"10" березня 2011 р. м. Київ К-20381/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Васильченко Н.В.
Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.
Чалого С. Я.
Черпіцької Л.Т.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Волинської області від 14 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року у справі за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Горохів-насіння» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
Постановою Господарського суду Волинської області від 14 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року, в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів, Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить їх скасувати та винести нову постанову про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали адміністративної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що відповідач згідно поданої державної звітності «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів»(форма №10-ПІ поштова річна) за 2004 рік повинен був створити у 2004 році 10 робочих місць для працевлаштування інвалідів (відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 261 особа), а фактично на підприємстві було працевлаштовано 8 інвалідів.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі -Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно вимог ст. 20 Закону, Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. У зв'язку з цим, на думку позивача, до відповідача повинні бути нараховані суми несплачених штрафних санкцій у розмірі 8465,52 грн.
Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом 2004 року інформував Горохівський районний центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів шляхом надання звітів про наявність робочого місця та потребу у працівниках формою № 3-ПН.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, враховуючи, що судом першої інстанцій встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про те, що ТОВ «Горохів-насіння»вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, приходить до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інтонації залишенню в силі. Крім того, позивачем не надано суду доказів відмови в працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача, а також, не надано доказів, що органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли інвалідів для працевлаштування відповідачу. Не надано доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування, і відмови в такому працевлаштуванні.
Керуючись статтею 221, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову господарського суду Волинської області від 14 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.