Справа: № 2-а-812/10 Головуючий у 1-й інстанції: Гудзюк І.В.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
"24" лютого 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-812/10
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про скасування постанови у зв"язку з накладенням адміністративного стягнення, -
Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, виявивши діяння позивача, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, відповідач в межах своєї компетенції склав протокол про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ст. 222 КУпАП, розгляд справ про правопорушення, передбачених ч.1 ст.122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (міліцію).
Згідно ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підставі встановлених у протоколі обставин справи, 01.06.2010 року відповідачем було винесено постанову серії АК № 143193 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 гривень, що передбачено санкцією вказаної статті. Згідно вказаної постанови, позивач рухався зі швидкістю 82 км/год, при допустимому обмеженні у 60 км/год, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України.
Згідно з ч.1 ст. 122 КУпАП, «Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»
Як вбачається з матеріалів справи, у вказаній постанові відсутні будь-які докази фіксування швидкості позивача вимірювачем швидкості руху транспортних засобів, який віднесений до Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, який затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2010 року № 33.
Враховуючи відсутнісь протоколу про адміністративне правопорушення, яким встановлювались певні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність доказів порушення позивачем ПДР та ч.1 ст. 122 КУпАП.
Обгрунтовуючи свою правову позицію, відповідач зазначає, що перевищення швидкості було зафіксовано працівником відповідача на вимірювальний прилад, що відображено у протоколі, проте не надає суду апеляційної інстанції копії вказаного протоколу, що унеможливлює перевірку обставин, на які посилається відповідач
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає правомірними дії відповідача, а висновки суду першої інстанції -обгрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ч. 5 ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.