10 березня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-4561/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
при секретарі - Саченко Н.С.,
за участю:
представника позивача - Павленко М.Г.,
представників третьої особи - Марчук Т.В., Мельник В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Божківської виправної колонії № 16 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області, третя особа - Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області про скасування вимоги, -
27 вересня 2010 року Божковська виправна колонія № 16 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області (по тексту -позивач, Божківська ВК №16 УДДУПВП в Полтавській області) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного відділ у м.Полтаві, Полтавському та Решетилівському районах про скасування вимоги про усунення порушень № 01-14/1029 від 22.07.2010.В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідно до статті 14 Закону України „Про Державну кримінально-виконавчу службу України", до її персоналу належать особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально виконавчій службі України, тобто до працівників ДКВС України, зокрема, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, належать державні службовці, а також вільнонаймані працівники. Тому, умови оплати праці передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.1993 №534, а також наказом Департаменту від 03.10.2004 №190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції Країни14.10.2004 за № 1312/9911, поширюється на всіх вільнонайманих працівників ДКВС України, а конкретний дозвіл підвищення цим працівникам (у тому числі державним службовцям) посадового окладу за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що утримуються у слідчих ізоляторах, установлюється наказом начальника установи. Також, вказував, що надбавка за вислугу років вільнонайманим працівникам, які оплачуються за ЄТС, встановлювалась на підставі наказу Держдепартаменту від 24.05.2000 № 98 „Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів ДКВС" згідно з рішеннями комісії Держдепартаменту, його територіального органу управління або установи по встановленню стажу роботи, що дає право робітникам службовцям на одержання процентної надбавки за безперервну роботу. Водночас, відповідно до наказу Державного департаменту від 25.05.2010 за № 175, наказ Держдепартаменту 24.05.2000 № 98 відмінений як такий, що не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України , тому нарахування і виплату надбавки за безперервну роботу припинено з 25.05.2010.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 замінено первинного відповідача Контрольно-ревізійний відділ у м. Полтаві, Полтавському та Решетилівському районах на належного відповідача - Контрольно-ревізійне управління у Полтавській області (по тексту - відповідач, КРУ в Полтавській області).
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ревізією Контрольно-ревізійного відділу у м. Полтаві, Полтавському та Решетилівському районах дотримання законодавства Божківською виправною колонією № 16 УДДУ ПВП в Полтавській області при встановленні, нарахуванні та виплаті посадових окладів і тарифних ставок, надбавок і доплат особам, які не дають спеціальних звань рядового і начальницького складу, встановлено, що не атестованим працівникам - державним службовцям Колонії - розміри посадових окладів підвищено за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими (за наказом начальника Колонії - на 20%). При цьому вказував, що підвищених розмірів посадових окладів за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими суперечить Постанові Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 26. Крім того, зазначав, що ревізією дотримання при встановленні, нарахуванні та виплаті посадових окладів і тарифних ставок, надбавок і доплат особам, які не дають спеціальних звань рядового і начальницького складу, встановлено, що в період з 01.01.2008 по 31.05.2010 робітникам і службовцям Колонії які не мають спеціальних звань рядового начальницького складу (вільнонаймані працівники), нараховувалась надбавка а безперервну роботу в установах кримінально-виконавчої системи. При цьому, наголошував що таке нарахування, здійснювалося всупереч вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 та наказу Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 11.11.2005 № 184.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області.
Третя особа не заперечувала проти задоволення позовних вимог, при цьому, підтримуючі доводи позивача.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з підстав у ньому викладених, просив задовольнити.
Представники третьої особи в судовому засіданні просили задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.
Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
А відтак, суд приходить до висновку, що спір підлягає вирішенню на підставі наявних в матеріалах справи та зібраних судом доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представників третьої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Божківська виправна колонія № 16 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області є юридичною особою та здійснює діяльність у сфері юстиції та правосуддя /КВЕД 75.23.0/, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки Головного управління статистики у Полтавській області.
