09 березня 2011 року Справа № 62/288-10 Справа № 21/13-09
головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Гончар Т. В., суддя Слободін М.М.
при секретарі Шкуренко Л.О.
за участю представників сторін:
позивача -Крашеніннікова за довіреністю №48/*8-4606/мз від 28.12.2010р.,
відповідача -Шеховцової В.С. за довіреністю б/н від 16.11.2010р., Сухомлін Д.Ю. за довіреністю №06 від 10.01.2011р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №509Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2011р. у справі № 62/288-10
за позовом Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, м. Харків
до Відкритого акціонерного товариства "Харківський науков-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект", м. Харків
про стягнення 37 800,00 грн.,
встановила:
У листопаді 2010 року позивач - Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь (з урахуванням заяви про виправлення описки на 4 аркуші позовної заяви в частині розрахунку суми упущеної вигоди) 37800,00грн. збитків (упущеної вигоди), а також судові витрати покласти на відповідача. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив зобов'язання за договором N22506 від 02.10.2009р., вчинивши дії по достроковому односторонньому припиненню згаданого договору, внаслідок чого позивач не отримав прибутку, який він мав отримати у випадку належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10 січня 2011 року у справі № 62/288-10 (суддя Суярко Т.Д.) у задоволенні клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог відмовлено. У задоволенні позову відмовлено
Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 10 січня 2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, крім того просив судові витрати покласти на відповідача. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято без врахування всіх фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі посилається на те, що саме відповідач в особі Бадзима П.С. без достатніх на те обґрунтувань і підстав, грубо порушуючи умови укладеного Договору та вимоги ГПК України щодо порядку звернення до суду з позовом, односторонньо відмовився від Договору і вчинив (у межах наданих йому процесуальним законодавствам прав) певні дії по його односторонньому розірванню. Натомість дії позивача по виконанню вимог ухвали господарського суду Харківської області від 07.10.2009р. у справі №40/276-09 щодо зняття охорони з об'єкта були вимушеними і правомірними, оскільки будь-яка інша поведінка позивача суперечила б діючому законодавству України.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка. Відповідач вказує, що договором № 22506 від 02.10.2009 року не встановлено прямого обов'язку відповідача компенсувати шкоду, яку позивач вказав у своїх позовних вимогах, в тому разі якщо, у позивача не буде можливості здійснювати охорону. Таким чином, до випадку недоотримання вигоди, необхідно виходити з загальних підстав цивільно-правової відповідальності за спричинення шкоди, що саме й вказано в рішенні суду від 10.01.2011 року першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2011р. у справі № 62/288-10 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено місцевим господарським судом та під час апеляційного провадження, 02.10.2009 р. між Управлінням державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (далі Охорона) та ВАТ "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (в особі директора ОСОБА_1.) (далі Замовник) був укладений договір про надання охоронних послуг підрозділом ДСО при МВС України № 22506 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався з 17:00 год. 02.10.09р. по 17:00 год. 17.10.09р. включно здійснювати заходи з охорони громадського порядку в адміністративних приміщеннях відповідача за адресою: м. Харків, пр. Московський, 10/12 (далі Об'єкт). Режим охорони об'єкту - з 00:00 год. до 24:00 год. кожного дня, у тому числі й у вихідні дні. Для виконання цих заходів відповідач виставляє на Об'єкт шість стаціонарних постів міліції ДСО.
У відповідності до п.п.2.1., 2.2., 2.3. Договору, обов'язком Охорони є виставлення на Об'єкті міліцейської охорони ДСО у визначений Договором час; прийняття заходів щодо припинення на Об'єкті виявлених порушень громадського порядку та інших правопорушень; забезпечення недоторканості місяця вчинення протиправних дій до прибуття представників територіального органу внутрішніх справ; у встановленому відповідачем порядку (у випадках його встановлення відповідачем і погодження з позивачем) здійснювати контроль за порядком охорони Об'єкта відомчими охоронниками відповідача.
У відповідності до п.п.3.1. Договору Замовник зобов'язався своєчасно здійснювати оплату послуг позивача у встановлений Договором строк.
