Справа: № 2-а-158/11 Головуючий у 1-й інстанції: Бондаренко О.В.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
"04" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Беспалова О.О. та Грибан І.О., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 13 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії, -
01.11.2010 року позивач звернувся в суд з позовом про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними, за період з 01.01.2006 року по теперішній час; визнання дій відповідача щодо нарахування та виплати несплаченої йому державної соціальної допомоги як дитині війни з 01.01.2006 року по теперішній час; зобов'язання відповідача протягом п'яти календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати та виплатити у повному обсязі йому як дитині війни державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 01.01.2006 року по 01.10.2010 року загальною сумою 6351,30 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.01.2011 року позов в частині задоволення позовних вимог за період з 01.01.2006 року до 22.05.2010 рік залишено без розгляду.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13 січня 2011 року позовні вимоги задоволенні частково: визнано дії відповідача щодо виплати щомісячного підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»протиправним; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну 30 % надбавку до пенсії як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22.05.2010 року по 01.10.2010 рік, з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - зміні з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу підлягає перерахунок пенсії з 22.05.2010 року по 01.10.2010 рік.
З таким висновком суду повністю не можна погодитися в повному обсязі, оскільки судом не визначено правову норму, яку належить застосовувати до спірних правовідносин в частині, що стосуються розміру мінімальної пенсії за віком.
Колегією суддів встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, всупереч вищезазначеній нормі закону позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру підвищення пенсії позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У свою чергу, цим Законом передбачено, що розмір підвищень пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.
Окрім того, колегією суддів враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, ст. 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Колегія суддів вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
Так, Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не порушив норми матеріального права, однак не зазначив правову норму, яку належить застосовувати до спірних правовідносин в частині, що стосуються розміру мінімальної пенсії за віком, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити.
Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення.
Змінити постанову Святошинського районного суду м. Києва від 13 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови наступним чином.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22.05.2010 року по 01.10.2010 рік відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»з урахуванням проведених виплат.
В решті судове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя О.О. Беспалов
Суддя І.О. Грибан