Справа: № 2а-6053/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"22" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Гоцику О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у м. Сміла Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, -
06.12.2010 позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків за липень-вересень 2010 на загальну суму 682 грн. 86 коп.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, поясненну часників судового засідання, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 має заборгованість перед УПФУ в м. Сміла Черкаської області зі сплати страхових внесків в сумі 682 грн. 86 коп. за липень, серпень, вересень 2010 року, що підтверджується наданими розрахунками.
Вимога про сплату боргу №Ф-101 від 10.11.2010 є узгодженою, що апелянтом не заперечується.
Доводи апелянта полягають у тому, що він не підлягає загальнообов'язковому державному страхуванню, оскільки є одночасно і приватним підприємцем і працює на МПП фірмі «Тайфун», де сплачує нарахування з фонду заробітної плати на підприємстві. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив стягнути заборгованість не з нього, а з ФОП ОСОБА_2.
Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог є безпідставними, оскільки хоча в прохальній частині позовної заяви й дійсно було помилково зазначено прізвище ОСОБА_2 (а. с. 4), втім на виконання п. 2 ч. 1 ст. 106 КАС України у позовній заяві зазначено, що позивачем є саме ФОП ОСОБА_2, а також наявність вищезазначеної заборгованості саме у нього підтверджується додатками до позовної заяви (а. с. 6-11).
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Статтею 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначений перелік осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Як вбачається з вищенаведених норм закону відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та підлягає загальнообов'язковому державному страхуванню одночасно і як приватний підприємець і як працівник МПП фірми «Тайфун», де сплачує нарахування з фонду заробітної плати на підприємстві, оскільки жодних виключень для зазначеної категорії осіб не передбачено.
На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позов про відшкодування заборгованості зі сплати страхових внесків підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апелянт на виконання вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не довів правомірності вимог апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 28.02.2011.