Контрольно-ревізійним відділом у м. Полтаві, Полтавському та Решетилівському районах відповідно до пункту 2.34 плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ на ІІ квартал 2010 року, проведено планову виїзну ревізію фінансового - господарської діяльності Божківської виправної колонії № 16 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області за 2008-2009 року та завершений звітний період 2010 року.
За результатами перевірки складено акт від 01.07.2010 № 01-21/73, яким, зокрема, зафіксовано, зокрема, порушення:
- не атестованим працівникам -державним службовцям Колонії розміри посадових окладів підвищено за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими (за наказом начальника Колонії -на 20%), що суперечить Постанові Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 26. Внаслідок чого 10 працівникам установи зайво нараховано та виплачено заробітну плату в період з 01.01.2008 по 31.05.2010 на загальну суму 56635,24 грн. Як наслідок, до цільових фондів зайво перераховано внесків на суму 20578,84 грн. (всього 77214,08 грн).
- робітникам і службовцям Колонії, які не мають спеціальних звань рядового начальницького складу (вільнонаймані працівники), нараховувалась надбавка а безперервну роботу в установах кримінально-виконавчої системи, всупереч вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 та наказу Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 11.11.2005 № 184, що призвело до зайвого нарахування 12 працівникам установи заробітної плати за період з 01.01.2008 по 31.05.2010 на загальну суму 55615,37 грн та до зайвого перерахування внесків до державних цільових фондів на суму 20203,46 грн (всього 75818,83 грн).
Позивач, не погоджуючись із зазначеними висновками акту ревізії, надіслав на адресу Контрольно-ревізійного відділу у м. Полтаві, Полтавському та Решетилівському районах, заперечення до акту, на які був отриманий висновок від 20.07.2010, згідно до яких заперечення відхилені.
За наслідками ревізії Контрольно-ревізійного відділу у м. Полтаві, Полтавському та Решетилівському районах, 22.07.2010 на адресу Божківської виправної колонії №16 спрямована вимога "Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Божківської виправної колонії № 16 УДДУПВП в Полтавській області за період з 01.01.2008 по 31.05.2010" № 01-14/1029, якою Божківську ВК № 16 зобов'язано, зокрема:
- забезпечити відшкодування зайво виплачених працівникам установи коштів в сумі 56635,24 грн , що виникли внаслідок порушення законодавства щодо підвищення посадових окладів державним службовцям (підпункт 2.1. пункту 2 вимоги);
- забезпечити відшкодування зайво виплачених працівникам установи коштів в сумі 55615, 37 грн, що виникли внаслідок порушення законодавства щодо нарахування та виплати надбавок вільнонайманим працівникам за безперервну роботу в установах кримінально-виконавчої системи (підпункт 2.2. пункту 2 вимоги);
- забезпечити відшкодування зайво сплачених сум внесків до державних цільових фондів шляхом проведення взаємозвірок та здійснення коригування стану взаєморозрахунків з державними цільовими фондами на суми зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати в сумі 20578,84 грн, що була зайво перерахована внаслідок порушення законодавства щодо сплати внесків, нарахованих на суми заробітної плати, зайво виплаченої внаслідок підвищення розмірів посадових окладів державним службовцям (підпункт 3.1. пункту 3 вимоги) ;
- забезпечити відшкодування зайво сплачених сум внесків до державних цільових фондів шляхом проведення взаємозвірок та здійснення коригування стану взаєморозрахунків з державними цільовими фондами на суми зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати в сумі 20203,46 грн, що була зайво перерахована внаслідок порушення законодавства щодо сплати внесків, нарахованих на суми заробітної плати зайво виплаченої вільнонайманим працівникам внаслідок встановлення надбавок за безперервну роботу в установах кримінально-виконавчої системи (підпункт 3.2 пункту 3 вимоги);
- посадові оклади, надбавки і доплати державним службовцям встановлювати відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 № 268 (пункт 5 вимоги);
- тарифи, ставки, надбавки та доплати вільнонайманим працівникам встановлювати згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" від 30.08.2002 № 1298 та наказу Державного Департаменту України з питань виконання покарань "Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу" від 11.11.2005 № 184 (пункт 6 вимоги);
Позивач не погодився із вимогою від 22.07.2010 № 01-14/1029 у вказаній частині, а тому звернувся до суду із позовом про скасування вимоги.
