Головуючий у 1 інстанції - Наумова К.Г.
Суддя-доповідач - Радіонова О.О.
18 березня 2011 року справа №2а-23416/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Радіонової О.О.
суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.
при секретарі судового засідання Іванченко О. В.
за участю представників від:
позивача: Князєв В.О., представник за дов. 01.03.11р.
Пуговкіна А.В., представник за дов. від 01.02.11р.
відповідача: Тимошенко С.Ю., представник за дов від 15.04.10р.
розглянувши у відкритому судовому Закритого акціонерного товариства
засіданні апеляційну скаргу «Енерговугілля» м. Донецьк
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 26 січня 2011 року
по адміністративній справі № 2а-23416/10/0570
за позовом Закритого акціонерного товариства
«Енерговугілля» м. Донецьк
до Державної податкової інспекції
у Ворошиловському районі м. Донецька
про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Закрите акціонерне товариство «Енерговугілля» м. Донецьк звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2010 року №0003812340/0 (1 арк. спр. 4-5).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 11 жовтня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у задоволені позову відмовлено (арк. спр. 113-117).
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що за наслідками встановлення нікчемності угод між Закритим акціонерним товариством «Енерговугілля» та його контрагентом згідно з пунктом 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутні підстави для виникнення податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг), а тому податковий кредит, задекларований за липень 2008 року, серпень 2008 року та жовтень 2008 року в сумі 35666,67грн. заявлено безпідставно.
Також суд першої інстанції вказує на те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що придбані товари введені ним в експлуатацію, доказів, які підтверджують місцезнаходження отриманого товару та його використання у власній господарській діяльності.
Закрите акціонерне товариство «Енерговугілля» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у справі №2а-23416/10/0570 та визнати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 30 вересня 2010 року №0003812340/0 неправомірним та скасувати його (арк. спр. 118-119).
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що постанову винесено необґрунтовано, оскільки суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи.
Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не створив стороні у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного законодавства.
На думку апелянта, придбані товарно-матеріальні цінності були необхідні для використання у господарській діяльності позивача.
Крім того скаржник посилається на те. що втрата документів не може бути підставою для визнання угоди нікчемною.
Представники апелянта у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.
Відповідач заперечував проти скарги та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами у справі:
Закрите акціонерне товариство «Енерговугілля» є юридичною особою, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 25 грудня 2007 року №740233, включено до ЄДРПОУ за №32515954, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, та зареєстрований як платник податку на додану вартість - свідоцтво №07293908 від 17 вересня 2003 року.
Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» код за ЄДРПОУ 35421550 за період: липень, серпень, жовтень 2008 року, результати якої оформлені актом перевірки №1609/23-2/32515954 від 23 вересня 2010 року.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2010 року № 0003812340/0, яким позивачеві згідно з підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 738643 грн.50 коп., у тому числі основний платіж - 492429 грн., штрафні (фінансові) санкції - 246214,5 грн. Штрафні санкції нараховані згідно підпункту 17.1.3. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Підставою нарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 492429 грн. стало порушення позивачем підпункту 7.3.1. пункту 7.3., підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за нікчемною угодою, укладеною між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» , в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на 492429 грн., у тому числі: у липні 2008 року на суму податку на додану вартість у розмірі 240000 грн., у серпні 2008 року - 152429грн., у жовтні 2008 року - 100000 грн.
Актом перевірки встановлено, що згідно листа за №4083/7/23-1 від 08 липня 2010 року Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя стосовно перевірки підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач», код за ЄДРПОУ 35421550 встановлено порушення частини 5 статті 203, частин 1,2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених
В акті перевірки також зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» при придбанні та продажу товарів (послуг) товар(послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.
Актом перевірки також встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Маріуполя було проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 березня 2008 року по 31 грудня 2008 року, згідно до якої встановлено, що за результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих в деклараціях з податку на додану вартість за березень-грудень 2008 року станом на 08 липня 2010 року встановлено розбіжності з даними податкового обліку підприємств-контрагентів на загальну суму 5864306,70 грн., на запити щодо надання пояснень та документального підтвердження стосовно встановлених розбіжностей підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» підприємством надана відповідь, що первинні документи були втрачені та триває їх відновлення.
Відповідно до актів перевірки відповідності юридичної адреси фактичного місцезнаходження підприємства встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою.
Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами у справі, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» був укладений договір купівлі-продажу б/н від 10 липня 2008 року, згідно до підпункту 1.1 пункту 1 якого позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно Специфікації 1, яка є невід'ємною частиною цього договору. У разі складання додаткових документів, які матимуть відношення до предмету цього договору, посилання на них обов'язкове.
Згідно до пункту 2 договору найменування, кількість та ціна договору вказана у Специфікації 1 .Загальна сума договору складає 5402575,68 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 900429,28 грн.
Пунктом 3 договору встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» зобов'язано передати та доставити на склад позивачеві товар в належному стані, придатному для його цільового використання на протязі 20 днів з моменту підписання договору. Доставка здійснюється за рахунок позивача. Позивач зобов'язаний сплатити вартість товару у повному обсязі на протязі 45 днів з моменту отримання товару на склад.
Згідно до Специфікації №1 до наведеного договору позивач повинний прийняти наступний товар: шпала з/б в кількості 6000 шт. на суму 1200000 грн., рейка Р-65 в кількості 82,842тон на суму 762146,40 грн., комплект кріплень на з/б шпалу Р-65 в комплекті 6000 на суму 1500000 грн., стрілочний перевод Р-65 1/9 в комплекті 8.000 на суму 1040000 грн. на загальну суму 5402575,68 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 900429,28 грн.
На виконання умов договору позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» комплект кріплень на з/б шпалу Р-65 в кількості 2000 згідно податкової накладної №3110152 від 31 жовтня 2008 року , видаткової накладної №РН-3110152 від 31 жовтня 2008 року на суму 600000 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 100000 грн.. рейку Р-65 в кількості 82.842 тон згідно податкової накладної №2908154 від 29 серпня 2008 року, видаткової накладної №РН-2908154 від 29 серпня 2008 року на суму 914575,68 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 152429.28 грн. шпалу залізобетонну в кількості 6000 шт. згідно податкової накладної №3107157 від 31 липня 2008 року, видаткової накладної №РН-3107157 від 31 липня 2008 року на суму 1440000 грн. у т.ч. податок на додану вартість - 240000 грн. на загальну суму 2954575,68 грн., у т.ч. податком на додану вартість - 492429,28 грн.
Наведені податкові накладні позивачем були внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень, серпень та жовтень 2008 року та відображені у відповідних податкових періодах.
На виконання умов договору позивачем частково були перераховані грошові кошти, що засвідчується платіжними дорученнями №323 від 07 жовтня 2008 року на суму 36000 грн., №285 від 02 вересня 2008 року на суму 60000 грн. №392 від 14 листопада 2008 року на суму 25000 грн. та відповідними банківськими виписками на загальну суму 121000 грн. В матеріалах справи відсутні докази подальшої оплати товару.
Актом перевірки Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька №1609/23-2/32515954 від 23 вересня 2010 року встановлено, що структурний підрозділ Олександрівська філія ЗАТ «Енерговугілля» має свої складські приміщення, виробничі потужності та засоби для виробництва згідно переліку в акті перевірки.
Згідно договору №12 від 06 жовтня 2008 року оренди нерухомого майна та акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 08 жовтня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» прийняв у користування нежитлове приміщення - приміщення складу загальною площею 900 кв.м., розташоване за адресою: М.Запоріжжя, вул. Теплична, буд.5 для використання під склад.
Листом від 22 листопада 2010 року №150 Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» повідомило Закрите акціонерне товариство «Енерговугілля» про те, що матеріали, отримані для зберігання, знаходяться на складі за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд.5. Даний склад знаходиться в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» згідно договору №12 від 06 жовтня 2008 року. Цей лист був підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» Голубицькою В.Я.
Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» був укладений договір зберігання б/н від 31 жовтня 2008 року, за яким позивач передає на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» товар згідно специфікації 1, а саме: шпала з/б в кількості 6000000 шт. на суму 12000000грн., рейка Р-65 в кількості 82842тон на суму 762146,40 грн., комплект кріплень на з/б шпалу Р-65 в комплекті 2000000 на суму 500000 грн. на загальну суму 2954575,68грн., у т.ч. податок на додану вартість - 492429,28 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 березня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складений акт №111/23-1/35421550 від 08 липня 2010 року.
Зазначеним актом перевірки встановлено, що за результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих в деклараціях з податку на додану вартість за березень-грудень 2008 року станом на 08 липня 2010 року встановлено розбіжності з даними податкового обліку підприємств-контрагентів на загальну суму 5864306,70 грн., на запити податкового органу щодо надання пояснень та документального підтвердження стосовно встановлених розбіжностей підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» підприємством надана відповідь, що первинні документи були втрачені та триває їх відновлення. Відповідно до актів перевірки відповідності юридичної (фактичної) адреси фактичному місцезнаходженню підприємства встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою.
Відповідно до листа ОП Запорізького МБТІ від 05 січня 2010 року №151 встановлено, що право власності на будинок в цілому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Трязнова, 6/51 зареєстровано за місцевою радою на підставі рішення виконавчого Комітету Жовтневої районної ради від 18 червня 1992 року №101/5. Станом на 20 січня 2010 року відділом податкової міліції Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Маріуполя складено акт від 20 січня 2010 року №697 перевірки відповідності юридичної (фактичної) адреси фактичному місцезнаходженню Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач», яким встановлено, що підприємство відсутнє за юридичною адресою та що будинок (приміщення) за адресою: АДРЕСА_1 належить КП «Врежо №2». Станом на 01 січня 2010 року КП «Врежо №2» договори оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» не укладались.
Відповідно до поквартирної картки наданої ВРЕЖО-2 власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 місце проживання АДРЕСА_2 ІН НОМЕР_1. За адресою АДРЕСА_1 зареєстрована з 14 лютого 2007 року ОСОБА_8, тобто приміщення, яке відповідає фактичній та юридичній адресам підприємства, відноситься до житлового фонду, та відповідно до статті 6 Житлового кодексу, УРСР, від 30 червня 1983 року, №5464-Х не може використовуватись для потреб промислового характеру.
Актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 26 листопада 2009 року №671/35421550 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість у зв'язку з виписуванням податкових накладних, згідно з якими платника податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт,послуг) не задекларував податкові зобов'язання.
Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Таврія Будпостач» відповідно до даних 1-ДФ склала станом на 01.01.2008р. 1 особа, за сумісництвом - 0 осіб, станом на 01.04.2008р. З особи, у т.ч. за сумісництвом - 0 осіб, станом на 01.07.2008р. З особи, у т.ч. за сумісництвом - 0 осіб, станом на 01.10.2008р. З особи, у т.ч. за сумісництвом - 0 осіб.
За результатами перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ «Таврія Будпостач» за березень-грудень 2008 року цим актом встановлено, що на адресу ДПІ у Жовтневому районі М.Запоріжжя ТОВ «Таврія Будпостач» було надано лист від 03.07.2009р., у якому вказується, що документи за період з 01.12.2007р. по 31.08.2008р. були втрачені підприємством, про що було подано заяву від директора ТОВ «Таврія Будпостач» в Жовтневий РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області. Жовтневим РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області відмовлено в порушенні кримінальної справи (постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.09.08р.) Станом на 03.07.2009р. підприємством проводиться робота щодо відновлення первинних документів.
Листом від 24.12.2009р вх..№15754/10 підприємство повідомило, що документи за період з 01.09.2008р. по 30.06.2009р. були втрачені, що підтверджено довідкою Комунарського РВЗМУ УМВС України в Запорізькій області. Станом на 24.12.2009р. проводиться робота щодо їх відновлення.
На теперішній час за результатами автоматизованого співставлення по ТОВ «Таврія Будпостач» встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового кредиту та сумою податкових зобов»язань підприємств-постачальників за березень-грудень 2008 року у розмірі 2747186,54 грн., причиною яких є недекларування податкових зобов»язань постачальниками по взаємовідносинах з ТОВ «Таврія Будпостач».
За результатами автоматизованого співставлення по ТОВ «Таврія Будпостач» встановлено розбіжності між сумою задекларованих податкових зобов»язань та сумою податкового кредиту з підприємцями-покупцями за березень-грудень 2008 року у розмірі 3117120,16 грн., причиною яких є недекларування податкового кредиту ТОВ «Таврія Будпостач» по взаємовідносинах з контрагента покупцями.
Посадові особи ТОВ «Таврія Будпостач», які були відповідальними за ведення фінансово-господарської діяльності підприємства за перевіряємий період, документи та пояснення до перевірки не надали.
Відповідно до акту від 13.03.2010р. №24 перевірки відповідності юридичної (фактичної) адреси фактичному місцезнаходженню ТОВ «Таврія Будпостач» встановлено, що підприємство відсутнє за юридичною адресою та адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, актом перевірки встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.
З урахуванням вищевикладеного, в акті було встановлено порушення з боку ТОВ „Таврія Будпостач»" ч.5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.622,655 та 656 Цивільного кодексу України.
Також, вказаною перевіркою встановлена відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками при придбанні та продажу товарів (послуг) в розумінні ст. З Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. З Закону України «Про податок на додану вартість».
З викладеного вбачається, що за наслідками встановлення нікчемності угод між ЗАТ «Енерговугілля» та вказаним підприємством згідно п.3.1 ст. З, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутні підстави для виникнення податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг), а тому податковий кредит, задекларований за липень 2008р., серпень 2008р. та жовтень 2008р. на загальну суму 492429грн. від вищевказаного контрагента, в сумі 35666,67 грн. заявлено безпідставно.
З акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя від 08.07.2010 р. №111/23-1/35421550 та заперечень відповідача проти позову вбачається, що обставинами, які свідчать про нікчемність договору між позивачем та ТОВ „Таврія Будпостач», його спрямованість на. порушення публічного порядку є: відсутність відповідності ТОВ «Таврія Будпостач» юридичної адреси фактичній; відсутність у ТОВ „Таврія Будпостач" документів на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності; ненадання посадовими особами ТОВ „Таврія Будпостач" документів та пояснень щодо розбіжностей між податковими зобов'язаннями з ПДВ підприємства та податковим кредитом його контрагентів;відсутність у ТОВ „Таврія Будпостач" наявних складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для фінансово-господарської діяльності підприємства;кількість працюючих на підприємстві - 3 особи.
На момент перевірки відновлені документи до ДПІ у Жовтневому районі М.Запоріжжя не надані та не надано доказів звернення ТОВ «Таврія Будпостач» до податкового органу з письмовою заявою про втрату документів та їх поновлення.
Позивач під час розгляду справи стверджував, що придбані товари зберігаються ТОВ «Таврія Будпостач» за договором зберігання б/н від 31.10.2008р.
Матеріалами справи встановлено, що строк дії договору зберігання закінчився. Доказів продовження дії договору під час розгляду справи не надано.
Крім цього, ДПІ встановлено, що ТОВ «Таврія Буд постач» за юридичною адресою не знаходиться. Документів, які підтверджують факт зберігання товарів «Таврія Будпостач» суду не надано.
За таких обставин, позивачем не надано доказів, які б підтверджували , що придбані товари введені ним в експлуатацію, доказів, які підтверджують місцезнаходження отриманого товару та його використання у власній господарській діяльності
Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон №168) та Законом України від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (надалі - Закон №509).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідального рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за №250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації.
Пунктом 3.4 Порядку передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовуються грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Аналіз наведених норм доводить, що об'єктом оподаткування є господарська операція з поставки товару, а підставою нарахування податкового кредиту є наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість. Ці підстави є достатніми, але не вичерпними для визначення податкового кредиту
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Отже, у даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, тобто фактичне їх здійснення сторонами, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано доводами, викладеними у апеляційній скарзі, документи, які підтверджують фактичне здійснення фінансово-господарської діяльності позивача за перевіряємий період відсутні у зв'язку з втратою документів.
Відповідно до актів перевірки відповідності юридичної (фактичної) адреси фактичному місцезнаходженню контрагентів встановлено, що підприємства відсутні за юридичною адресою.
Крім того, актом перевірки встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.
Тобто, наявні матеріали справи свідчать про відсутність фактичного здійснення господарської операції.
Також, матеріалами справи доведено факт порушення контрагентами-постачальниками своїх податкових зобов'язань, що підтверджується відповідними актами перевірок податкового органу.
Вказані апелянтом первинні документи не фіксують факти здійснення господарських операцій, а саме факт придбання позивачем товару.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168).
В підтвердження здійснення господарської діяльності апелянт посилається на наявність податкових накладних, проте під час дослідження судовою колегією податкових накладних за перевіряємий період встановлено, що в них відсутнє посилання на виконання якого саме договору вони були виписані, що є підставою для неврахування їх як належний доказ здійснення господарської операції.
Крім того, матеріалами перевірок податкового органу встановлений факт не підтвердження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість контрагентами позивача.
Таким чином, за наслідками встановлення податковим органом нікчемності угод між Закритим акціонерним товариством «Енерговугілля» та його контрагентами, яка підтверджена наявними матеріалами справи згідно з пунктом 3.1 статті 3, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутні підстави для виникнення податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг), а тому податковий кредит, задекларований за липень 2008 року, серпень 2008 року та жовтень 2008 року на загальну суму 492429грн. від вищевказаного контрагента, в сумі 35666,67 грн. заявлено безпідставно.
Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Згідно з статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей
За правилами статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до вимог пункту 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до пункту 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не заперечується сторонами, що документи в підтвердження фактичного здійснення господарської діяльності за договорами, наявними у матеріалах справи були втрачені.
На момент перевірки відновлені документи податкового органу не надані та не надано доказів звернення підприємства до податкового органу з письмовою заявою про втрату документів та їх поновлення.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач під час розгляду справи стверджував, що придбані товари зберігаються Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія Будпостач» за договором зберігання б/н від 31 жовтня 2008 року. Проте, строк дії договору зберігання закінчився. Доказів продовження дії договору під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій не надано.
Також, податковим органом встановлено, що підприємства-контрагенти за юридичною адресою не знаходиться. Документів, які підтверджують факту зберігання товарів до матеріалів справи не надано.
За таких обставин, позивачем не надано доказів, які б підтверджували , що придбані товари введені ним в експлуатацію, доказів, які підтверджують місцезнаходження отриманого товару та його використання у власній господарській діяльності.
Виходячи з вищевикладеного, позивачем не доведений факт подальшого використання в власній господарської діяльності товару, придбаного у контрагентів за відповідними договорами.
Аналіз наведеного доводить, що укладена угода не була фактично виконана сторонами, контрагент позивача не відобразив цю господарську операцію у податковій звітності та не задекларував податкові зобов'язання до бюджету, відповідно ця операція не може бути об'єктом оподаткування та підставою для нарахування податкового кредиту.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визначення позивачеві податку на додану вартість в розмірі 492429 грн. є правомірним.
Стосовно застосування штрафних санкцій колегія суддів зазначає, що штрафні санкції застосовані відповідачем на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», приписами якого встановлено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Отже, правомірність нарахування позивачеві податку на додану вартість у сумі 492429 грн. призводить до правомірності застосування відповідачем до позивача відповідних штрафних санкцій у сумі 246214 грн.50 коп.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Енерговугілля» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання неправомірним податкового повідомлення - рішення від 30 вересня 2010 року № 0003812340/0.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Енерговугілля» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а-23416/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а-23416/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Енерговугілля» м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2010 року №0003812340/0 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 18 березня 2011 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.
Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 21 березня 2011 року.
Головуючий суддя О.О.Радіонова
Судді О.А. Нікулін
С.В. Жаботинська