22.03.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Лізанця П. М. (головуючий), Гошовського Г. М., Симаченко Л. І., з участю прокурора - Фотченка С. І., перекладача - ОСОБА_3, підсудного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 07.12.10.
Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, ромської національності, громадянин України, без освіти, неодружений, судимий: 02.06.1994 за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 42 КК України на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі; 14.02.1995 за ч. 3 ст. 140 КК України на 3 роки позбавлення волі; 01.04.1999 за ч. 2 ст. 140 КК України на 1 рік позбавлення волі; 01.05.2000 за ч. 3 ст. 140 КК України на 3 роки позбавлення волі; 19.06.2003 за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; 23.08.2006 за ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки і 6 місяців позбавлення волі, засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Запобіжним заходом щодо ОСОБА_4 залишено тримання під вартою, а строк відбуття покарання постановлено обчислювати з 12.09.10.
Речові докази: гроші в сумі 410.00 гривень ухвалено повернути потерпілому ОСОБА_6
ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що 27.08.10 близько 18-ої години, в стані алкогольного сп'яніння, через відкриті вхідні двері проник у кухню будинкуАДРЕСА_2, звідки таємно повторно викрав з гаманця належні ОСОБА_6 450.00 гривень.
В апеляції ОСОБА_4 просить пом'якшити покарання. Посилається на те, що вину визнав повністю, щиро розкаявся, є інвалідом, має на утриманні матір похилого віку, а викрадені гроші повернув потерпілому, який не має до нього претензій. Стверджує також, в стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину не перебував.
В запереченні на апеляцію обвинувач - помічник Берегівського міжрайонного прокурора просить вирок суду залишити без змін. Стверджує, що вина ОСОБА_4 у крадіжці, вчиненій повторно, поєднаній з проникненням у житло, повністю доведена, і судом кваліфіковано його дії правильно. Вказує, що призначене підсудному покарання справедливе і достатнє для його виправлення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, який вважав вирок законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, пояснення підсудного та його захисника, які просили пом'якшити покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що під час її розгляду суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України визнав за недоцільне досліджувати докази, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорювались, у тому числі й підсудним ОСОБА_4, який повністю визнав себе винним, детально дав показання щодо обставин вчинення ним злочину. Про те, що ОСОБА_4 усвідомлював процесуальні наслідки такого рішення - позбавлення його права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, свідчить відповідний запис у протоколі судового засідання (а.с. 129).
У порядку вимог ч. 3 ст. 299 КПК України суд провів допит підсудного та потерпілого, дослідив матеріали справи, що характеризують особу підсудного, а інші докази стосовно фактичних обставин справи не розглядав, оскільки їх ніхто з учасників процесу не оспорював.
За таких обставин доводи апеляції щодо фактичних обставин справи, які в судовому засіданні не оспорювалися, апеляційним судом відповідно до ст. 365 КПК України не перевіряються.
Посилання ОСОБА_4 в апеляції на те, що висновок суду про вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння не відповідає дійсності, апеляційний суд відкидає, як такі, що не підлягають перевірці з огляду на положення ч. 3 ст. 299 КПК України.
Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України є правильною. Міру покарання суд першої інстанції обрав з дотриманням вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності злочину, даних про особу підсудного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, і, вмотивувавши своє рішення, застосував до підсудного найм'якше з покарань, передбачених у санкції ч. 3 ст. 185 КК України. Підстав для призначення ОСОБА_4 покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої цією санкцією, в тому числі з урахуванням доводів апеляції, апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд,
апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 07.12.10 щодо нього - без змін.
.
Судді: