Справа: № 2а-3492/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.І.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
Іменем України
"24" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Глущенко Я.Б.,
суддів Мельничука В.П., Федотова І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Сміла Черкаської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сміла Черкаської області про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Сміла Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року,
УПФУ у м. Сміла Черкаської області звернулося у суд з позовом, в якому просило стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сміла Черкаської області адресну державну допомогу, підвищення до пенсії інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та витрати на виплату і доставку пенсій у загальній сумі 81753,46 грн.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадженні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем у порушення встановленого порядку відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, витрат на виплату та доставку, заявлено позовні вимоги до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, у той час як відшкодування таких витрат здійснюється на централізованому рівні. Окрім того, позивачем безпідставно заявлено до стягнення з відповідача адресну державну допомогу.
З такими висновками суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що за березень -травень 2010 року позивачем були виплачені щомісячна адресна державна допомога, підвищення до пенсії інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, витрати на виплату та доставку пенсій на загальну суму 81753,46 грн., які не приймаються до заліку відповідачем.
Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.
У відповідності до положень ст. 4 Основ залежно від страхового випадку, зокрема, розрізняють наступні види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, тощо.
Відносини, що виникають за зазначеними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплат здійснюється органами Пенсійного фонду України. Ця норма стосується і призначення та виплат пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, професійного захворювання або загального захворювання, у томі числі інвалідності з дитинства.
Згідно зі ст. 25 Основ за пенсійним страхуванням, зокрема, надаються такі види матеріального забезпечення, як виплата пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Статтею 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення»визначено, що особам, які стали інвалідами внаслідок загального захворювання в період роботи або після її припинення до досягнення 20 років, пенсії призначаються незалежно від стажу роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 р. № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»установлено, що у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня - до 14,2 гривні, а з 1 жовтня - до 28,4 гривні.
Підвищення здійснюється незалежно від дати призначення (перерахунку) пенсії (щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги) непрацюючим особам, а особам, які одержують пенсію (державну соціальну допомогу) на дітей та/або недієздатних осіб - незалежно від одержуваного доходу.
При цьому, виплата підвищення, передбаченого пунктом 1 вказаної постанови, проводиться понад розміри, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. N 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" і від 16 липня 2008 р. N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", в межах розмірів, зазначених у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія, щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян»№ 265 від 26.03.2008 року визначено, що: у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів; у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму; виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
За приписами ч. 4 ст. 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений спільною постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4.
Відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій. (п.4. Постанови).
Даний перелік є вичерпним і до нього не внесено адресну допомогу до пенсії, яка призначена і виплачена позивачем згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян».
Таким чином, дія вказаної Постанови не розповсюджується на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.
Що ж стосується відшкодування основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій, то у відповідності до положень пунктів 5-8 спільної постанови правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04 березня 2003 року № 5-4/4 таке відшкодування здійснюється на централізованому рівні на підставі даних отриманих від територіальних підрозділів указаних фондів.
Таким чином, ураховуючи, що спірні правовідносини щодо відшкодування витрат, не прийнятих до заліку відповідачем, виникли між робочими органами фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на місцевому рівні, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Сміла Черкаської області - залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддяВ.П. Мельничук
суддяІ.В. Федотов