про залишення позовної заяви без розгляду
18 березня 2011 рокум. ПолтаваСправа № 2а-1670/2215/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Єресько Л.О.,
при секретарі - Лазаренко У. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представленого Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості про поновлення строку на подання адміністративного позову Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представленого Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
16 березня 2011 р. позивач Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представлений Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 3568 грн. 71 коп.
В обгрунтування клопотання позивач посилався на те, що отримавши відомості про незаконне отримання громадянкою ОСОБА_2 допомоги по безробіттю, Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості в травні 2010 року звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука із цивільним позовом про стягення з ОСОБА_2 незаконно виплаченої допомоги по безробіттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 17 вересня 2010 р. провадження по цивільній справі за позовом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно виплаченої допомоги по безробіттю закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У зв'язку із зазначеним просив поновити пропущений процесуальний строк для звернення до суду та прийняти до розгляду позовну заяву.
У судове засідання 18 березня 2011 року позивач не з'явився, надав суду клопотання про розгляд клопотання про поновлення строку звернення до суду без його участі.
Розглянувши клопотання позивача, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням змін, внесених Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VІ, який набрав чинності з 30.07.2010 року встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, враховуючи те, що шестимісячний строк для звернення до суду було встановлено у КАС України лише Законом України від 07.07.2010 року № 2453-V, до цього був визначений загальний річний строк, з метою забезпечення особи права на судовий захист, початком відліку цього строку слід вважати дату набрання чинності цим Законом - 30.07.2010 року.
Позивачем до позовної заяви не додано документів, на підставі яких можливо було б визначити момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав щодо виплати матеріальної допомоги ОСОБА_2
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач такий момент пов'язує з отриманням ним листа від ПП “Оксид М” щодо працевлаштування ОСОБА_2 та виплати їй винагородження, на підставі якого він звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю до Крюківського районного суду м. Кременчука у травні 2010 року.
Проте, з наявної в матеріалах справи копії вищевказаного листа ПП “Оксид М” до Кременчуцького МРЦЗ, на підставі якого Кременчуцьким МРЦЗ було зроблено висновок про порушення своїх прав та подану позовну заяву до суду, вбачається, що частину аркуша, на якій розміщена інформація про дату та вихідний номер зазначеного листа, штучно закрито, що унеможливлює встановлення судом дати отримання зазначеного листа.
Крім того, зверненню позивача до Крюківського районного суду м. Кременчука у травні 2010 року повинна була передувати процедура, визначена Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Мінпраці, Державною податковою адміністрацією,Пенсійним фондом від 13.02.2009, № 60/62|7-1, зокрема, проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної; оформлення акту перевірки; винесення наказу про повернення коштів; направлення відповідачу повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
Отже, суд приходить до висновку, що у будь-якому випадку Кременчуцький МЦЗ дізнався про порушення своїх прав щодо виплати матеріальної допомоги ОСОБА_2 до звернення до звернення до Крюківського районного суду м. Кременчука, тобто, до 25 травня 2010 року.
Проте, до адміністративного суду з позовом про стягнення допомоги по безробіттю позивач звернувся лише 16 березня 2011 року, що підтверджується реєстраційним штампом вхідної кореспонденції суду.
Отже, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
На підтвердження поважності причини пропуску строку для звернення до адміністративного суду позивач посилався на зміни до законодавства, зокрема, щодо підсудності спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.
Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 10 березня 2010 року) місцевим загальним судам як адміністративним судам були підсудні усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Разом з тим, Законом України від 18.02.2010 року № 1691-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" було внесено зміни до пункту 2 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої вищевказані спори розглядаються у порядку цивільного судочинства, водночас вказаним законом було виключено пункт 3 частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно пояснень позовної заяви, у зв'язку із вищевикладеним Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості в травні 2010 року звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука із цивільним позовом про стягення з ОСОБА_2 незаконно виплаченої допомоги по безробіттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України.
Проте, оскільки рішенням Конституційного Суду України № 1-40/2010 від 09 вересня 2010 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами", ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 17 вересня 2010 р. провадження по цивільній справі за позовом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно виплаченої допомоги по безробіттю було закрито.
Суд зазначає, що вказана категорія спорів стосується спорів саме фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу соціальних виплат.
Разом з тим, спори Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представленого центрами зайнятості, про стягнення допомоги з безробіття не належать до вищевказаної категорії спорів, оскільки є публічно-правовими, тому що виникають за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо здійснення державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Таким чином, підсудність спорів за зверненням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представленого центрами зайнятості, була визначена та не змінювалася з моменту набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, а саме, з 01.09.2005 року, тому такі спори підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства та підсудні окружним адміністративним судам, що також підтверджується практикою Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України, яка склалася під час розгляду зазначеної категорії спорів.
Отже, позивачем із самого початку було невірно визначено підсудність даного спору, оскільки КАС України встановлено однозначний порядок звернення суб'єктів владних повноважень до адміністративного суду на реалізацію своїх повноважень, наданих їм законом, який не змінювався з моменту набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд вважає неповажною зазначену позивачем причину пропуску строку для звернення до адміністративного суду. Інших причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду не вказано.
Отже, підстав для поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду судом не встановлено.
Згідно з частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 07.07.2010 №2453-VІ, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 99, ч. 1 ст.100, статтею 102 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні клопотання Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представленого Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості про поновлення строку на подання адміністративного позову відмовити
Позовну заяву Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представленого Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Л.О. Єресько