"14" березня 2011 р. Справа № 59/113-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І. , суддя Івакіна В.О. , суддя Пелипенко Н.М.
при секретарі Криворученко О.І.
за участю представників:
прокурора -Волкова Т.В. ( посв. № 1870 від 26.10.10 р.)
позивача - не з'явився
відповідача - Санжаревський І.А. ( дов. від 31.08.2010 р. )
перша третя особа -не з'явився
друга третя особа -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Ленінського району м. Харкова ( вх. № 81Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 02.12.10 р. у справі № 59/113-08
за позовом Прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
до Приватної фірми "Авангард", м. Харків;
треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Приватна фірма "Авангард", м. Харків;
2. ОСОБА_2, м. Люботин
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та зобов'язання вчинити певні дії
та за зустрічним позовом Приватної фірми "Авангард", м. Харків
до Прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
третя особа Приватне підприємство "Авангард", м. Харків
про визнання добросовісним набувачем приміщення за договором купівлі-продажу
Прокурор Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом та після остаточних уточнень позовних вимог просив суд визнати недійсною угоду, укладену у формі договору купівлі-продажу № 2035-В-С від 31.07.2001 р. нежитлового приміщення, орендованого приватною фірмою "Авангард" за адресою: АДРЕСА_1.
ПП "Авангард" подав зустрічний позов, в якому просив суд визнати його добросовісним набувачем нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, м. Харкова за договором купівлі-продажу №2035-В-С від 31.07.2001 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.10 р. у справі №59/113-08 ( н. р. 37/21-06) (головуючий суддя Бринцев О.В., судді Ольшанченко В.І., Інте Т.В.) в задоволенні первісного позову прокурора відмовлено повністю. Провадження в частині зустрічного позову припинено.
Прокурор Ленінського району м. Харкова, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Відповідач ПФ "Авангард" проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення прийнятим при повному з'ясуванні всіх обставин справи та у відповідності до норм матеріального права. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення залишити без змін.
Позивач та треті особи відзиви на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання своїх представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, вислухавши у судових засіданнях пояснення прокурора та уповноваженого представника відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.1996р. між Фондом міського майна Харківської міської ради народних депутатів та Приватною фірмою "Авангард" (код 23003610) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №2309 (т. І а. с. 11-14). Згідно умов п.п.1.1.-1.3. договору орендар ПФ "Авангард" (код 23003610) одержав в орендне користування нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 строком на 5 років.
Постановою Арбітражного суду Харківської області від 14.10.1999р. у справі №Б-3176/7-23 приватну фірму "Авангард" (код 23003610) визнано банкрутом. Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2001р. було затверджено звіт про роботу ліквідаційної комісії, ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу - ПФ "Авангард" (код 23003610), провадження по справі припинено (т. І а. с. 16-18). До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запис про припинення юридичної особи ПФ "Авангард" (код 23003610) у зв'язку із визнанням її банкрутом внесено 15.06.2010р.
Харківською міською радою 27.12.2000р. прийнято рішення, яким внесено зміни у додаток №1 до програми приватизації об'єктів комунальної власності, затвердженої рішення Харківської міської ради від 12.03.1999р. Зокрема, цим рішенням до переліку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу, було включено окремо розташовані нежитлові одно та двох поверхові будівлі, розташовані за адресою АДРЕСА_1 в м. Харкові ( т.1 а. с. 32).
Приватною фірмою “Авангард” (код 30428677) 02.04.2011 р. до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради була подана заява на приватизацію нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 в м. Харкові ( т. 1 а. с. 36)
31.07.2001р. між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради (продавець ) та приватною фірмою “Авангард” (код 30428677) ( покупець) було укладено договір купівлі-продажу. Згідно умов цього договору продавець продає, а покупець купує нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, орендоване приватною фірмою “Авангард” згідно з договором оренди від 15.07.1996р. №2309. В той же день 31.07.2001р. нежитлове приміщення було передане покупцеві за актом прийому-передачі №2035-В-С (т. І а. с. 19-23).
Головним управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради приватній фірмі “Авангард” (код 30428677) 23.11.2001р. було видано свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
В подальшому, 11.06.2003р. Приватною фірмою “Авангард” (код 30428677) та ОСОБА_3 було укладено договір дарування нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 р/№4609. Відповідно до умов договору Приватна фірма “Авангард” подарувала, а ОСОБА_3 прийняв в дар нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т. І а.с.29-30).
16.08.2005р. між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 р/№6947. Згідно умов цього договору продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові приміщення загальною площею 342,1 кв.м , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. ІІІ а.с.40-41).
Право власності на нежитлові приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” 03.12.2007р. за ОСОБА_2 ( т. 3 а. с. 41)
Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом визнання недійсною угоди, укладеної у формі договору купівлі-продажу №2035-В-С від 31.07.2001р. нежитлового приміщення, орендованого приватною фірмою “Авангард” за адресою, АДРЕСА_1.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд першої інстанції виходив з наступного.
