Копія
Іменем України
24.03.11 місто СевастопольСправа №2а-754/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді Кириленко О.О.,
секретар судового засідання Семенюк Є.Є.,
за участю позивача -ОСОБА_1, представника відповідача -Дудара В.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1554, військової частини А 1656 про визнання дій незаконними та стягнення коштів, як компенсації за не отримане речове забезпечення, -
У березні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до військової частини А 1554, військової частини А 1656 про визнання дій військової частини А 1554, військової частини А 1656 щодо невиплати позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно протиправними та стягнення з військової частини А 1554, військової частини А 1656 на користь позивача коштів у сумі 6 766 гривень 82 копійки, як компенсації за не отримане речове забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби у військовій частині А 1554 на посаді техніка -начальника контрольно -технічного пункту технічної часини військової частини А 1554, не був забезпечений речовим майном та не отримав грошову компенсацію замість нього після звільнення зі служби в запас.
У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позову.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у запереченнях.
Заслухавши думку учасників судового процесу, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 до 22 листопада 2010 року проходив військову службу у військовій частині А 1554 на посаді техніка -начальника контрольно -технічного пункту технічної часини. Вказана військова частина не є юридичною особою і підпорядкована військовій частині А 1656.
Наказом командувача Повітряних Сил Збройних сил України від 22 жовтня 2010 року № 122-ПМ позивач був звільнений з військової служби у запас за віком з правом носіння військової форми одягу.
22 листопада 2010 року наказом командира військової частини А 1656 № 256 позивач був виключений із списків особового складу і всіх видів військового забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Севастопольського об'єднаного міського військового комісаріату.
Військова частина А 1554 находиться на речовому та продовольчому забезпеченні у військовій частині А 1656.
Згідно з довідкою військової частини А 1656 від 26 листопада 2010 року № 751 сума заборгованості відповідача за речове майно у грошовому еквіваленті складає 6 766 гривень 82 копійки. До теперішнього часу відповідачем зазначена сума позивачу не сплачена.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі -Закон), продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 91 Закону в редакції, що діяла до 01 січня 2007 року, передбачено що, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
3 11 березня 2000 року Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” призупинена дія частини другої статті 91 Закону України, в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або, за їх бажанням, грошової компенсації замість них, та замість речового майна.
Однак, частина перша статті 9 Закону, гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, тому призупинення дії частини другої статті 91 Закону, не скасовує гарантій по забезпеченню військовослужбовців, встановлених цим Законом.
Відповідно до статей 1, 2, 4 Закону нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Також, у Рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зазначено, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, Держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист та юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Крім того, Конституційний Суд у зазначеному рішенні дійшов до висновку, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів, лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп /2007 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).
Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей, як громадян України в правах і свободах, встановлених законодавством. Тобто при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, відповідно до пункту 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1441, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Судом встановлено що, військова частина, в якій позивач знаходився на речовому забезпеченні під час проходження військової служби, речового майна не надала, грошову компенсацію за нього не сплатила.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити.
Визнати дії військової частини А 1656 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна протиправними.
Стягнути з військової частини А 1656 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна в сумі 6 766 (шість тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 82 копійки.
Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя (підпис) О.О. Кириленко
Постанову складено у повному обсязі
25 березня 2011 року
З оригіналом згідно
Суддя О.О. Кириленко