Харківський апеляційний господарський суд
" 10" березня 2011 року Справа № 64/234-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.
при секретарі Березка О.М.
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився
відповідача - Мухіної О.Б., довіреність № 3751 від 28.12.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Харків (вх. № 647 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2010 року по справі № 64/234-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак", с. Киселівка, Херсонської області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Харків
про стягнення 10219,41 грн., -
встановила:
У серпні 2010 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 10219,41грн. основного боргу, 102,20 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №02/439-08 від 31.07.2008р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2010 року (суддя Добреля Н.С.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак" 10219,41грн. основного боргу 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2010 року по справі № 64/234-10 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог посилається на те, що умовами договору передбачено, що строк оплати товару у відповідача настає після реалізації товару кінцевому споживачу, а також зазначає про право на повернення товару та продовження строку реалізації товару; вказує на те, що умовами договору поставки чітко не визначений строк реалізації товару через торгівельні мережі. Також зазначає, що ТОВ «Полімер-Лак»не надав доказів реалізації товару та не довів виникнення самого зобов'язання у відповідача по сплаті коштів за поставлений товар, який зазначений у видаткових накладних від 26.05.2009 р. за № ХАЗ-000005 та № ХАЗ-00006.
Позивач надав свої заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає наведені відповідачем доводи такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну. При цьому зокрема зазначає, що строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті отриманого товару у відповідності умовами договору наступив за вимогою позивача, надісланою в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.
В судове засідання 10 березня 2011 року позивач не з'явився, своїм правом брати участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, докази його належного повідомлення про час та місце розгляду справи знаходяться в матеріалах справи.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 31 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак" (постачальник -позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець -відповідач у справі) був укладений договір № 02/439-08.
Відповідно до умов договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, асортимент, кількість, ціна яких вказується у замовленні, а покупець зобов'язався на умовах даного договору прийняти та оплатити поставлені товари.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 22839,93грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними (аркуш справи.10-18).
Згідно п. 9.1 договору, відповідач зобов'язався сплачувати партію поставленого продавцем товару не раніше, як після реалізації шляхом готівкового розрахунку, кожні 2, 12, 22 числа поточного місяця .
Відповідач сплатив лише частину вартості товару, який був поставлений за вищезазначеними накладними, всього на суму 12467,82 грн. (приходні касові ордери містяться в матеріалах справи та накладна на повернення №ПЛ-0000119 від 02.11.09 на суму 152,70грн. - аркуш справи 24).
Розділом 8 договору (Строк реалізації поставленого товару), а саме п.8.2 сторонами встановлено, що у разі якщо покупець, в строк вказаний п.8.1 даного договору (строк узгоджується сторонами), не реалізував товар постачальника, він зобов'язаний: пункт 8.2.1 - повернути нереалізований товар (п.5.1. договору); пункт 8.2.2 - оплатити постачальнику нереалізований товар; пункт 8.2.3 - у разі згоди постачальника продовжити строки реалізації товару.
Оскільки сторонами не було чітко узгоджено або встановлено строків реалізації товару, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за договором поставки (вих.№136 від 04.08.10 - аркуш справи 25), й вимагав в 7-денний термін з дня отримання такої вимоги оплатити суму боргу у розмірі 10219,41грн., що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Проте, заборгованість за отриманий товар у розмірі 10219,41грн. відповідачем сплачена не була.
Враховуючи, що вказана сума боргу, відповідачем не оспорювана, останній не надав суду доказів погашення суми боргу, а також враховуючи, що згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, тому суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10219,41грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що строк оплати товару за спірним договором не настав з тих підстав, що строк оплати товару у відповідності з п. 8.2 договору ставиться в залежність від реалізації товару кінцевому покупцю, та відповідач повинен здійснювати оплату товару саме після його реалізації.
Слід зазначити, що факт отримання товару на суму 22687,23 грн. відповідачем визнається, як і не заперечується наявність у нього несплаченого товару на суму 10219,41 грн.
Як вже зазначалось раніше, положенням п. 8.2 договору сторони визначили, що у разі якщо покупець, в строк вказаний п.8.1 даного договору (строк узгоджується сторонами), не реалізував товар постачальника, він зобов'язаний: 8.2.1. - повернути нереалізований товар (п.5.1. договору); 8.2.2. - оплатити постачальнику нереалізований товар; 8.2.3. - у разі згоди постачальника продовжити строки реалізації товару.
Однак, відповідач не надав жодних доказів наявності у нього залишків товару на суму 10 219,41 грн., наявність якого безпосередньо пов'язана з можливістю повернення цього товару. На протязі майже трьох років з пропозицією до позивача повернути нереалізований товар також не звертався, та ніяким чином не повідомляв позивача про наявність у нього нереалізованого товару.
Відповідно пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначається моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний термін від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач скористався своїм правом та звернувся до відповідача з вимогою про перерахування суми боргу в розмірі 10219,41 грн. на рахунок позивача.
Але відповідач обґрунтованої відповіді на надіслану позивачем претензію не надав та не скористався наданим п. 6.4 договору правом на проведення інвентаризації поставленого товару за участю поставщика (позивач у справі), що свідчить про ігнорування відповідачем виконання своїх зобов'язань за спірним договором щодо оплати отриманого ним товару та порушення прав позивача на одержання грошових коштів за поставлений товар.
Отже, посилання відповідача на не настання строку розрахунків за поставлений товар є безпідставним, а у позивача у відповідності з умовами договору та нормами чинного законодавства, зокрема частині 2 статті 530 Цивільного кодексу України, є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача 10219,41 грн. грошових коштів за поставлений товар.
За таких обставин, колегія суддів визнає матеріальну та документальну обґрунтованість позовних вимог, в свою чергу відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2010 року.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2010 року по справі № 64/234-10 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
суддя Барбашова С.В.
суддя Білецька А.М.
Повний текст постанови підписано 15 березня 2011 року.