Пунктом 5.1. Договору вартість послуг позивача за даним Договором є договірною та складає 75600,00 грн., у т.ч. ПДВ (20%) - 12600,00 грн.
Оплата послуг позивача здійснюється відповідачем на умовах їх попередньої оплати і здійснюється шляхом перерахування відповідачем вказаної у п.5.1. Договору суми на банківський рахунок позивача у такі строки: до 16:00 год. 05.10.2009р. відповідач сплачує позивачеві 50% вартості послуг за Договором у сумі 37800,00 грн.; до 10:00 год. 11.10.2009р. відповідач сплачує позивачеві інші 50% вартості послуг за Договором у сумі 37800,00 грн. (п.5.2.-5.3. Договору).
З наявного в матеріалах справи акту про встановлення міліцейської охорони на об'єкт від 02.10.2009р. вбачається, що о 17год.00хв. 02.10.2009р. на об'єкт Замовника по пр. Московському, 10/12 у м. Харкові позивачем було виставлено шість стаціонарних постів міліцейської охорони ДСО (арк.с.15).
На виконання своїх обов'язків за Договором, 05.10.2009р. замовник - відповідач здійснив часткову оплату послуг позивача у розмірі 50% від загальної вартості послуг, що складає 37 800,00 грн., підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи реєстр прийнятих платежів на користь УГСО при УМВДУ ХО від 05.10.2009р. (арк.с.18), а також даний факт оплати не заперечується і самим позивачем.
Проте, як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, подальше виконання умов Договору з боку позивача було припинено на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, прийнятої заступником начальника Червонозаводського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Здоровко 0.І. від 08.10.2009р. на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 07.10.2009р. Даною ухвалою було порушено провадження у справі N40/276-09 за позовною заявою директора ВАТ ХНДПКІ "Енергопроект" Бадзима П.С. про визнання недійсним договору №22506 від 02.10.2009р. про надання охоронних послуг, а також вжито заходів щодо забезпечення позову, а саме: зупинено дію договору №22506 від 02.10.2009р.; відсторонено працівників Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області від охорони Відкритого акціонерного товариства "Харківського науково - дослідного та проектно-конструкторського інституту "Енергопроект", що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 10/12; заборонено чинити перешкоди Голові правління Відкритого акціонерного товариства "Харківського науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту "Енергопроект" - директору Бадзиму Павлу Сергійовичу, у виконанні ним повноважень директора інституту, а також - при проходженні на територію інституту; заборонено чинити перешкоди Членам правління Відкритого акціонерного товариства "Харківського науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту "Енергопроект" при виконання ними своїх обов'язків, а також - при проходженні на територію інституту.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2010р. у справі №40/276-09 визнано недійсним договір №22506 від 02.10.09р. про надання послуг охорони, що був укладений між Відкритим акціонерним товариством "Харківського науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту "Енергопроект" та Управлінням державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області. Рішення було мотивоване тим. що ОСОБА_1. станом на момент укладання спірного договору не мав права його підписувати від імені ВАТ "Харківський науково- дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект", а уповноваженою особою, яка має право укладати від імені ВАТ "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" будь-які договори, з 24.09.09р. є Бадзим П.С.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2010р. рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2010р. у справі N40/276-09 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.10.2010р. касаційну скаргу відповідача на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2010р. у справі N40/276-09 повернуто скаржнику.
08 жовтня 2009 року Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області листом №48/2-3724/шв повідомило Замовника - відповідача про дострокове зупинення дії Договору, у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження з виконання ухвали господарського суду Харківської області від 07.10.2009р. у справі N40/276-09 та не можливістю у подальшому позивачем надавати відповідачеві послуги з охорони громадського порядку за договором №22506 від 02.10.2009р. Разом з даним листом позивачем був направлений відповідачеві для підписання акт про зняття охорони з об'єкту (а.с.20-21).
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, 08.10.2009р. сторонами підписано акт про те, що о 14:00 год. 08.10.2009р. з об'єкта Замовника по пр.Московському, 10/12 у м. Харкові знято шість стаціонарних постів міліцейської охорони ДСО.
