Справа: № 2-а-2987/10 Головуючий у 1-й інстанції: Пінкевич Н.С.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
"04" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Беспалов О.О. та Грибан І.О., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними та стягнути на його користь кошти на відшкодування збитків, як дитині війни, завданих незаконними діями відповідача та бездіяльністю в 2007 році в розмірі 4051, 40 з наступним перерахуванням.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Відповідач в апеляційній скарзі скасувати постанову суду та прийняти нову постанову суду, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вислухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги частково на підставі наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом 1-ої інстанції було встановлено, що позивач є дитиною війни і користується пільгами, приналежними цьому статусу.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 02.06.2010 року неправомірною та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 02.06.10 з врахуванням раніше здійснених виплат, однак помилково не обмежив період по який слід здійснити нарахування та виплату додаткової пенсії, а також не зазначив за який період слід залишити позовну заяву без розгляду з підставі встановлених ст. 100 КАС України.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено.
Однак, 9 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 (справа № 1-29/2007) були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(№489-V від 19.12.2006р.), зокрема, пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст.111 цього Закону, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(№ 2195 - IV від 18.11.2004р.), згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Також пунктом 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в новій редакції. За цією редакцією дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, згідно рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу 11 зазначеного Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ).
За ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, про це також вказано і в ст.73 Закону України „Про Конституційний Суд України" та в п. 5 рішення Конституційного Суд України від 22.05.2008 № 10-рп/2008р.
Отже, наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Розмір мінімальної пенсії за віком згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(№ 1058-IV від 09.07.2003 р.) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Законом, який визначає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у даному випадку є ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - на 2008 рік та ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет 2009 рік»- на 2009 рік; ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"
При цьому колегія суддів зазначає, що з п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 р. №4-зп вбачається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. При наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Отже, на період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року діяв Закон України «Про соціальний захист дітей війни»в новій редакції від 28 грудня 2007 року, який також істотно звужує обсяг прав, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 1 січня 2008 року.
Також з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначені розміру підвищення до пенсії застосуванню підлягають приписи ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанова Кабінету Міністрів України 28.05.2008 року № 530, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач звернулась до суду 02.12.2010 року, згідно штампу вхідної кореспонденції.
Відповідно до ч. 1ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, на час звернення до суду чинними положеннями ч. 1 ст. 100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Отже під час вирішення питання про відкриття провадження у справі судом першої інстанції необхідно було перевірити додержання строку звернення до суду. У разі пропуску такого строку та визнання вказаних особою причин пропуску строку неповажними суд першої інстанції повинен залишити адміністративний позов без розгляду.
В свою чергу суд першої інстанції не застосував наслідки передбачені ч. 1 ст. 100 КАС України, однак процитував у рішенні приписи ч. 2 ст. 99 КАС України.
З урахуванням того, що колегія суддів не вбачає підстав для поновлення строку звернення до суду згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, а також з урахуванням того, що позивач не заявив про поновлення цього строку звернення до суду то колегія суддів вважає, що необхідно залишити без розгляду вимоги позивача в частині проведення перерахунку та виплату пенсії позивачу, як дитині війни, за період з 2007 року по 01.06.2010 року включно, так як позивач, згідно штампу вхідної кореспонденції звернувся до суду з адміністративним позовом 02.12.10 року.
Вимога позивача про перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії за віком на майбутнє не підлягає задоволенню, так як судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. Тому слід задовольнити позовні вимоги на час прийняття рішення судом першої інстанції.
Крім того, суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Отже, оскільки з 02.06.2010 р. позивач має право на перерахунок підвищення до пенсії, то дії відповідача з 02.06.2010 р. по 22.12.2010 (день ухвалення рішення судом 1-ої інстанції) у зв'язку з виплатою позивачу підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року є неправомірними та не відповідають ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2010 року слід скасувати прийняти нову постанову, так як судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1 ст. 41, ст. ст. 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2010 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області щодо невиплати у повному обсязі підвищення до пенсії ОСОБА_2 в період з 02.06.10 року по 22.12.10 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням щомісячної підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком з 02.06.2010 року по 22.12.2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині адміністративний позов залишити без розгляду.
Постанова апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: М.В Межевич
судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан