Іменем України
22.03.2011 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Власова С.О.
при секретарі : Коновчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 11 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 й ОСОБА_4 , третіх осіб на боці відповідача: Рахівської міської ради, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування та за позовом ОСОБА_2 й ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 й ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
Рішенням Рахівського районного суду від 11 лютого 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1, відмовлено, а позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_6 задоволено частково.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить, питання про скасування даного рішення суду та ухвалення нового про задоволення її позовних вимог та відхилення вимог ОСОБА_6. Мотивує її тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням вимог норм процесуального та матеріального права.
У судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_8, який також діє в інтересах ОСОБА_1 та представник останньої, ОСОБА_10 підтримали вимоги скарги, виходячи з наведених доводів, та просили задовольнити таку із зазначених підстав.
Інші сторони в судове засідання не з'явились, але повідомлені про час та місце судового розгляду, що стверджено повідомленнями про вручення судових повісток.
У ході судового розгляду, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не довела, що від вулиці Буркут у м. Рахів до її будинку проходить ґрунтова, дорога загального користування, якою перешкоджають користуватись відповідачі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи й перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.3 і ст.4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.
Та згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
А звідси, цивільним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду, є позов, тобто матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених, чи оспорюваних іншою особою (відповідачами) /ч.1 ст. 118 ЦПК України/.
Таким чином, сторонами в цивільній справі є, особи, які перебувають між собою в матеріальних правовідносинах, у яких суб'єктивному праву одного відповідає суб'єктивний обов'язок іншого, і матеріально-правовий спір між якими є предметом судового розгляду.
Звертаючись у суд із зазначеним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що відповідачі самоуправно перекрили проїзд брамою, яку закрили на ключ. Повз, будинки відповідачів проходить дорога загального користування, яка веде до її будинку. Дана дорога передбачена в її технічній документації на будівництво будинку, що свідчить про її наявність.
До повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону, ч.1 ст.12 ЗК України.
Виходячи зі змісту частин 1 і 3 ст. 83 ЗК України - землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. А до земель комунальної власності, які не можуть передаватись в приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.
У ст. 1 ЗУ “Про автомобільні дороги” дано визначення термінів, що таке вулиця, це автомобільна дорога, призначена для руху транспорту й пішоходів, прокладення наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів; що таке земляне полотно, це ґрунтова конструкція, автомобільної дороги.
Згідно рішення № 150 виконавчого комітету Рахівської райради від 19.09.1983 року сім'ї ОСОБА_1 виділено під будівництво земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 400 кв./м..
Житловий будинок ОСОБА_1 знаходиться не біля вул. Буркут, а в місці до якого може йти проїзд (провулок) від основної вулиці.
Листом відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Рахівської райдержадміністрації від 09.02.2010 року за № 21 стверджено, що дороги загального користування, відносно якої позивачка заявила, позов не існує й така не передбачена, державними будівельними нормами. Зазначена в проекті забудови ґрунтова дорога не являється дорогою загального користування, та в ніякому разі не являється проектною дорогою, оскільки для наявності такої необхідні правові підстави, це рішення міськради про відкриття проїзної дороги та погодження із суміжними землекористувачами / Т.3 а.с. 103 /.
В поданому до суду листі від 13.10.10р. за № 991 Рахівська міськрада зазначає, що рішення про відкриття дороги загального користування до житлового будинку ОСОБА_1 не приймалось / Т.3 а.с. 123/.
Зі справи не вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до міськради як повноважного органу місцевого самоврядування в сфері земельних відносин із вимогою про відкриття проїзної дороги.
В судовому засіданні апеляційної інстанції, представники апелянтки ствердили, що ОСОБА_1 не зверталась із заявою до Рахівської міськради з вимогою про влаштування проїзду до житлового будинку від АДРЕСА_1. Також, не оскаржувала до суду дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування із приводу виниклого спору про забезпечення проїзду до будинку.
Допитані, судом першої інстанції свідки, показали, що під час виконання своїх посадових обов'язків у архітектурі виготовляли проектну документацію на забудову в якій була зазначена ґрунтова дорога до будинку, але в натурі така дорога не виділялась, й комісії не призначалось для затвердження такої. Відповідного рішення органу місцевого самоврядування із приводу проїзду не приймалось, а питання дороги повинно було вирішуватись при введенні житлового будинку в експлуатацію. Генерального плану забудови міста Рахів не існує, оскільки тільки розробляється, а в опорному плані АДРЕСА_1дороги загального користування до дворогосподарств ОСОБА_6, ОСОБА_4 й ОСОБА_1 не існує.
А свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 і Томашук, які працювали та обслуговували турбазу “Тиса” показали, що під час будівництва двох фінських будинків було побудовано мостик через потік, але дороги не було. Рельєфна місцевість дозволяла вести будівництво без будівництва дороги до місця зведення будинків.
В судовому засіданні представник ОСОБА_10 ствердив, що житловий будинок апелянтки не введено в експлуатацію.
Згідно Державних актів на право приватної власності, які отримали у 1998 році ОСОБА_3, а в 2005 році ОСОБА_2, ґрунтова дорога до будинку апелянтки не зазначена.
Зважуючи на вище наведене, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами під ставність своїх вимог стосовно усунення перешкод у користуванні дорогою загального призначення.
Таким чином, колегія суддів у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ураховуючи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Рахівського районного суду від 11 лютого 2011 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________