Позивач вважає, що, у зв'язку з вищезазначеними обставинами, що склалися, а саме -звернення відповідача до суду з позовом про визнання договору N22506 від 02.10.2009р. недійсним, свідчить про відмову відповідача в односторонньому порядку від виконання даного Договору, внаслідок чого позивач фактично не надав відповідачеві послуг за цим Договором на суму 45 990,00 грн. за період з 14:00 год. 08.10.2009р. (з моменту фактичного зняття охорони з об'єкту) до 17:00 год. 17.10.2009р. (до моменту закінчення строку дії Договору), чим спричинив позивачеві збитки у розмірі 37 800,00 грн. (згідно з розрахунком а.с. 73-74).
Відповідно до частин першої і другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Вказана норма кореспондується з абз. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, яка визначає збитки, як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Разом з цим, чинне законодавство передбачає принцип вини особи, яка завдала шкоду як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди) : за приписами п. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Неодержаний прибуток (упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.
Юридичною підставою відшкодування збитків має бути наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Саме наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення винної сторони до відповідальності, якщо інше не встановлено законом,
При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
З вищенаведених норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.
Таким чином, позивач повинен довести протиправність дій відповідача і його вину, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків.
Судова колегія вважає, що позивачем не виконано вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України щодо доведення обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, належними засобами доказування, натомість відповідачем належними та допустимими доказами доведено, що в його діях відсутня вина відносно свого контрагента за спірним Договором, що співпадає з висновками місцевого господарського суду, викладеними в оскаржуваному рішенні, зважаючи на таке.
Надіславши листа №48/2-3724/шв від 08.10.2009р., позивач сам повідомив відповідача про дострокове зупинення дії Договору та не можливістю у подальшому позивачем надавати відповідачеві послуги з охорони громадського порядку за договором №22506 від 02.10.2009р. Одночасно, саме з боку позивача надійшла пропозиція відповідачеві щодо підписання акту зняття охорони з об'єкту, у зв'язку з неможливістю позивачем в подальшому надавати відповідачеві послуги з охорони за договором №22506 від 02.10.2009р. Даний акт від 08.10.2009р. був підписаний як з боку позивача, так і з боку відповідача та скріплений печатками сторін, що свідчить про те, що зняття охорони з Об'єкту відповідача відбулось саме з ініціативи позивача, а відповідач, підписавши вищезазначений акт, лише погодився з пропозицією позивача о 14:00 год. 08.10.2009р. з об'єкта Замовника по пр. Московському, 10/12 у м. Харкові зняти шість стаціонарних постів міліцейської охорони ДСО.
Враховуючи зазначене, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції вважає, що вищевказаний акт свідчить про те, що сторони дійшли взаємної згоди щодо зняття охорони з Об'єкту відповідача, тому і відсутні ознаки односторонньої відмови з боку відповідача від виконання умов договору №22506 від 02.10.09р., яку позивач визначає як протиправну поведінку відповідача, що призвела до понесення позивачем збитків (упущеної вигоди).
З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено наявності протиправної поведінки з боку відповідача при виконанні умов договору №22506 від 02.10.09р., у суду відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) заявлених позивачем у позовній заяві.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи те, що позивачем, всупереч положень ч.2 ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, на засадах змагальності, рівності сторін у судовому процесі, не доведено факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, як наслідок відмови у задоволенні позовних вимог, обґрунтовано відхилив і усне клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, заявлене у судовому засіданні 11.01.2011р. Щодо заявлення позивачем такого клопотання (про захист прав та інтересів позивача у інший спосіб чи у іншому розмірі, ніж зазначено у позовній заяві) в апеляційній скарзі, то таке клопотання також не може бути задоволено, оскільки, у відповідності до ч.2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, повноваження на вихід за межі позовних вимог у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Таким чином, колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст.79, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
У задоволенні клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог відхилити.
Рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2011р. у справі № 62/288-10 залишити без змін.
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.Я. Погребняк
Суддя Т. В. Гончар
Суддя М.М. Слободін
Повний текст постанови підписано 14.03.2011 р.