16 березня 2011 р. Справа № 12/382
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Слободін М.М.
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників сторін:
позивача -Гомон О.О. за довіреністю № 220/684/д від30.12.2010 р.,
відповідача -Ковальчук О.М. за довіреністю № 14/03-20 від 27.12.2010 р.,
Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ -Братчун О.О. за довіреністю № 15 від 04.03.2011 р.,
прокуратури -Волик О.Г., посв. №743 від 14.07.2009 р.,
розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду
апеляційну скаргу Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ (вх. № 810С/3-11)
та апеляційну скаргу відповідача (вх.№811С/3-11) на ухвалу господарського суду
Полтавської області від 25.01.2011 р. у справі № 12/382 за скаргою Міністерства
оборони України на дії Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ
за позовом Генеральної прокуратури України, м. Київ в інтересах держави в особі
Міністерства оборони України, м. Київ
до публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", м. Кременчук
про стягнення 7,5 тис. тон дизельного палива, 4,7 тис. тон бензину
Міністерство оборони України звернулось до господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ і просив визнати недійсною постанову Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження ( відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа ) від 17.11.2010р. №22191665.
В обґрунтування скарги Міністерство оборони України посилалось на порушення приписів ст. ст. 21, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження»та вказувало на те, що підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження не існувало, а заяву про порушення виконавчого провадження подано в межах строків, визначених вказаним законом.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.01.2011 року у справі №12/382 (суддя Тимощенко О.М.) скаргу Міністерства оборони України задоволено. Визнано постанову Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу) від 17.11.2010р. №22191665 недійсною з мотивів безпідставної відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з пропуском строку та повним виконанням умов мирової угоди.
Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ з зазначеною ухвалою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.01.2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги Міністерства оборони України відмовити.
ПАТ «Укртатнафта»з вказаною ухвалою також не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.01.2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги Міністерства оборони України відмовити.
Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що на момент звернення Міністерства оборони України до Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ з заявою про порушення виконавчого провадження умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.10.2007 р., щодо відвантаження палива ТС-1 ПАТ «Укртатнафта»виконало в повному обсязі, інших вимог до ПАТ «Укртатнафта»які б можливо виконати примусово виконавчий документ не містить, а позивачем не надано ніяких доказів, які б свідчили про невиконання умов мирової угоди відповідачем. Крім того, виконавчий документ пред'явлено з пропущенням строків для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Враховуючи, що апеляційні скарги Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ та ПАТ «Укртатнафта»на ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.01.2011 року у справі №12/382 стосуються однієї і тієї ж справи, одного і того ж процесуального документу, між тими ж сторонами, вони об'єднані в одне провадження.
Представники прокуратури та Міністерства оборони України у відзиві на апеляційні скарг та в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечили, вважають скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду вважають законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, тому просять залишити її без змін. Свої заперечення представник Міністерства оборони України, зокрема, обґрунтовує тим, що крім обов'язку відвантажити нафтопродукти, умови мирової угоди передбачають реструктуризацію залишку боргу протягом семи років, а тому є підстави для порушення виконавчого провадження. При цьому представник Міністерства оборони України не заперечує та не спростовує той факт, що в частині відвантаження палива ТС-1 умови мирової угоди виконані з боку ПАТ «Укртатнафта». Також представник позивача вважає, що строк для пред'явлення виконавчого документу не пропущено.
Під час розгляду справи в судовому засіданні 09.03.2011р. виникла необхідність витребувати у сторін додаткові документи, які б могли мати суттєве значення для формування у колегії суддів об'єктивних і повних висновків по справі та фактичних обставин спору, у зв'язку з чим була оголошена перерва у розгляді апеляційних скарг до 10:00 год. 16.03.2011 р.
Перевіривши повноту встановлених господарським судом першої інстанції обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану судом першої інстанції юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, з урахуванням меж перегляду справи в порядку ч. 2 ст. 101 ГПК України, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ та ПАТ «Укртатнафта»підлягають задоволенню, а ухвала господарського суду Полтавської області від 25.01.2011 р. по справі № 12/382 підлягає скасуванню.
Приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що права стягувача порушені з огляду на приписи ст. 21, 24, 37 Закону України «Про виконавче провадження» та дійшов висновку задовольнити скаргу позивача.
Проте, з таким висновками колегія суддів погодитись не може.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції 10.10.2007 р. між закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртарнафта", яке на даний час перейменоване на публічне акціонерне товариство „Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта" та Міністерством оборони України укладено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження по справі № 12/382.
18.10.2007 р. ухвалою господарського суду Полтавської області у справі № 12/382 затверджено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження по справі № 12/382, укладену між ЗАТ ТФПНК „Укртатнафта" ( боржник ) та Міністерством оборони України ( стягував ) .
Відповідно до п. 1.1. мирової угоди сторони дійшли згоди, що зобов'язання боржника перед стягувачем за наказом господарського суду Полтавської області від 09.04.2003 року № 12/382 по зобов'язанню ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта" передати Міністерству оборони України 7,5 тис. тон дизельного пального та 4,7 тон бензину А-76 припиняються та виникають зобов'язання у відповідності до умов цієї угоди, що є новацією зобов'язань згідно ст. 604 Цивільного кодексу України та ст. 204 Господарського кодексу України.