Згідно із частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи правомірність вимоги КРУ в Полтавській області від 22.07.2010 № 01-14/1029 у вказаній вище частині, суд приходить до наступних висновків.
Що стосується висновків відповідача щодо неправомірності збільшення позивачем посадового окладу працівникам Колонії, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, та проведення нарахування та виплати надбавки за безперервну роботу, які ґрунтується на тому, що таке збільшення посадового окладу та нарахування надбавки не передбачено постановами Кабінету Міністрів України "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" від 30.08.2002 № 1298 та "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 № 268.
З іншого боку, позивач зазначає, що збільшення посадового окладу та нарахування надбавки здійснювалось ним на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про поліпшення умов оплати праці працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально - виконавчої служби" від 14.07.1993 № 534, а також наказу Держдепартаменту від 03.10.2004 № 190 "Про затвердження Порядку підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах», а а також наказу Держдепартаменту від 24.05.2000 № 98 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби".
В свою чергу, суд вважає висновки контролюючого органу нормативно необґрунтованими з огляду на таке.
У відповідності пункту 1 Положення про Божківську виправну колонію управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області (№16), що затверджене 30.12.2008, копія якого наявна в матеріалах справи, Божківська виправна колонія № 16 УДДУПВП в Полтавській області є органом, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері виконання покарань і безпосередньо підпорядковується управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області, а також Державному департаменту України з питань виконання покарань.
У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", від 23.06.2005, № 2713-IV центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України, у межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання.
Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 № 98 (чинного до 25.05.2010) затверджено Інструкцію про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально - виконавчої системи.
Цією Інструкцією встановлено процентну надбавку за безперервну роботу у розмірі від 5% до 25 % до тарифних ставок (посадових окладів) по основній посаді та визначено порядок виплати такої надбавки робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально- виконавчої системи.
При цьому, суд відзначає, що наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 № 98 не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України, тобто не мав статусу нормативно-правового акту. Разом із тим, з огляду на вищезазначені приписи Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та Положення про Божківську виправну колонію № 16 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області цей наказ був обов'язковим до виконання підприємствами та установами кримінально-виконавчої системи, до яких відноситься й позивач.
Крім того, пунктом 2 наказу зобов'язано начальників управлінь (самостійних відділів) Державного департаменту України з питань виконання покарань, управлінь (відділів, відділення) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, керівникам установ, організацій та навчальних закладів, підлеглих Департаменту, забезпечити точне та неухильне виконання встановленого порядку обчислення і виплати робітникам і службовцям процентної надбавки за безперервну роботу відповідно до затвердженої Інструкції.
До того ж, згідно з пунктом 3 цього Наказу надбавка за безперервну роботу підлягає виплаті в межах асигнувань, що виділяються на утримання органів і підрозділів кримінально-виконавчої системи, та за рахунок і в межах фондів оплати праці підприємств, що знаходяться на госпрозрахунку.
Тобто, зазначеним наказом передбачено умови, за яких здійснюється виплата вказаної надбавки, а саме: виплата процентної надбавки за безперервну роботу здійснюється у межах асигнувань, виділених на утримання підприємства та за рахунок і в межах фонду оплати праці підприємства.
Згідно преамбули наказу від 24.05.2000 № 98 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально - виконавчої системи", цей наказ затверджено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного департаменту з питань виконання покарань" від 22.04.1999 № 653.
Відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.1999 № 653 джерелами фінансування Державної кримінально-виконавчої служби є бюджетні асигнування та доходи від працевикористання засуджених.
З огляду на викладене, суд оцінює критично довід відповідача про порушення позивачем у спірних правовідносинах пункту 3.1.3 Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань "Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально - виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу" від 11.11.2005 № 184.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.
Згідно зі статтею 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про поліпшення умов оплати праці працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби" від 14.07.1993 № 534 (зі змінами у редакції від 02.12.2009) надано право керівникам установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби встановлювати працівникам, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, посадові оклади (тарифні ставки) з підвищенням за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах, у таких розмірах: в установах виконання покарань та їх підприємствах - до 50 відсотків;
На виконання цієї постанови наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 03.10.2004 № 190, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.10.2004 за № 1312/9911, затверджено Порядок підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ кримінально-виконавчої системи, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах і перебувають у лікувально-трудових профілакторіях.
