Справа: № 2а-1815/10 Головуючий у 1-й інстанції: Кашперська Т.Ц.
Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
Іменем України
"03" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Буча Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 29 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Буча Київської області про стягнення підвищення до пенсії, доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, -
У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Буча Київської області та зобов'язати провести перерахунок і виплату додаткову пенсію за шкоду, заподіну здоров'ю, встановивши її розмір на рівні 15 % від мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», доплату до пенсії у розмірі, встановленому ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з травня 2010 року.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 29 листопада 2010 року адміністративний позов було задоволено за період з 15 травня 2010 року.
Управління Пенсійного фонду України в м. Буча Київської області, не погоджуючись із прийнятою постановою подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що додаткову пенсію за шкоду, заподіну здоров'ю, підвищення до пенсії та доплату до пенсії позивачу було нараховано у повній відповідності до постанови КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.
Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю -не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обставини, на які посилається відповідач, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Буча Київської області -задовольнити частково, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 29 листопада 2010 року -змінити виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції в разі правильного вирішення по суті справи чи питання, проте із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції правильно виходив з того, що додаткову пенсію за шкоду, заподіну здоров'ю, позивачу слід виплачувати у розмірі, встановленому ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», доплату до пенсії у розмірі, встановленому ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з травня 2010 року, а не у розмірі, встановленому постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закони України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та «Про соціальний захист дітей війни»мають вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року, та є пріоритетними у застосуванні.
Також судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв'язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що у відповідності до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади. Тобто, судовому захисту підлягає порушене право позивача.
Натомість, в межах даної справи були досліджені лише ті письмові докази, які містять інформацію про порушення відповідачем прав позивача на отримання соціальних виплат у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»лише за період до винесення судом оскаржуваної постанови.
Думка суду першої інстанції про те, що право позивача на отримання таких виплат у встановленому розмірі буде порушуватися у майбутньому -ґрунтується на припущенням, що є порушенням ст.ст. 69, 159 КАС України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим судова колегія вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Буча Київської області -задовольнити частково, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 29 листопада 2010 року -змінити.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 198, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Буча Київської області -задовольнити частково.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 29 листопада 2010 року -змінити, доповнивши абзац 3 резолютивної частини постанови після слів «із 15 травня 2010 року»словами «по 29 листопада 2010 року».
В іншій частині постанову Ірпінського міського суду Київської області від 29 листопада 2010 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Я.С. Мамчур
О.О. Шостак