Пунктами 2.2., 2.3. мирової угоди від 10.10.2007 р. визначено, що Міністерство оборони України відмовляється від виконання ЗАТ ТФПНК „Укртатнафта" зобов'язання по передачі 4 731,543 тон бензину А-76 та 7 523,039 тон дизельного палива, які вказані в наказі господарського суду Полтавської області від 09.04.2003 р. ЗАТ ТФПНК „Укртатнафта" зобов'язалось після затвердження мирової угоди господарським судом відвантажити на користь Міністерства оборони України паливо ТС-1 в кількості 5 555,550 тон. Залишок боргу реструктуризувати строком до семи років починаючи з 2009 р.
Оскільки сторони визначили, що від отримання 7,5 тис, тон дизельного пального та 4,7 тон бензину А-76 Міністерство оборони України відмовилось то у ЗАТ ТФПНК „Укртатнафта" на підставі п. 2.3. мирової угоди від 10.10.2007 р. виникли нові зобов'язання по відвантаженню на користь Міністерства оборони України палива ТС-1 в кількості 5 555,550 тон.
Доказами, залученими до матеріалів справи, підтверджується, що умови мирової угоди по відвантаженню на користь Міністерства оборони України палива ТС-1 в кількості 5 555,550 тон ЗАТ ТФПНК „Укртатнафта" виконало в повному обсязі і відвантажило позивачу таку кількість ГСМ, яка навіть більше обсягу, зазначеного в мировій угоді. Зокрема, ЗАТ ТФПНК „Укртатнафта" фактично відвантажило 5 569,100 тон палива ТС-1, що підтверджується актами приймання-передачі, які залучені до матеріалів справи, і не заперечується та не спростовується позивачем .
Зазначені докази були залучені до матеріалів виконавчого провадження, оскільки були надані ПАТ «Укртатнафта»в процесі адміністративного оскарження дій державного виконавця щодо порушення виконавчого провадження на підставі постанови від 28.10.2010 р. За результатами розгляду скарги ПАТ «Укртатнафта» в.о. начальника Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ винесено постанову про задоволення скарги, якою скасовано постанову про порушення виконавчого провадження від 28.10.2010 р. та зобов'язано державного виконавця провести дії у відповідності до вимог Закону України “Про виконавче провадження».
Положеннями ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження", в редакції закону, що діяла на час вчинення виконавчих дій, визначено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
На момент розгляду державним виконавцем Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ заяви Міністерства оборони України про порушення виконавчого провадження за ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.10.2007 р., враховуючи скасування начальником відповідного відділу попередньої постанови від 28.10.2010 р. про порушення виконавчого провадження, державний виконавець мав відомості та відповідні документи на підтвердження того, що в частині відвантаження палива ТС-1 умови мирової угоди виконані.
Ухвала господарського суду Полтавської області від 18.10.2007 р. по справі № 12/382 про затвердження мирової угоди про закінчення виконавчого провадження між ЗАТ ТФПНК „Укртатнафта" та Міністерством оборони України від 10.10.2007 р. не містить умов про інші зобов'язання ЗАТ ТФПНК «Укртатнафта», ніж обов'язок по відвантаженню нафтопродуктів який підприємство на час винесення оскаржуваної постанови виконало. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, що встановлено ст. 7 цього ж Закону.
З наданого державному виконавцю Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ виконавчого документу не вбачається інших дій зобов'язального характеру, які б ПАТ “Укртатнафта» мало б вчинити на користь Міністерства оборони України.
Умови мирової угоди, крім обов'язку відвантажити на користь стягувача паливо ТС-1, містять умову щодо реструктуризації залишку боргу строком до семи років починаючи з 2009 р.
Позаяк сторонами не визначено ні розміру боргу, ні його вираження в грошовому або товарному еквіваленті, також не визначено порядку реструктуризації боргу, державний виконавець позбавлений можливості вчиняти виконавчі дії, оскільки спосіб і порядок такого виконання виконавчий документ не містить. Особливо необхідно зазначити, що поняття реструктуризація передбачає як розстрочення, відстрочення, пом'якшення умов погашення боргу так і його прощення.
Проте, оскільки самі сторони не визначили яким чином має бути реструктуризований борг, ні суд, ні державний виконавець не наділений повноваженнями встановлювати істинні наміри сторін, оскільки мирова угода є актом волевиявлення боржника та стягувача.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази невиконання мирової угоди відповідачем, а навпроти, наявні докази виконання її у відповідності до умов угоди і ухвали суду про її затвердження від 18.10.2007 р.
Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, та ухвалюючи рішення про задоволення скарги Міністерства оборони України і визнання недійсною постанову Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження ( відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа ) від 17.11.2010р., суд першої інстанції не дав належної правової оцінки правовідносинам сторін, які склалися внаслідок укладання ними мирової угоди у справі №12/387, затвердженої ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.10.2007 р.
