Справа: № 2-а-714/10 Головуючий у 1-й інстанції: Прокулевич В.С.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
"23" лютого 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
при секретарі Ломановій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу Христинівської сільської ради Христинівського району Черкаської області на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Христинівської сільської ради Христинівського району Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання видати державний акт,-
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення сесії Христинівської сільської ради Христинівського району Черкаської області від 09.09.1999 року №6/3 «Про внесення зміни до рішення сесії Христинівської сільської ради від 23.05.1996 року №6/5, зобов'язати Христинівську сільську раду видати позивачу державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розміром 0,25 га по АДРЕСА_1 із встановленням межі земельної ділянки по лінії паркану.
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано рішення сесії Христинівської сільської ради Христинівського району №6/3 від 9.09.1999 року «Про внесення зніми о рішення сесії Христинівської сільської ради від 23.05.1996 року 6/5»- незаконним. Скасовано рішення сесії Христинівської сільської ради Христинівського району №6/3 від 09.09.1999 року «Про внесення зніми в рішення сесії Христинівської ради № 6/5», зобов'язано Христинівську сільську раду Христинівського району видати ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розміром 0,25 га по АДРЕСА_1 4 в с. Христинівка, Христинівського району із встановленням межі земельної ділянки по лінії паркану.
Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Христинівської сільської ради Христинівського району Черкаської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 15 серпня 1992 року є власником житлового будинку площею 50,5 кв. метра з надвірними спорудами у селі Христинівка, Христинівського району, Черкаської області (арк.спр.7), розташованого на землях Христинівської сільської ради. Даних про те на якій площі земельної ділянки розташований вищезазначений житловий будинок ні в договорі дарування, а не в документах на підставі яких він був посвідчений (свідоцтво про право на спадщину за заповітом) не зазначено.
Судом першої інстанції, встановлено, що Христинівською сільською радою 23 травня 1996 року прийнято, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», рішення № 6/5 «Про приватизацію земельних ділянок», згідно з яким ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1 у розмірі 0,25 га..
Згідно з планом схемою земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, за 2009 рік (арк.спр.12) вказана земельної ділянки складається з земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,1560 кв. метри, прилеглою земельної ділянки площею 0,0940га та земельна ділянка площею 0,0576 кв. метра на якій розташований Обеліск загиблим воїнам.
Дійсно, відповідно до ст.17 Земельного кодексу України в редакції 1991 року передача земельних ділянок у колективну та приватну власність проводилася Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
Однак, відповідно до ч.2 ст.22 Земельного кодексу України в редакції 1991 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
А відповідно до ч.1 ст.23 вищезазначеного кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Даних у підтвердження тих обставин, що вказане рішення було виконано, складено технічних звіт та позивач отримав державний акт про право власності на спірну земельну ділянку суду не надано. Таким чином вищезазначене рішення не виконано до 1999 року і земля у власність позивачу не передавалася.
Рішенням Христинівської сільської ради № 6/3 від 09 вересня 1999 року «Про внесення змін до рішення сесії Христинівської сільської ради від 23 травня 1996 року № 6/5»внесено зміну в пункті першому додатку до рішення сесії сільської ради від 23 травня 1996 року «Про приватизацію земельних ділянок»№ 6/5, який викладено в наступній редакції " ОСОБА_2 -АДРЕСА_1 4 передано у власність земельну ділянку площею 0,15 га.". Підставою для прийняття вказаного рішення стала виявлена з вини землевпорядника помилка.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та документально підтвердженні, оскільки судом було встановлено, що позивачу дійсно належить земельна ділянка в с.Христинівка розміром 0,25 га..
Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Перевіряючи законність та обгрунтованність спірного рішення, колегією суддів встановлено, що згідно з копій погосподарських книг за період з 1941 року по 1993 рік сім'я ОСОБА_2 користувалася земельною ділянкою площею 0,15 га(арк.спр.59-70) для обслуговування житлового будинку.
На спірній земельній ділянці площею 0,1 га., знаходиться сад, обеліск та братська могила загиблих воїнів часів Другої Вітчизняної війни. Данні про надання позивачу додатково вказаної земельної ділянки відсутні. Рішення про надання ОСОБА_2 додатково земельної ділянки площею 0,1 га радою не приймалося.
Таким чином, яких-небудь беззаперечних доказів у підтвердження правомірності прийняття Христинівською сільською радою 23 травня 1996 року рішення про надання у власність позивачу земельної ділянки площею 0,25 га. відсутні.
Доводи позивача, що у власності його родини знаходився земельна ділянка загальною площею 0.25 га не знайшла підтвердження.
Посилання позивача на протоколи сесії Христинівської сільської ради Депутатів трудящих Христинівського району № 2 від 27 березня 1950 року та № 14 від 05 листопада 1959 року суд не може прийняти до уваги, так як сесією, яких-небудь рішень у цій частині не приймалося.