Згідно з підпунктом 7.1 пункту 7 зазначеного Порядку підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, які тримаються у слідчих ізоляторах, установлюються у таких розмірах: у кримінально-виконавчих установах закритого типу та на їх підприємствах мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання - до 20 відсотків.
Підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників за цим Порядком здійснюється лише в межах фактичних видатків на заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, затверджених для бюджетних установ у кошторисах, та в межах фонду заробітної плати підприємств установ (пункт 6 цього Порядку).
Отже, названі нормативно-правові акти є чинними, та з огляду на статтю 3 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та статтю 117 Конституції України позивач у своїй діяльності, що стосується спірних правовідносин, правомірно їх застосовує.
До того ж, як встановлено в ході судового розгляду та не заперечувалось сторонами, підвищення посадових окладів було здійснено у межах бюджетного фінансування, встановленого відповідним кошторисом.
Згідно зі статтею 113 Бюджетного кодексу України чинного на момент виникнення спірних правовідносин 01.01.2011) органи Державної контрольно-ревізійної служби України здійснюють контроль за: 1) цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів; 2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України; 3) порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів, кошторисів.
Контрольно-ревізійним управлінням в Полтавській області під час ревізії не встановлено нецільове використання позивачем грошових коштів державного бюджету або втрату бюджетних коштів та не вказано які саме норми бюджетного законодавства позивач порушив при здійсненні вказаних виплат.
Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Тобто, вказана норма зобов'язує підприємство при визначенні умов та запровадженні розмірів виплат дотримуватися норм і гарантій, передбачених законодавством, що і було зроблено позивачем.
Оскільки підвищення посадових окладів здійснено позивачем правомірно, то розмір відрахувань до державних цільових фондів визначений позивачем правильно (підпункт 3.1.,3.2., пункту 3 вимоги).
З огляду на те, що суд дійшов висновку про правомірність підвищення позивачем посадових окладів та встановлення процентної надбавки за безперервну роботу, то відсутні правові підстави для зобов'язання Божківської виправної колонії № 16 встановлювати посадові оклади, надбавки і доплати працівникам відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 № 268 (пункт 5 вимоги) та постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" від 30.08.2002 № 1298 і наказу Державного Департаменту України з питань виконання покарань "Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу" від 11.11.2005 № 184 (пункти 5, 6 вимоги).
З урахуванням викладеного, вимога відповідача "Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Божківської виправної колонії" від 22.07.2010 № 01-14/1029 у спірній частині (підпунктів 2.1, 2.2.,3.1.,3.2, пунктів 5,6) є необґрунтованою та прийнятою без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Поряд із цим, слід зазначити, що позивач, не погоджується із вимогою від 22.07.2010 № 01-14/1029 в частині підпунктів 2.1, 2.2., 3.1. 3.2., пунктів 5,6, що підтверджується доводами позивача в судовому засіданні, при цьому просить скасувати вимогу повністю.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Зважаючи на те, що вимога Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області від 22.07.2010 № 01-14/1029 є правовим актом індивідуальної дії, то згідно із частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає визнанню протиправною та скасуванню у частині підпунктів 2.1, 2.2.,3.1.,3.2, пунктів 5,6.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути з Держбюджету України на користь позивача судовий збір частково в розмірі 1 гривні 70 копійок.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Божківської виправної колонії № 16 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області, третя особа -Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області про скасування вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу "Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Божківської виправної колонії № 16 УДДУ ПВП в Полтавській області" від 22.07.2010 № 101-14/1029 у частині підпунктів 2.1, 2.2, 3.1, 3.2., пунктів 5,6
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Божківської виправної колонії № 16 УДДУ ПВП в Полтавській області витрати зі сплати судового збору в сумі 1 гривня 70 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову в повному обсязі складено 15 березня 2011 року.
Суддя С.О. Удовіченко