Справа: № 2а-7128/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Музиченко А.В.
Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
"03" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,
при секретарі - Лосік Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації та Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірною бездіяльність ДПА України та Білоцерківської ОДПІ в Київській області, зобов'язати ДПА України звільнити її від ідентифікаційного номера, виключити дані про неї з ДРФО, а Білоцерківську ОДПІ в Київській області зобов'язати внести до паспорта відмітку про надання права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково -визнано неправомірними дії відповідачів щодо відмови в анулюванні виданого позивачу ідентифікаційного номеру та зобов'язано ДПА України анулювати раніше виданий ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, а Білоцерківську ОДПІ в Київській області -виключити інформацію про позивача з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням Білоцерківська ОДПІ в Київській області подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що судом першої інстанції було порушено Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Білоцерківської ОДПІ в Київській області -задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було порушено процедуру внесення до паспорта відмітки про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, проте позов у частині анулювання ідентифікаційного номеру та виключення відповідних відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів є законним і обґрунтованим.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. п. 3, 7 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»на державні податкові органи покладено обов'язок вести облік платників податків.
Особи, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи згідно з вимогами ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів», мають право сплачувати податки та інші обов'язкові платежі за раніше встановленою формою обліку, про що робиться відповідна відмітка в паспорті такої особи.
У відповідності до ч. 2 ст. 5 вказаного Закону «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів»до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це орган державної податкової служби визначено Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України № 602/1226 від 19 жовтня 2004 року (далі -Порядок) .
З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до відповідачів із заявою про здійснення податкового обліку без застосування ідентифікаційного номеру з дотриманням процедури, встановленої Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України № 602/1226 від 19 жовтня 2004 року.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що відповідачами не було порушено право ОСОБА_2 здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Зазначене право позивач може реалізувати звернувшись до відповідних органів з дотриманням раніше зазначеного Порядку.
Вимоги позивача про анулювання присвоєного їй ідентифікаційного номеру, виключення ідентифікаційного номеру та інформації про неї з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів також не підлягають задоволення, оскільки вказані дії відповідачами можуть бути вчинені лише після набуття ОСОБА_2 права на перебування на податковому обліку без застосування ідентифікаційного номеру.
Право особи здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера набувається в порядку, який зазначений вище, та фіксується у паспорті.
З огляду на те, що позивач не вчинила дії, передбачені Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, та не набула права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вищезазначених позовних вимог ОСОБА_2
Позивач як на підставу для задоволення своїх вимог посилалася на те, що Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів суперечить вимогам Конституції України та інших нормативно-правових актів, у зв'язку з чим не підлягає застосуванню.
Колегія суддів вважає вказані доводи позивача необґрунтованими з огляду на те, що Порядок на час розгляду даної справи у встановленому законом порядку не скасовувався та є чинним, а визнання незаконним вказаного Порядку не є предметом даної справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, дана належна оцінка дослідженим доказам, проте в частині задоволення позовних вимог прийнято рішення з порушенням норм матеріального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Білоцерківської ОДПІ в Київській області -задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року -скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області -задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 -скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Я.С. Мамчур
О.О. Шостак