21 березня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1338/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Клочка К.І.,
при секретарі - Міщенко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області та відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови, -
17 лютого 2011 року позивач Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області та відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 03 лютого 2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про накладення на Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області штрафу у розмірі 340,00 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк виконавчого документу. Вважає, що вказана постанова про накладання штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Прохальна частина адміністративного позову містить клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач явку в судове засідання свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надіслав письмові заперечення, у яких зазначив, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв у чіткій відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Крім того, просив суд розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши інші докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Хорольського районного суду Полтавської області Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації зобов'язано здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату одноразової компенсації при встановленні другої групи інвалідності у розмірі 26940,60 грн відповідно до статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи” .
Для примусового виконання вказаного рішення Хорольським районним судом 22 лютого 2010 року видано виконавчий лист № 2-а-324/2010/1624.
Преамбулою Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
На виконання наведеної норми Закону державним виконавцем Нездойминогою Оленою Олександрівною підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області 11 листопада 2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Хорольського районного суду у справі № 2-а-324/2010/1624 та надано боржнику 7 - денний строк для добровільного виконання рішення суду.
У зв'язку з невиконанням рішення суду 03 лютого 2011 року на боржника Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації постановою державного виконавця накладено штраф у розмірі 340,00 грн та надано повторний 10 - денний строк для добровільного виконання рішення суду. Рішення суду повторно не було виконано.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Аналогічне правило міститься і в частині першій статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Крім того, суд зазначає, що відсутність відповідного фінансування не може бути визнано поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення. При цьому суд бере до уваги, що судовим рішенням на позивача було покладено обов'язок здійснити дії по нарахуванню та виплаті грошових коштів.
Відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 33 Закону України “Про виконавче провадження”, проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.
Представником позивача не надано суду доказів щодо виконання постанови Хорольського районного суду, або поважних причин його невиконання.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у прийнятті рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Зміст дій, які повинен вчиняти державний виконавець з приводу примусового виконання судових рішень, передбачений зокрема статтею 87 зазначеного Закону.
Так, статтею 87 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
На виконання вимог Закону України “Про виконавче провадження” від 24 листопада 2010 року старший державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області виніс постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 340,00 грн. за невиконання виконавчого документу у встановлений строк.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що старший державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України “Про виконавче провадження”, а отже позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області та відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 25 березня 2011 року.
Суддя К.І. Клочко