Справа: № 2а-4211/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
"24" лютого 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-4211/10/2670
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
при секретарі: Корж В.В.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(далі -позивач) звернулася до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків (далі -відповідач) про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(код 20077720) з питання дотримання вимог валютного законодавства за контрактом №14/198/08 від 14.03.2008 року з Компанією A.G.»(Швейцарія) відповідно до листа ВАТ «Державний ощадний банк України»від 06.07.2009 року №16/5-23-4821 та листа ЗАТ «Промінвестбанк»від 09.02.2009 року №20/05-981 за період з 14.03.2008 року по 12.08.2009 року, за результатами якої складено акт від 19.08.2009 року № 337/4120/20077720. Згідно висновків вказаного акта, перевіряючими було встановлено порушення позивачем ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі -Закон № 185/94, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме несвоєчасне розмитнення позивачем частини імпортного природного газу на суму 128 482 705,88 доларів США згідно оформлених ВМД ІМ-40.
На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.08.2009 року №0001064120/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11979302, 52 грн.
За наслідками оскарження до вищестоящих податкових органів вказане рішення було залишено без змін.
У відповідності до п.1 ст. 2 Закону № 185/94, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Частиною 1 статті 4 вказаного Закону визначено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було порушено 180-денного строку проведення імпортної операції, оскільки доказом фактичного перетину митного кордону та переходу права власності на поставлений газ є підписані між сторонами технічні та комерційні акти приймання-передачі газу, копії яких є в матеріалах справи. Вказані акти та платіжні доручення про переказ коштів за поставлений газ свідчать про відсутність з боку позивача порушення строку, визначеного ст.1 Закону №185/94.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Контракту від 14.03.2008 року № 14/198/08 купівлі-продажу природного газу в 2008 році, укладеного між позивачем та Компанією A.G.»(далі - Контракт), продавець приймає на себе зобов'язання передати, а покупець прийняти в період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року природний газ на умовах DAF кордон Російська Федерація / Україна та/або кордон Республіка Білорусь / Україна (»-2000) в пунктах поставки в кількості 49,8 млрд. куб. м та оплатити на умовах даного Контракту.
Згідно з п. 3.6 Контракту, уповноважені представники суміжних газотранспортних компаній щоденно підписують добові технічні акти і щомісячно не пізніше 5 днів після закінчення місяця поставки -місячні технічні акти здачі-приймання газу, в яких зафіксовані обсяги поставленого/прийнятого газу та параметри якості.
Пунктом 3.7 Контракту передбачено, що щомісячні комерційні акти здачі-приймання газу підписуються продавцем та покупцем не пізніше 12-го числа місяця, наступного за місяцем поставки, на підставі щомісячних технічних актів здачі-приймання газу, підписаних уповноваженими представниками суміжних газотранспортних компаній на всіх газовимірювальних станціях.
Таким чином, сторонами зазначеного Контракту узгоджено, що поставка товару (природного газу) підтверджується відповідними технічними та комерційними актами здачі-приймання газу.
На підтвердження визначеного вище, у 2008 році та січні 2009 року між НАК «Нафтогаз України»та Компанією A.G.» підписані відповідні щомісячні технічні та комерційні акти здачі-приймання газу.
Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»визначається, що моментом здійснення експорту (імпорту) -є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до п.2 ст.1 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України, а також вивезення товарів за межі митної території України -це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Частиною другою ст.43 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Засвідчення митним органом прийняття товарів до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах (ч.2 ст.72 Митного кодексу України).
Таким чином, аналіз вищевикладених положень свідчить, що моментом імпорту товару визначається момент перетину товаром митного кордону України, що підтверджується відтиском штампу «Під митним контролем».
Підзаконним нормативно-правовим актом, який установлює механізм здійснення митного контролю і митного оформлення природного газу під час його переміщення через митний кордон України є Порядок митного контролю та митного оформлення природного газу, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 року № 1958 (далі -Порядок № 1958).
Пунктом 2 даного порядку визначено, що акт приймання-передачі газу перевізниками - товаротранспортний документ, який містить дані про переміщений через митний кордон України обсяг природного газу, поставленого протягом періоду поставки через окремий пункт приймання-передачі газу, підписаний перевізниками і має відбиток штампа "під митним контролем", технічний акт приймання-передачі газу - документ, який містить дані про розподіл між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності обсягів газу, ввезеного протягом періоду поставки на митну територію України, підписаний українським перевізником та іноземним постачальником газу.
У відповідності до п.6 вказаного Порядку, газ, що переміщується через митний кордон України, перебуває під митним контролем під час ввезення - з моменту його фактичного ввезення на митну територію України до моменту здійснення в повному обсязі митного оформлення.
Контроль за обсягом газу, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом, здійснюється посадовими особами митних органів, у зоні діяльності яких розташовано пункти приймання-передачі газу, шляхом перевірки відповідності показань газовимірювальних приладів обсягу та якості газу даним, зазначеним в актах приймання-передачі газу перевізниками, сертифікатах (паспортах) якості газу, з проставленням відбитка штампа "під митним контролем" на цих документах. (п.8 Порядку № 1958)
Таким чином, підписання комерційних та технічних актів між сторонами свідчить лише про факт виконання ними умов договору, однак факт перетину кордону України поставленого газу має засвідчуватись актами приймання-передачі з відбитком митного органу «під митним контролем».
Колегія суддів відзначає, що надані суду першої інстанції позивачем акти приймання-передачі природного газу не містять відбитку вказаної печатки, а тому не можуть свідчити про перетин вказаним газом кордону України та відсутність з боку позивача порушення строку імпортної операції, яка здійснюється на умовах відстрочення поставки, що визначні ст. 1 Закону № 185/94.
Тому цілком правомірним є висновок відповідача щодо встановлення строку закінчення імпортної операції датою оформлення митних декларацій позивачем.
Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2010 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 01.03.2011 року