Визнання договору (угоди, правочину, зобов'язання) недійсним згідно статті 6 Цивільного кодексу УРСР 1963р., статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України є окремим способом захисту права.
Умовами, необхідними для визнання договору купівлі-продажу недійсним є встановлення обставин, визначених ст. 48 Цивільного кодексу УРСР 1963р., а саме невідповідності спірного договору вимогам закону, встановлення порушення прав позивача спірним договором та встановлення того, що результатом визнання договору недійсним буде відновлення порушених прав позивача.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано доведеною перша з трьох названих умов. Так, суд вірно прийшов до висновку про те, що спірний договір було укладено відповідачем ПФ “Авангард” (код 30428677) в той час коли право на укладення такого договору існувало у третьої особи ПФ “Авангард” (код 23003610). Тим самим, було порушено п.3 статті 15 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", відповідно до якої приватизація невеликих державних підприємств здійснюється шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом або шляхом викупу, та п.3 ч.1 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", яка передбачає приватизацію об'єктів малої приватизації шляхом викупу зданого в оренду об'єкту малої приватизації, також рішення Харківської міської ради від 27.12.2000р., яким внесено зміни у додаток №1 до програми приватизації об'єктів комунальної власності, затвердженої рішенням Харківської міської ради від 12.03.1999р. і визначено, що приватизація спірного об'єкту має відбуватися шляхом викупу.
Ні прокурором, ні позивачем не доведено яким чином спірний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31.07.2001р. №2035-В-С порушує права позивача. З матеріалів справи вбачається, що вартість нежитлових приміщень на підставі проведеної оцінки, затвердженої позивачем, становить 104500,00 грн. (т. І а. с. 18). Ця сума була сплачена відповідачем в порядку встановленому договором. Ні прокурор, ні позивач не надали доказів того, що право позивача порушено оскільки одержана позивачем в результаті продажу майна сума є меншою ніж та, яка була б одержана в разі, якщо приватизація відбувалась не шляхом викупу, а в інший спосіб. Інших підстав вважати права позивача порушеними в результаті укладення спірного договору прокурором та позивачем також не наведено.
Також, ні прокурором, ні позивачем не надано доказів на підтвердження того, що шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу порушене право позивача може бути відновлено.
Наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України. Відповідно положень даної норми недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Однак, у даному випадку застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення позивачеві придбаних за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31.07.2001р. №2035-В-С нежитлових приміщень є неможливою тому, що спірні приміщення вибули з власності покупця ПФ “Авангард” (код 30428677) і перебувають у власності третьої особи ОСОБА_2
Застосування наслідків недійсності правочину у вигляді покладення на відповідача обов'язку “відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування” також є неможливим. Судом першої інстанції ухвалами від 13.07.2009р та 10.02.2010р. призначалась судова будівельно-технічна експертиза для з'ясування питання про сучасну вартість нежитлових приміщень. Однак, експертиза була залишена без виконання внаслідок ненадання прокурором та позивачем документів, витребуваних експертом. Неможливість прокурора визначити розмір відшкодування стало підставою для уточнення позовних вимог (т. V а. с.18-19), в яких прокурор відмовився від позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді відшкодування вартості майна.
Колегія судів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а отже задоволенню не підлягають.
Підставою для відмови в задоволенні позову є також пропуск прокурором строку позовної давності для подачі позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31.07.2001р. №2035-В-С.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до положень ч.ч.3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається, що позивач довідався про обставини, котрі стали підставою недійсності договору купівлі-продажу нежитлового приміщення в момент укладення договору, тобто 31.07.2001р. Перебіг строку позовної давності розпочався 31.07.2001р. і закінчився 31.07.2004р. З позовною заявою прокурор звернувся 06.01.2006р., тобто, з пропуском строку позовної давності. Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності (т. ІІІ а.с.15, т. V а. с. 38, 47). Ні прокурором, ні позивачем клопотань про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними не заявлено, хоча суд першої інстанції ухвалою від 23.11.2010р. зобов'язував учасників судового процесу надати пояснення з даного питання.
Прокурор звернувся з позовною заявою в інтересах позивача, який був учасником підписання договору купівлі-продажу і тому він знав, або міг знати про порушення його інтересів
Таким чином, строк позовної давності в даному разі був пропущений, що також є підставою для відмови в задоволенні позову.
Щодо зустрічних позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно з посиланням на п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі, в зв'язку з відмовою позивача від позову, яку прийнято господарським судом.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2010 р. по справі № 59/113-08 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2010 р. по справі № 59/113-08 залишити без змін.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Пелипенко Н.М.