Іменем України
18.03.2011 м. Ужгород
Судова колегія палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської об ласті у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.
суддів - Куштана Б.П., Чужі Ю.Г.
при секретарі - Янкович К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на рішення Ужгородського міськра йонного суду від 2 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_3, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки та виконавчого напису нотаріуса недійсним, та за позовом третьої особи з самостійними вимогами - виконавчий комітет Ужгородської міської ради як орган опіки та піклування в інтересах ОСОБА_2 - до ОСОБА_1, ПАТ "Дельта Банк", приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_3, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним іпотечного договору та виконавчого напису нотаріуса, -
ОСОБА_1 та третя особа з самостійними вимогами - виконавчий комітет Ужгородської міської ради як орган опіки та піклування - звернулись до суду із зазначеними позовами, в яких просили: - визнати недійсним іпотечний договір від 11.07.2006 за № 126/Zквіп-06-01, укладений між TOB «Укрпромбанк» та ОСОБА_5, що діяв від імені ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за номером 1110; - зобов'язати приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зняти заборону відчуження з предмету іпотеки - АДРЕСА_1 - та виключити запис № 3447729 від 11.07.2006 про реєстрацію вказаного предмету іпотеки в Єдиному реєстрі заборон; - визнати недійсним та таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 від 19.05.2009 за номером в реєстрі 660 про звернення стягнення на АДРЕСА_1.
Позов мотивовано тим, що на момент укладення іпотечного договору у квартирі по АДРЕСА_1 була зареєстрована малолітня дитина позивачки - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проте при посвідченні іпотечного договору нотаріусом ОСОБА_4 не було отримано дозволу органу опіки і піклування, що суперечить нормам Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей». Оскільки такої згоди не було надано, іпотечний договір є недійсним, а отже слід зняти накладену заборону на відчуження квартири та виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчужень нерухомого майна.
19 травня 2009 року нотаріусом ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис та запропоновано звернути стягнення на заставлену квартиру, а за рахунок отриманих коштів задовольнити вимоги TOB «Укрпромбанк» за кредитним договором від 11 липня 2006 року. Позивачка вважає, що, оскільки іпотечний договір є недійсним в силу закону, а отже не створює юридичних наслідків, а також нотаріусом було порушено процедуру вчинення виконавчого напису, слід визнати недійсним та таким, що не підлягає виконанню, і виконавчий напис, вчинений 19 травня 2009 року нотаріусом ОСОБА_3
У ході розгляду справи судом першої інстанції до участі у справі в якості відповідача було залучено ПAT «Дельта Банк» (далі по тексту - Банк) - правонаступника TOB «Укрпромбанк» на підставі договору від 30 червня 2010 року про передачу активів та кредитних зобов'язань, відповідно до якого ТОВ «Укпромбанк» відступив, а АТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних договорах (а.с.78-79).
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 2 грудня 2010 року позов ОСОБА_1 та вимоги третьої особи - виконавчого комітету Ужгородської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах ОСОБА_2 - задоволено.
В обґрунтування апеляційної скарги Банк посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, та просить рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 подано заяву про приєднання до апеляційної скарги, в якій вона також просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Представники апелянта та приватного нотаріуса ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду скаргу підтримали та просили задовольнити.
Представник позивача просила рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні іпотечного договору від 11.07.2006 за № 126/Zквіп-06-01 було порушено вимоги ст. 177 Сімейного кодексу України, ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», оскільки не було отримано попередньої згоди органу опіки та піклування, що є підставою для визнання такого договору недійсним. Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, накладена заборона відчуження предмету іпотеки підлягає зняттю шляхом виключення запису про реєстрацію предмета іпотеки в Єдиному реєстрі заборон, а також не підлягає виконанню виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду є правильним, ґрунтується на матеріалах справи та узгоджується зі змістом законодавства України та її міжнародними зобов'язаннями.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2006 року між TOB «Укрпромбанк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 126\Св-06 на придбання житла, а саме квартири по АДРЕСА_1. На момент підписання кредитного договору квартира в АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 (а.с.116,117)
11 липня 2006 року ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 продали, а ОСОБА_6 купила 3\4 частини квартири в АДРЕСА_1 (а.с.28).