Яких-небудь правових наслідків та обставина, що в протоколі сесії за 1950 рік, при вирішенні питань про перенесення захоронень воїнів, які загинули під час Другої Вітчизняної війни, зазначено що на городі, яким користувався дід позивача, знаходилася братська могила не породжує, так як землі на яких був розташований город і братська могила, знаходилися на садовищі радгоспу.
Крім того, перевіряючи законність та обгрунтованність рішенням Христинівської сільської ради № 6/3 від 09 вересня 1999 року «Про внесення змін до рішення сесії Христинівської сільської ради від 23 травня 1996 року № 6/5»слід зазначити наступне.
Статтею 9 Земельного кодексу України у редакції 1991 року Христинівській сільській раді - відповідачу у справі, надані повноваження у галузі земельних відносин.
Пунктом "а" ст. 9 Земельного кодексу України у редакції 1991 року відповідачеві надані повноваження щодо розпорядження землями сільської ради, пунктом "б" ст. 9 Земельного кодексу України - щодо передачі земельних ділянок у власності громадян, пунктом "в" ст. 9 - щодо надання земельних ділянок із земель комунальної власності у користування відповідно до Земельного кодексу України.
Відповідно до пункту "м" статті 9 Земельного кодексу України, крім перелічених у попередніх пунктах повноважень, відповідач має повноваження вирішувати інші питання у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року, вирішення відповідно до закону питань земельних відносин є виключно компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, слід зазначити, що згідно ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю і у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а відповідно до ст. 12 вказаного Кодексу до повноважень сільських рад належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, які є комунальною власністю територіальної громади селища Христинівка належать відповідачу у справі.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування.
Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
Таким чином відповідач у рамках діючого законодавства мав повноваження на зміну свого рішення, щодо зміни площі земельної ділянки, так як раніше прийняте відповідачем рішення. позивачем не виконано і земля у власність йому не передана.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Таким чином рішення Христинівської сільської ради № 6/3 від 09 вересня 1999 року «Про внесення змін до рішення сесії Христинівської сільської ради від 23 травня 1996 року № 6/5»винесено на підставі та у межах повноважень та у спосіб передбачений законом, який діяв на час прийняття рішення, підстав для його скасування не має.
Щодо зобов'язання Христинівську сільську раду видати позивачу державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розміром 0,25 га по АДРЕСА_1 із встановленням межі земельної ділянки по лінії паркану колегія суддів зазначає наступне:
25 жовтня 2001 року набув чинності Земельний кодекс України у новій редакції.
До набрання чинності Земельного кодексу України у новій редакції, позивач не реалізував своє право на отримання у власність земельної ділянки, яка знаходилася в його користуванні, так як на той час в вересні 1999 року вже звернувся до Христинівського районного суду з позивною заявою про визнання незаконним рішення Христинівської сільскої ради про зменшення розміру земельної ділянки. Справа розглядалася судом неодноразово. Рішенням Христинівського районного суду від 08 червня 2001 року у задоволені позову ОСОБА_2 було відмовлено. Ухвалою судовою палати в цивільних справах Черкаського апеляційного суду від 25 липня 2001 року апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, а рішення суду без змін. Також ухвалою Верховного суду України від 29 грудня 2001 року в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовлено.
Таким чином, в зв'язку з оскарженням у судовому порядку рішення Христинівської сільської ради позивачем не використано його право на отримання у власність земельної ділянки в порядку передбаченому Земельним кодексом України в редакції 1991 року.
Порядок та процедура надання земельної ділянки у власність передбачена ст.118 Земельного кодексу України діючого на час розгляду справи.
Пунктом 1 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадянин, зацікавлений в приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Пунктом 2 ст.118 кодексу передбачено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Таким чином, відповідач при наявності передбаченого діючим законодавством документів, може прийняти рішення про надання у власність земельної ділянки.
Отже, зобов'язання відповідача видати позивачу державний акт на право власності на спірну земельну ділянку за відсутності рішення такого органу є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції.
Відповідно до ч. 9 ст. 123, ч. 16 ст. 151 Земельного кодексу України право позивача на звернення до суду внаслідок відмови органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або погодженні місця розташування об'єкту, може бути реалізоване лише шляхом звернення до суду з позовом про спонукання ради розглянути відповідне питання на сесії ради, а не прийняття судом в замін ради конкретного, і бажаного позивачем рішення, щодо надання позивачу державного акту.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України в абз. 4 п. 7 Постанови Пленуму від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» де зазначено, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.
Враховуючи даведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов є необгрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частково задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.
Разом з тим, в апеляційній скарзі позивач просить припинити провадження по справі.
У цій частині апеляційна скарга не підлягає задоволенню так як відсутні правові підстави для припинення провадження по справ.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Христинівської сільської ради Христинівського району Черкаської області - задовольнити частково.
Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 грудня 2010 року у -скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Христинівської сільської ради Христинівського району Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішення Христинівської сільської ради Христинівського району Черкаської області № 6/3 від 09.09.1999 року та зобов'язання видати державний акт на право власності на земельну ділянку відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 28 лютого 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б.Парінов
І.Й.Петрик
Повний текст ухвали виготовлений 28 лютого 2010 року.