Справа: № 2а-3482/10/1370 Головуючий у 1-й інстанції: Гулик А.Г.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
"24" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Сауляка Ю.В.
Федорової Г.Г.
при секретарі Корженковій І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Львівського апеляційного адміністративного суду, виконуючого обов'язки голови Львівського апеляційного адміністративного суду Кушнерика М.П. про визнання протиправною бездіяльності, невиконання конституційних обов'язків та стягнення коштів,-
Позивач - ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Львівського апеляційного адміністративного суду, виконуючого обов'язки голови Львівського апеляційного адміністративного суду Кушнерика М.П. про визнання протиправною бездіяльності, невиконання конституційних обов'язків та стягнення коштів.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі, з підстав неналежного її розгляду в порядку адміністративного судочинства (п.1 ч.1 ст. 109 КАС України).
Не погодившись з ухвалою суду, позивач -ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати її як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та прийняти рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції, що діяла до 30.07.2010 р.), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.1 ст. 17 КАС України (в редакції, що діяла до 30.07.2010 р.), до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень»означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державних влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (цих осіб), відповідно прийнятих чи вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивачем ставиться вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині винесення незаконних, на думку позивача, судових рішень під час розгляду адміністративних справ, встановлення факту недотримання відповідачем конституційних обов'язків по дотриманню норм матеріального та процесуального права та відшкодувати майнову і моральну шкоду, яку позивач оцінює в 120 мільйонів Євро.
Кодекс адміністративного судочинства України встановлює особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суддів, якщо законом не встановлено іншого порядку оскарження.
Так, предметом адміністративної юрисдикції є публічно-правові спори, які переважно стосуються тієї сфери, яка заснована на здійсненні управлінської діяльності, тому позови до судів і суддів не можуть пред'являтися як до посадових осіб, які наділені владними повноваженнями у зв'язку зі здійсненням ними правосуддя, оскільки вказане не відноситься до управлінських функцій. Такі спори мають розглядатися тільки за процесуальними законами, якими керуються суди конкретних юрисдикцій при вирішенні конкретних справ.
Порядок апеляційного оскарження судових рішень в цивільних справах визначений Главою 1 Розділу 5 Цивільного процесуального кодексу України.
Підпунктом 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року N 6-рп/2001 (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України N 1-17/2001) передбачено, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Крім цього, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів»- суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Отже, заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства в силу їх непідвідомчості адміністративній юрисдикції.
Відповідно до ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Таким чином, даний спір не є публічно-правовим та не стосується захисту прав, свобод та інтересів позивача від порушень збоку суб'єктів владних повноважень в розумінні положень КАС України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Згідно п.1 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 197, 199, 200, 205, 206 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: ___________Т.Р. Вівдиченко
Судді: ___________ Ю.В.Сауляк
___________ Г.Г. Федорова
Повний текст ухвали виготовлений 02 березня 2011 року