21 лютого 2011 р. Справа № 37842/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Онишкевича Т.В., Сапіги В.П.
при секретарі судового засідання Куземському В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 24 листопада 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Язловецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування правових актів, -
У листопаді 2010 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Язловецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області, в якому просить визнати протиправними дії Язловецької сільської ради при прийнятті рішень № 126 від 29.03.2007 року в частині визначення розміру земельної ділянки, переданої ОСОБА_1 та № 222 від 14.11.2007 року в частині вилучення і надання в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,035 га; визнати вказані рішення частково недійсними; визнати частково недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ОСОБА_2 та зобов'язати Язловецьку сільську раду безоплатно передати у власність позивача земельну ділянку площею 0,035 га.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішенням Язловецької сільської ради № 126 від 29.03.2007 року позивачу передано в оренду земельну ділянку площею 0,14 га для ведення особистого селянського господарства, що на 0,035 га менша, ніж фактична її площа, якою користувався попередній власник. Рішенням цієї ж ради № 222 від 14.11.2007 року частину спірної земельної ділянки площею 0,035 га незаконно вилучено з його користування та передано третій особі у справі ОСОБА_2, який безпідставно скористався цим і вже виготовив Державний акт на право власності на неї серії ЯЕ № 979176 від 30.03.2009 року, незважаючи на те, що спірна ділянка була надана йому в оренду. Вважає, що зазначені рішення сільської ради є незаконними.
Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 24 листопада 2010 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у даній справі має місце спір про право, а тому позовну заяву ОСОБА_1 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Головуючий у 1-й інст. суддя Кузевич Й.Я. ряд. ст.зв. № 6.2.1 суддя-доповідач Попко Я.С. справа № 2а-2282/10/1903 справа № 37842/10/9104.doc
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 24 листопада 2010 року та постановити нову, якою якою направити справу для продовження розгляду в іншому складі суду.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що згідно п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, у зв'язку з чим даний правовий спір необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що із змісту позовної заяви вбачається, що правовий спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, так як має місце спір про право.
Такі висновки суду, на думку колегії суддів, не відповідають нормам процесуального права.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Язловецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області, в якому просить визнати протиправними дії Язловецької сільської ради при прийнятті рішень № 126 від 29.03.2007 року в частині визначення розміру земельної ділянки, переданої ОСОБА_1 та № 222 від 14.11.2007 року в частині вилучення і надання в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,035 га, визнати вказані рішення частково недійсними, визнати частково недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ОСОБА_2 та зобов'язати Язловецьку сільську раду безоплатно передати у власність позивача земельну ділянку площею 0,035 га.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 1- 6/2010 від 1 квітня 2010 року щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" ст.12 Земельного кодексу України, п.1 ч.1 ст.17 КАС України зазначив, що положення ч.1 ст.143 Конституції України слід розуміти так, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують інші питання місцевого значення слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень; положення пунктів "а", "б", "в", "г" ст.12 Земельного кодексу України, п.1 ч.1 ст.17 КАС України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування, вилучення земельних ділянок треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення п.1 ч.1 ст.17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Колегія суддів вважає, що виходячи із суб'єктного складу сторін та предмету спору позовну заяву ОСОБА_1 до Язловецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування правових актів необхідно вирішувати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.3 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, п.3 ст.199, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 24 листопада 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі № 2а-2282/10 за позовом ОСОБА_1 до Язловецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування правових актів скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Т.В. Онишкевич
В.П. Сапіга
Повний текст ухвали складено та підписано 28.02.2011 року.