Справа: № 2а-18865/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шарпаков В.В.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
"04" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Беспалова О.О. та Грибан І.О. при секретарі Бурді Л.М., за участю представника апелянта та представника третьої особи ОСОБА_4., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року у справі за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів до Київської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 28.08.08 року № 191/191 «Про передачу громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року позовну заяву залишено без розгляду.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 198 ч.1 п 1 та ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Постановляючи ухвалу від 27.12.2010 року про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позовна заява подана після закінчення строків, встановлених ч. 2 ст. 99 КАС України, а також з урахуванням того, що позивачем не було подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що позивачем не додано жодного документу на підтвердження періоду часу, коли саме йому стало відомо про порушення його прав та інтересів, однак зі змісту позовної заяви вбачається, що, позивач, посилаючись на ст. 268 ЦК України, наполягає на тому, що строки передбачені статтею 99 КАС Україні не застосовуються щодо позовів зазначеної категорії.
У даному випадку суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що застосування пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України неможливе оскільки право власності або інше речове право на дану земельну ділянку у позивача ніколи не існувало.
Пунктом 4 частини 1 статті 268 ЦК України передбачено, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених з абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Отже, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано застосував наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, передбачені ч. 1 ст. 100 КАС України з урахуванням ч. 2 ст. 5 КАС України, відповідно до яких провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
При цьому колегія суддів зазначає, що послання апелянта на приписи п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, якими передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державного влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове майно, необґрунтовані, так як спір у даній справі виник з публічно-правових відносин, до яких цивільне законодавство не застосовується.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя О.О.Беспалов
Суддя І.О. Грибан