Так, в силу ч.4 ст.78 ГПК України, про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило виконується добровільно. У противному разі, мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.
Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди, є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.
Згідно ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України “Про виконавче провадження”.
Зазначене кореспондується із п.2 ч.2 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до якого підлягають виконанню Державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у господарських справах.
В силу п.1 ч.1 ст.18 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення, зазначеного у ст. 3 цього Закону.
Згідно ст.1 Закон України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюють на підставах, у спосіб та межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі -рішення).
Тобто, Закон України “Про виконавче провадження” визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Враховуючи, що мирова угода, затверджена судом, припускає добровільне її виконання, а названий Закон направлений на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), то у разі невиконання стороною умов такої угоди у добровільному порядку, заінтересована сторона має звернутися до суду, який видав ухвалу про затвердження мирової угоди, із заявою про зміну порядку її виконання, з добровільного на примусовий, що стане підставою для вчинення Державною виконавчою службою дій, спрямованих на примусове виконання.
Ці висновки колегії суддів відповідають і усталеній судовій практиці, відображеній у постанові Вищого господарського суду від 02.12.2008 р. у справі №02-03-13/918.
Таким чином, оскільки позивач не звертався до суду із заявою про зміну порядку виконання з добровільного на примусовий, з огляду на наявність даних про повне виконання умов мирової угоди відповідачем, державним виконавцем законно і обґрунтовано прийняте рішення про відмову у відкритті провадження на підставі положень ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання та якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення.
Також, колегія суддів крім викладеного вище зазначає про непогодження з висновками господарського суду Полтавської області відносно не пропущення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України ухвали господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
При визначенні порядку примусового виконання виконавчих документів судів необхідно керуватися виключно нормами Закону України "Про виконавче провадження".
Преамбулою Закону України «Про виконавче провадження», в редакції закону, що діяла на час вчинення виконавчих дій, визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Стаття 21 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції закону, що діяла на час вчинення виконавчих дій, визначає строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, відповідно до якої виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені протягом трьох років.
Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 12.03.2009 р. N 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», зокрема в п. 33, зазначив, що будь-яких винятків стосовно умов і порядку виконання рішень господарських судів Закон України «Про виконавче провадження»не містить. Таким чином, у визначенні початку перебігу строку пред'явлення наказу господарського суду до виконання необхідно керуватися приписами статті 21 Закону.
Враховуючи положення Закону України «Про виконавче провадження» та з урахуванням рекомендацій Вищого господарського суду України відносно строків пред'явлення виконавчих документів до виконання колегія суддів дійшла до висновку, що визначаючи момент пред'явлення виконавчого документу до виконання слід виходити не з того, коли заяву було направлено на адресу органу ДВС, а з того, коли виконавчий документ поступив до органу ДВС на виконання. Тобто, момент пред'явлення виконавчого документу до виконання визначається датою його надходження до відділу ДВС.
Такий висновок, зокрема, ґрунтується і на тлумаченні положень 21 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає не надіслання виконавчого документу на виконання в межах певного строку, а передбачає саме пред'явлення, тобто надходження виконавчого документу до органу ДВС.
Враховуючи те, що ухвала господарського суду Полтавської області про затвердження мирової угоди була винесена 18.10.2007 р., то строк для її пред'явлення до виконання сплинув 18.10.2010 р. Саме до цієї дати ухвала господарського суду Полтавської області про затвердження мирової угоди від 18.10.2007 р. має бути надана для виконання до Автозаводського ВДВС.
Посилання Міністерства оборони України у відзиві на апеляційну скаргу на ст. 255 Цивільного кодексу України в обґрунтування своєчасності звернення до Автозаводського ДВС Кременчуцького МУЮ слід визнати необґрунтованим, оскільки зазначеним нормативно-правовим актом не врегульовано правовідносини щодо примусового виконання рішень судів, що випливає, зокрема, зі ст. 1 цього ж кодексу.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Заяву про порушення виконавчого провадження Автозаводським ВДВС отримано 25.10.2010 р., що підтверджується журналом вхідної кореспонденції, витяг з якого залучено до матеріалів справи, а тому слід дійти висновку, що виконавчий документ пред'явлено з пропуском встановленого строку для його пред'явлення.
За таких обставин підстав для визнання оскаржуваної постанови Автозаводського ВДВС від 17.11.10 р. недійсною з мотивів невірного застосування положень Закону України «Про виконавче провадження»щодо строків пред'явлення на виконання виконавчого документу також не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
1. Апеляційну скаргу Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ на ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.01.2011 р. у справі №12/382 задовольнити.
2. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»на ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.01.2011 р. у справі №12/382 задовольнити.
3. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.01.2011 р. у справі № 12/382 скасувати.
4. Прийняти нове рішення, яким відмовити Міністерству оборони України в задоволенні скарги про визнання недійсною постанови Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження ( відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа ) від 17.11.2010 р. №22191665.
Головуючий суддя В.Я. Погребняк
суддя Т.В. Гончар
суддя М.М. Слободін
Повний текст постанови складено та підписано 21.03.2011 р.