Справа: № 2а-2332/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Старова Н.Е.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"22" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Гоцику О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс»до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про визнання неправомірними та скасування рішень, -
06.01.2010 ТОВ «Автосервіс»звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просило про визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 5 від 29 грудня 2009 року та визнання протиправним та скасування припису, винесеного Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області про виконання законодавчих вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін № 5 від 29 грудня 2009 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши в засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної позапланової перевірки позивача з питань додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів складено акт № 528 від 24 грудня 2009 року, прийнято рішення № 5 від 29 грудня 2009 року про застосування до позивача економічних санкцій за порушення держаної дисципліни цін, у вигляді стягнення необгрунтовано одержаної суми виручки у розмірі 62440,34 гри. та штрафу у розмірі 124880,68 грн. та видано припис № 5 від 29 грудня 2009 року про виконання законодавчих вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.
З наявного в матеріалах справи акту № 528 від 24 грудня 2009 року вбачається, що підставою для прийняття відповідачем рішення № 5 від 29 грудня 2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін було відсутність у позивача укладеного договору страхування від нещасних випадків на транспорті на період з 01.01.2009 по 01.11.2009. При цьому, в своєму рішенні відповідач вказав, що в таблиці вартості, крім граничного тарифу, у вартість проїзду включався страховий збір в розмірі 3 % від вартості проїзду який, на думку відповідача, безпідставно стягувався з пасажирів. В результаті чого відповідач дійшов висновку, що позивачем було отримано необгрунтовану виручку, розмір якої склав 62440,34 грн.
Доводи апелянта полягають у тому, що відповідно до п. 3 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою КМ України № 959 від 14.08.1996 страховий платіж за обов'язковим страхуванням від нещасних випадків на транспорті утримується з пасажира перевізником, який діє від імені страховика за винагороду на підставі договору доручення на лініях залізничного, морського, річкового, автомобільного транспорту, зокрема на маршрутах приміського сполучення -до 3 відсотків. Згідно з п. 5 зазначеного Положення відносини між перевізниками та страховиками щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеними між ними договорами доручення та договорами страхування.
При цьому, позивачем на момент проведення перевірки було надано доручення на представництво щодо укладення договорів страхування № 1813 від 02.11.2009, тобто договір який не охоплює період перевірки, а іншого договору до перевірки надано не було, з чого Державна інспекція з контролю за цінами в Київській області дійшла висновку про отримання позивачем необґрунтованої виручки у розмірі 3 % страхового платежу за обов'язковим страхуванням від нещасних випадків на транспорті, які позивач на думку відповідача отримав з пасажира, як перевізник на виконання вимог п. 3 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою КМ України № 959 від 14.08.1996.
Колегія суддів вважає зазначені доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Апелянтом не спростовується, встановлений судом факт того, що на запит суду, ЗАТ «АСК Інго Україна»підтвердила наявність укладеного з позивачем договору доручення на представництво страховика щодо укладення договорів страхування № 1180 від 02.11.2008, яким спростовуються висновки акту № 528 від 24 грудня 2009 року про отримання позивачем необґрунтованої виручки у розмірі 3 %, оскільки додатками до указаних договорів передбачено, що страховий платіж з обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті під час виконання міжобласних та міжміських маршрутів в межах області встановлюється в розмірі 1,5 % та на маршрутах приміського сполучення в розмірі 1 % (а. с. 55-57).
Крім того з наявного в матеріалах справи наказу від 18.11.2007, виданого позивачем № 17/1 «Про порядок формування вартості проїзних квитків на автобусних маршрутах загального користування в умовах зміни рівня конкуренції»в зв'язку з прогресуючими темпами конкуренції при складанні та коригуванні таблиць вартостей проїзду, у вартість квитка страховий збір позивачем не включався, а страхові платежі, пов'язані із обов'язковим страхуванням пасажирів здійснювались за рахунок власного доходу позивача.
В матеріалах справи також наявні затверджені позивачем таблиці вартості проїзду від 26.12.2007 на приміському автобусному маршруті № № 316, 317 (в загальному режимі та режимі маршрутного таксі) розроблені відповідно до нормативних вимог та граничних тарифів, затверджених розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 29.11.2007 № 13/2.
Також, судом першої інстанції здійснено розрахунок відповідності таблиць вартості проїзду затверджених позивачем, нормативним вимогам та граничним тарифам, затвердженим розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 29.11.07 № 13/2 та встановлено наступне: зокрема, вартість проїзду від зупинки Каховська до зупинки с. Проліски (при протяжності 16,0 км) відповідно до таблиці вартості проїзду, затвердженої позивачем становить 3,10 грн. Згідно з розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 1312 від 29.11.2007, при відстані проїзду від 15 до 20 км передбачено 2,63 - тариф у гривнях, а гранична вартість проїзду від зупинки Каховська до зупинки с. Проліски (при протяжності 16,0 км) передбачена розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 1312 від 29.11.2007 становить 3,156 грн. (з врахуванням ПДВ та без врахування страхового збору). Таким чином, вартість проїзду відповідно до таблиці вартості проїзду, затвердженої позивачем є нижчою ніж гранична вартість проїзду передбачена розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 29.11.2007 № 13/2.
Крім того, при застосуванні економічних санкцій порушена процедура їх застосування, передбачена частинами 7, 8 ст. 7, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якими визначено, що на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.
До того ж, абзацами 3-5 п. 1 постанови КМ України «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»передбачено, що органи і посадові особи, уповноважені законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності мають право приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути) та не мають право застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання припису.
Враховуючи зазначені норми законодавства, відповідачем неправомірно прийнято рішення без попереднього винесення припису.
Отже, апелянтом не спростовуються висновки суду першої інстанції про те, що під час проведення цієї перевірки посадовими особами відповідача допущено низку помилок. Так, зокрема шляхом співставлення інформації, відображеної в розрахунку необґрунтовано отриманої позивачем виручки, із інформацією, що міститься у додатках до договору доручення на представництво страховика щодо укладення договорів страхування № 1180 від 02.11.2008, вбачається неузгодженість встановлених під час перевірки даних.
При цьому, оскільки такі помилки призвели до неправильного розрахунку відповідачем суми необґрунтовано отриманої позивачем виручки, а до повноважень суду не віднесено здійснення перерахунку суми необґрунтовано отриманої позивачем виручки у разі помилкового обрахування її розміру, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що доводи відповідача про вчинення позивачем порушення державної дисципліни цін не підтверджуються належними доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, відповідачем у апеляційній скарзі не вказано обставин та не надано доказів, які б свідчили про протиправність позовних вимог, задоволених рішенням суду першої інстанції, та про дотримання відповідачем вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 01.03.2011.