (контролю) оприлюднює критерії та періодичність проведення планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) шляхом розміщення інформації в мережі Інтернет у порядку, визначеному законодавством.
Підпунктом 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" встановлено до 01 січня 2011 року мораторій на здійснення заходів державного нагляду (контролю) суб'єктів малого підприємництва, крім проведення перевірок суб'єктів малого підприємництва, господарська діяльність яких віднесена до високого ступеня ризику, критерії визначення якого затверджено Кабінетом Міністрів України.
Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності і періодичність проведення планових заходів, затверджуються Постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 21 травня 2008 року.
Згідно п. 3 вищевказаної Постанови КМУ, до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику можуть бути віднесені ті підприємства, що, зокрема, реалізують продукцію, товари і послуги в обсязі, що перевищує 500 тис. гривень на рік та ті, що порушують державну дисципліну цін.
На підставі вказаної постанови, Державна інспекція з контролю за цінами в Чернігівській області, як орган державного нагляду (контролю), віднесла відповідача до підприємств з високим ступенем ризику, однак правомірність такого віднесення документально не підтвердила.
В той же час, позивач надав докази того, що КП «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця»відноситься до підприємств із середнім ступенем ризику, про що свідчить декларація з податку на прибуток підприємства за 2009 рік (а.с. 50).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про підставність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими та підтверджуються належними доказами.
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року -залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
суддя:
суддя:
Г.Г. Федорова
Т.Р. Вівдиченко
І.Й. Петрик
Повний текст ухвали складено та підписано -28.02.11 р.