З метою забезпечення виконання кредитного договору того ж дня - 11 липня 2006 року між TOB «Укрпромбанк» та ОСОБА_11, який діяв від імені позивачки, укладено іпотечний договір № 126квiп-06-01, згідно якого придбана ОСОБА_6 квартира по АДРЕСА_1 передана в іпотеку TOB «Укрпромбанк». Іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за №1110, був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, якою одночасно накладено заборону відчуження нерухомого майна в Єдиному реєстрі заборон, запис № 3447729 (а.с.16-19).
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є дитиною ОСОБА_1 (а.с. 22, 25), зареєстрований у АДРЕСА_1 з 13 грудня 2005 року і станом на 23 лютого 2010 року проживав в ній (а.с. 24, 29).
Таким чином, на час укладення кредитного та іпотечного договорів - 11 липня 2006 року - у квартирі по АДРЕСА_1 був зареєстрований та проживав малолітній ОСОБА_2, і, відповідно, володів правом користування даною квартирою.
За змістом ст. 177 CK України, ч. З ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» при здійсненні будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
Всупереч зазначеним нормам при укладенні іпотечного договору від 11.07.2006 попередньої згоди органу опіки та піклування отримано не було, що підтверджено також довідкою виконкому Ужгородської міськради від 2 березня 2010 року № 57, згідно якої орган опіки та піклування згоду не надавав на відчуження та передачу в іпотеку квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1, від імені малолітнього ОСОБА_2 (а.с.24).
Відповідно до ст. З Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини другої та третьої ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члена сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла.
Таким чином, батьки управляють майновими правами, які належать дитині, з обов'язковим врахуванням потреб та інтересів дитини, зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку та піклування (з дозволу органу опіки та піклування), а тому отримання батьками дозволу органів опіки та піклування на укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, є необхідним не тільки тоді, коли ці договори стосуються майна дитини, але й тоді, коли вони стосуються її майнових прав, зокрема, права на користування жилим приміщенням. Отримання такого дозволу є необхідною умовою законності відповідного правочину.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що в момент вчинення правочину сторонами не було додержано вимог закону, що в силу ст. 215 ЦК України тягне за собою недійсність правочину.
Наявність заяви ОСОБА_5, який від імені ОСОБА_6 укладав іпотечний договір, що малолітні діти не мають права користування нерухомим майном, не виключало необхідність отримання інформації, зокрема, із ЖРЕР, про осіб, які проживають у квартирі, та, відповідно, одержання згоди органу опіки і піклування на вчинення правочину у разі проживання у квартирі неповнолітніх дітей.
За змістом ст. ст. 216 та 236 ЦК України недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому суд першої інстанції правомірно вважав за необхідне зняти накладену заборону відчуження предмету іпотеки шляхом виключення запису про реєстрацію предмету іпотеки в Єдиному реєстрі заборон.
19 травня 2009 року приватним нотаріусом Мукачівського РНО було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 660, яким запропоновано звернути стягнення на передану в іпотеку квартиру ОСОБА_6, що розташована в АДРЕСА_1, а за рахунок отриманих коштів задовольнити вимоги TOB «Укрпромбанк» (а.с. 20).
Проте, в порушення вимог ст. 35 Закону України „Про іпотеку” та п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України виконавчий напис було вчинено без належного підтвердження направлення іпотекодавцеві (ОСОБА_6) та одержання нею вимоги про виконання порушеного зобов'язання.
А оскільки передача квартири в іпотеку TOB «Укрпромбанк» не відбулась у встановленому законом порядку, суд правомірно вважав вчинений приватним нотаріусом ОСОБА_3 виконавчий напис про звернення стягнення за передане в іпотеку майно - недійсним та таким, що не підлягає виконанню.
Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. 209, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, п.1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК Укра їни, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - в і д х и л и т и.
Рішення Ужгородського міськра йонного суду від 2 грудня 2010 року - з а л и ш и т и б е з з м і н.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголо шення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча
Судді