Справа: № 2а-1690/10 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
"24" лютого 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-1690/10
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Корж В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 11 листопада 2010 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до інспектора полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м.Києві сержанта міліції Федишина Ярослава Вікторовича, Державної автомобільної інспекції м. Києва про визнання протоколу про адміністративне правопорушення незаконним та відшкодування шкоди, -
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 11 листопада 2010 року закрито провадження у справі.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, позивачем оскаржується протокол про адміністративне правопорушення, а також ставляться вимоги про відшкодування шкоди.
Згідно з п.1 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 року № 02-5/35, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
У відповідності до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 3 КАС України визначено, що «справа адміністративної юрисдикції»- переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Співставляючи вищенаведені норми КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення не є актом індивідуальної дії, а лише документом, в якому відображаються з'ясовані факти посадовою особою, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення. Тому питання перевірки на законність вказаного протоколу не підлягає розгляду у порядку КАС України.
З приводу вимог про відшкодування шкоди, то колегія суддів керується положеннями ч.2 ст. 21 КАС України.
Так, згідно ч.2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Згідно ст.ст.199 ч.1 п.1, 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 200, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 11 листопада 2010 року про закриття провадження у справі - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 01.03.2011 року