Іменем України
23.03.2011 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ЛЕСКА В.В., КОЖУХ О.А.
при секретарі ЯНКОВИЧ К.І.
за участю позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і Мукачівської районної державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 31 січня 2011 р., -
ОСОБА_1 у червні 2010 р. звернулася до суду із зазначеним позовом. Зазначала, що 13.02.2003 р. її батько ОСОБА_4 уклав у нотаріальній формі договір, за яким подарував своєму брату ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1. У будинку проживали позивачка та її брат ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, які на час укладення договору були неповнолітніми. Договір дарування не відповідає вимогам закону, оскільки не підписаний обдарованим - ОСОБА_3, а наявний у договорі підпис належить іншій особі. Особу обдарованого нотаріусом не було встановлено, справжність підпису - не було перевірено. Крім того, для укладення договору не були подані необхідні документи, зокрема, довідка-характеристика на будинок із зазначенням його вартості. Посилаючись на ці обставини, просила визнати недійсним укладений 13.02.2003 р. ОСОБА_4 із ОСОБА_3 і посвідчений державним нотаріусом Мукачівської районної державної нотаріальної контори договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 31.01.2011 р. у позові відмовлено.
Позивачка ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2, ставить в апеляції питання про скасування рішення суду та ухвалення нового - про задоволення позову. На думку апелянта, суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, тому рішення про відмову в позові суперечить вимогам закону.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки та її представника, які апеляцію підтримали, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з його безпідставності. Висновки суду відповідають обставинам справи, ґрунтуються на її матеріалах та стверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
Встановлено, що за нотаріально посвідченим договором від 13.02.2003 р. батько позивачки ОСОБА_4 будучи одноосібним власником будинку АДРЕСА_1 подарував його ОСОБА_3 (а.с. 63). Тобто, власник реалізував своє право розпорядитися власністю на свій розсуд, а обдарований - правом прийняти подароване майно, правомірність володіння яким презюмується, право власності підлягає захисту (ст.ст. 2, 4, 12, 19, 48, 49 Закону України «Про власність», ст.ст. 4, 41, 86, 128, 151, 243 ЦК Української РСР (1963 р.), аналогічно питання захисту права власності регулюються і на час вирішення спору - ст.ст. 316, 321, 328, 386 ЦК України (2003 р.)). Факт прийняття майна обдарованим установлений, а факт підписання договору обдарованим стверджується, крім іншого, його особистим визнанням (ст. 61 ч. 1 ЦПК України), що узгоджується із показаннями свідка ОСОБА_6, яка пояснила, що при укладенні правочину, який вона як нотаріус посвідчувала, були присутні обидві його сторони.
Спір щодо права на будинок триває з 2003 р., судом неодноразово ухвалювалися рішення, якими встановлені обставини, що враховуються за правилами ст. 61 ч. 3 ЦПК України. Зокрема, рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 25.03.2010 р. у справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_7 до ОСОБА_3 і Мукачівської райдержнотконтори про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та договору дарування, з урахуванням також рішення Мукачівського міського суду від 06.10.2003 р. у справі № 2-649/2003 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Мукачівська райдержнотконтора, про визнання договору дарування недійсним (а.с. 13-16) встановлено, що діти ОСОБА_4 майнових прав щодо подарованого будинку, в т.ч. будь-якої частки власності у спірному будинку, не мають, а відтак - не мають і права на вимогу про визнання недійсним правочину щодо цього майна, вчиненого власником із третьою особою. Відсутність частки у спірному майні позивачка не заперечила і в апеляційному суді.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав (ст. 3 ч. 2, ст. 15 ч. 1 ЦПК України). За наведених обставин, ОСОБА_1 не має підстав вимагати захисту права, що не виникло, а позов не можна визнати обґрунтованим. Крім того, встановлено, що за договором купівлі-продажу від 01.05.2010 р. № 1221 ОСОБА_3 продав вищезазначений будинок ОСОБА_8, право власності якого зареєстровано 06.05.2010 р. і до якого позивачка, вважаючи своє речове право порушеним, із відповідними вимогами не зверталася.
Відповідно до ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, рішення судом про задоволення позову може бути прийняте лише за умови його правомірності, обґрунтованості та доведеності. З урахуванням викладеного, підстав для задоволення позову, а також для задоволення клопотань, які, на думку позивачки, обґрунтовували правомірність позову, суд першої інстанції не мав. Посилання позивачки на виключення рішенням апеляційного суду від 25.03.2010 р. із рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22.12.2009 р. висновку про пропуск строку позовної давності як підставу для відмови в позові не слугує обґрунтуванням для задоволення позову, апеляційний суд вказав, що у позові належало в цілому відмовити по суті. Отже, суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляції його не спростовують, тому на підставі ст. 308 ЦПК України апеляцію слід відхилити, рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 1, ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2, відхилити, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 31 січня 2011 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді