Справа: № 2А-692/10 Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук А.В.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
Іменем України
"24" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Глущенко Я.Б.,
суддів Мельничука В.П., Федотова І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора Дорожньо-патрульної служби роти ДПС № 1 м. Запоріжжя старшого прапорщика Масловського Віктора Івановича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 21 липня 2010 року,
ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 30 квітня 2010 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 12 липня 2010 року позов залишений без задоволення.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт зазначає, що правила дорожнього руху ним не порушувалися.
Відповідно до ст.197 КАС України розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оспорювана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Так, із протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що 30 квітня 2010 року о 14:22 годині на 276 км а/д Харків-Сімферополь, керуючи автомобілем КІА, державний номерний знак НОМЕР_1, на дорозі, що має дві смуги руху в одному напрямку, позивач рухався по лівій смузі при вільній правій смузі.
30 квітня 2010 року відповідачем відносно позивача прийнято постанову серії АР № 310704, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Обговорюючи правомірність оспорюваної постанови, судова колегія зважає на таке.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками, що закріплено п. 8.1. Правил дорожнього руху.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до положень п.п. 11.2, 11.5 Правил нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини.
На дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
За приписами ч. 1 ст. 122 КУпАП порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
До таких даних законодавець відносить, в тому числі, протокол про адміністративне правопорушення.
Порушення, вчинене позивачем, виявлене інспектором ДПС, за наслідками чого складено протокол про адміністративне правопорушення.
Позивач, оспорюючи постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, жодним чином не довів її протиправність, а його посилання на стан покриття правої смуги автодороги та необхідність часу для зміни смуги руху не звільняють позивача від відповідальності за вчинене правопорушення.
Ознак протиправності притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 2 КУпАП, не встановлено і колегією суддів під час апеляційного провадження.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення адміністративний позов.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 21 липня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ст. 171-2 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддяВ.П. Мельничук
суддяІ.В. Федотов