Справа: № 2а-13069/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
"22" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Гоцику О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу орендного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2010 у справі за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до орендного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7»про стягнення суми податкового боргу у розмірі 965700,11 грн., -
10.09.2010 заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі ДПІ у Святошинському районі м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача на користь державного бюджету ПДВ в розмірі 965700,11 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2010 позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши в засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Вимоги апелянта про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції не підлягають задоволенню з тих підстав, що це не входить до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, виключний перелік яких встановлений ст. 198 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи Орендне підприємство «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7»зареєстровано Святошинською районною у м. Києва державною адміністрацією та взято на податковий облік ДПІ у Святошинському районі м. Києва.
Доводи позовної заяви полягають у тому, що ОП «СРНУ №7»станом на 12.08.2010 має податкову заборгованість зі сплати ПДВ у сумі 965700,11 грн., яка підлягає примусовому стягненню за рішенням суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції при прийнятті постанови згідно до ст. 183-2 КАС України в порядку скороченого провадження керувався наступними положеннями діючого законодавства: статтею 67, 121 Конституції України, статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру», статтею 10, статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХІІ, підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пунктом 5.1 статті 5, підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5, підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.
Доводи апелянта полягають у тому, що оскільки при постановленні рішення суд вказав лише статтю кодексу без конкретизації підстав стягнення, відповідач вважає, що суд першої інстанції приймаючи постанову на підставі п.п. 4 ч. 1 ст. 183-2 КАС України про стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження, не врахував, що в даному випадку не було жодного рішення суб'єкта владних повноважень відносно сплати суми боргу, оскільки апелянт самостійно нараховує суму податку який підлягає сплаті і при наявності коштів, його сплачує. При цьому, апелянт стверджує, що прокуратура м. Києва не врахувала, що комунальні підприємства Святошинського району м. Києва заборгували апелянту більше 1 млн. грн., а борг комунальних підприємств в м. Києві перед апелянтом складає 5344369,00 грн. Це кошти, які комунальні підприємства сплатити не в змозі, оскільки бюджет м. Києва не надає, в порушення норм закону «Про житлово-комунальні послуги», субвенцій за категорії населення, що користуються пільгами, так і не покриває різниці через встановлення економічно-необгрунтованих тарифів. До того ж, апелянт звертає увагу на те, що в районних ВДВС м. Києва апелянт має відкритими кілька проваджень про стягнення з боржників, а це комунальні підприємства м. Києва, які він обслуговує в обов'язковому порядку (зобов'язаний по договору оренди) і по встановлених місцевим органом самоврядування тарифах. При цьому, кошти не поступають через їх відсутність у боржників, оскільки КМДА не надає субвенцій за категорії населення, що користуються пільгами, і не покриває різниці через встановлення економічно-необгрунтованих тарифів.
Колегія суддів звертає увагу на доводи апелянта, однак вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції частково, враховуючи наступне.
Відповідно до п.п. 6.2.3, 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.
Згідно до пп.. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 цього ж Закону у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому, окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.
Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що з метою погашення податкової заборгованості та на виконання вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у Святошинському районі м. Києва виставлена перша податкова вимога № 1/110 від 05.02.2009 та друга податкова вимога № 2/877 від 02.06.2009, які отримані відповідачем відповідно 30.04.2009 та 09.06.2009 (а. с. 12, 13).
Друга податкова вимога містить суму консолідованого боргу у розмірі 177931,33 грн.
Апелянтом не спростовані доводи позивача про те, що податкові повідомлення-рішення, якими визначена податкова заборгованість у розмірі 177931,33 грн. в адміністративному або судовому порядку відповідачем не оскаржувались та не скасовані у спосіб згідно з процедурою, яка передбачена ст. ст. 5, 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Таким чином, зазначена сума податкового зобов'язання є узгодженою та у зв'язку з несплатою до бюджету в строки, визначені законодавством, набула статусу податкового боргу.
При цьому, позивачем в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не доведено, що частина суми заявленої до стягнення у позові в розмірі 787768,78 грн. набула статусу податкового боргу, оскільки вищезазначеними першою та другою податковими вимогами підтверджується правомірність визначеної у позовній заяві суми лише в розмірі 177931,33 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню лише в цій частині, що не було враховано судом першої інстанції.
Так, відповідно до п.п. 3.1.1, п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключного за рішенням суду.
Інші доводи апелянта, крім недоведеності факту набрання статусу податкового боргу в сумі, заявленій до стягнення у позові, колегією суддів не приймаються до уваги на підставі ст. 70 КАС України, як такі, що не відносяться до предмету доказування, та не підтверджені жодними докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, позивачем не доведена правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь державного бюджету ПДВ в розмірі 787768,78 грн., а апелянтом -безпідставність заявлених позовних вимог в іншій частині.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу орендного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2010 -задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2010 -скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з орендного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7» на користь державного бюджету податок на додану вартість в розмірі 787768,78 грн. та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні даних позовних вимог відмовити.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2010 -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 01.03.2011.