"14" березня 2011 р. Справа № 2/40-09
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В. , суддя Афанасьєв В.В. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Кокоревій Л.В.
за участю представників сторін:
позивача -Ярмак С.А. (довіреність б/н від 14.02.11)
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ( вх. №184С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 02.12.10 у справі №2/40-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-фільм", м. Київ,
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Кролевець Сумської області
про стягнення 275000,00 грн.
Позивач у грудні 2009 року звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача 275000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та накласти на нього штраф в розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача; витребувати з Кролевецького районного суду Сумської області матеріали кримінальної справи №1-71/09 від 28 липня 2009р. про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.203-1 КК України.
Рішенням господарського суду Сумської області від 18.02.10 в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.10. зазначене рішення господарського суду Сумської області скасовано та позов задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.08.10 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково, рішення господарського суду Сумської області від 18.02.09 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.10 у справі №2/40-09 скасовано, а зазначену справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Сумської області від 02.12.10 позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 275 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та накладення на нього штрафу в розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача.
Позивач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу (із подальшими додатковими поясненнями), в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм процесуального права, порушення норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення в межах заявлених позовних вимог.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість вимог позивача, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання 14.03.11 (відповідне повідомлення відділення зв'язку долучено до матеріалів справи), у судове засідання не з'явився особисто та не направив уповноваженого представника. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ФОП ОСОБА_2 не скористався наданими йому диспозитивними правами на участь у судовому засіданні, тому дану справу може бути розглянуто без участі відповідача.
Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.
Згідно з вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 28.07.09 (т.1, а.с.10) фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (відповідача у даній справі) визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 203-1 Кримінального кодексу України: незаконне виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізація та переміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних розмірах. Зокрема, ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 12-13.05.09 вчинив незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування в значних розмірах (а саме -незаконно зберігав та переміщав 197 дисків на загальну суму 7880 грн.).
Вказаний факт, на думку позивача, є підставою для стягнення з відповідача компенсації та штрафу за порушення майнових авторських прав ТОВ «Інтер-фільм», які належать позивачеві на підставі договору від 20.12.07 №DVD-001-2008-IF, укладеного ним з компанією CP MEDIA LIMITED (т.1, а.с.22).
У постанові Вищого господарського суду України від 31.08.10 в даній справі зокрема зазначено, що для правильного вирішення даного судового спору попереднім судовим інстанціям належало встановити, чи мало місце з боку відповідача розповсюдження контрафактних (у розмінні ст.1 Закону України № 3792 «Про авторське право і суміжні права») творів, майнові авторські права на які на той момент належали позивачеві.
Заявник апеляційної скарги вважає доказами такого розповсюдження матеріали кримінальної справи №1-71/09, що була витребувана судом першої інстанції за клопотанням представника позивача з Кролевецького районного суду Сумської області, а також - письмові пояснення працівника УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області ОСОБА_3, які оглянуті в судовому засіданні суду першої інстанції та долучені до матеріалів справи (т.1, а.с.57).
Стосовно вказаних доказів колегія суддів зазначає, що, відповідно до частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Тому посилання заявника апеляційної скарги на матеріали кримінальної справи (зокрема, на пояснення ОСОБА_2.), а також на письмові пояснення ОСОБА_3 колегія суддів не вважає належними доказами факту реалізації відповідачем контрафактної продукції та порушення майнових авторських прав позивача, оскільки вказані докази не було покладено в основу обвинувачення, а епізод, пов'язаний із реалізацією дисків для лазерних систем зчитування не був доведений, про що свідчить вирок суду.
Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Тобто, як вбачається зі змісту даної статті, обов'язковим для господарського суду є вирок суду з кримінальної справи саме в частині кваліфікації дій обвинуваченого. Як уже зазначалося, Кролевецький районний суд Сумської області дійшов висновку, що дії підсудного слід кваліфікувати за ч.1 ст.203-1 Кримінального кодексу України, оскільки він незаконно зберігав та переміщав диски для лазерних систем зчитування.
У постанові Вищого господарського суду України від 31.08.10 в даній справі зазначено, що відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 28.07.09 є обов'язковим для господарського суду лише в частині того, що підприємець (відповідач) 12-13.05.09 зберігав та переміщав 197 дисків для лазерних систем зчитування, немаркованих контрольними марками. При цьому судом касаційної інстанції наголошено, що зазначений вирок взагалі не містить переліку виявлених у відповідача творів та не наводить ознак їх контрафактності в розумінні статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі -Закон № 3792).
Стосовно посилань заявника апеляційної скарги на факт відсутності на вилучених у відповідача дисках контрольних марок, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 31 Закону №3792 майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.
Водночас згідно з статтею 1 Закону №3792 контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми -це примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.
Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону № 3792 якщо примірники правомірно опублікованого твору законним чином введені у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх повторне введення в обіг шляхом продажу, дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди, а щодо творів образотворчого мистецтва -з урахуванням положень статті 27 цього Закону. Проте у цьому випадку право здавання у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка має авторське право.
Разом з тим статтею 3 Закону України від 23.03.2000 № 1587-III "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" (який визначає правові основи розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних і спрямований на захист інтересів суб'єктів авторського права і суміжних прав та захист прав споживачів; далі -Закон № 1587) встановлено, що розповсюдження на території України примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм та баз даних, а також їх прокат дозволяються лише за умови їх маркування контрольними марками.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1587 у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: контрольна марка - це спеціальний знак, що засвідчує дотримання авторських і (або) суміжних прав і надає право на розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних; контрольна марка є самоклейним знаком одноразового використання, зовнішній бік якого має спеціальний голографічний захист.
Таким чином, відсутність контрольної марки є однією з ознак можливого порушення відповідного авторського (суміжного) права, але ні норми Законів № 1587 та №3792, ані норми інших законодавчих актів не ототожнюють відсутність контрольної марки з фактом порушення майнових авторських (суміжних) прав.
Зокрема, й пункт 19 Правил роздрібної торгівлі, прокату примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.97 №1209, визначає як самостійні порушення - торгівлю контрафактними примірниками і торгівлю примірниками, на які не наклеєні контрольні марки.
Отже, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та обставини даної справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з зазначеного вироку Кролевецького районного суду не вбачається, що відповідачем здійснювалося розповсюдження контрафактних дисків з порушенням майнових авторських прав позивача.
Інших доказів, що підтверджували б правомірність позовних вимог, позивачем в ході нового розгляду справи не надано суду першої та апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що в ході першого розгляду справи місцевим господарським судом, у лютому 2010 року, позивачем було надано пояснення на відзив відповідача (т.1, а.с.89), в яких ТОВ «Інтер-фільм»зазначило, що з запереченнями відповідача погоджується частково, а саме -повністю погоджується з запереченнями в частині відсутності прав у ТОВ «Інтер-фільм»на аудіовізуальний твір «Застава Жилина»станом на 13.05.09 і вважає їх правомірними, справедливими та доречними з боку відповідача.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, аудіовізуальний твір «Застава Жилина»міститься в переліку 44 творів, за розповсюдження яких, на думку позивача, з відповідача має бути стягнуто компенсацію 275 000,00 грн. (із розрахунку (10 х 625 грн.) х 44), при цьому позивачем не було зменшено позовні вимоги в суді першої інстанції, а в апеляційній скарзі та в судовому засіданні 14.03.11 позивачем зазначено, що ТОВ «Інтер-фільм»просить скасувати оскаржуване рішення повністю та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Тобто, колегія суддів зазначає, що позиція позивача у даній справі є суперечливою, і, як обґрунтовано вказано в рішенні місцевого господарського суду, ТОВ «Інтер-фільм»під час нового розгляду справи не виконав вимоги суду, викладені в ухвалах від 21.09.10р, від 18.11.10, будь-яких письмових обґрунтувань своєї позиції у справі не подав, як не подав і доказів, необхідність подання яких і необхідність дослідження яких міститься у вказівках, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 31.08.10р. у даній справі.
До суду апеляційної інстанції позивачем було надано письмові пояснення, проте, як уже зазначалося, в них містяться лише посилання на кримінальну справу №1-71/09, Кролевецького районного суду Сумської області, матеріали якої було досліджено в ході нового розгляду справи судом першої інстанції та надано вказаним доказам належну правову оцінку. Жодних нових доказів на підтвердження обґрунтованості своєї позиції у справі позивачем не надано.
Колегія суддів також зазначає, що місцевим господарським судом надано належну правову оцінку договору від 20.12.07 №DVD-001-2008-IF щодо предмету даного договору та обґрунтовано зазначено, що даний договір не є авторським договором, як зазначає у позовній заяві позивач, оскільки його предметом є передача майнових прав на використання фільмів на умовах, вказаних в п.2.5. договору. Договір не містить ознак приналежності позивачу майнових авторських прав на кожен із зазначених ним у позовній заяві аудіовізуальних творів, оскільки позивачем не подано доказів державної реєстрації авторського права в України, як то передбачено Законом № 3792.
Викладені в апеляційній скарзі заперечення позивача проти вищевказаного висновку із посиланням на статтю 1107 Цивільного кодексу України та статтю 11 Закону №3792, на думку колегії суддів, є такими, що зроблені при довільному тлумаченні змісту вищевказаних правових норм.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не доведеними матеріалами справи та не підлягають задоволенню.
Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла переконливого висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Сумської області від 02.12.10 у справі №2/40-09 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 02.12.10 у справі № 2/40-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Гончар Т. В.
Суддя Афанасьєв В.В.
Суддя Слободін М.М.
Повний текст постанови складено та підписано 15.03.11.