«09»березня 2011 р. Справа № 33/178-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.,
при секретарі Сємєровій М.С.,
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився,
відповідача -Алісултанова І.Б. за довіреністю № 01-62юр/6883 від 30.08.2010 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Закритого акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський», м. Харків, (вх. № 650Х від 09.02.2011р.) на рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2011 р. у справі № 33/178-10,
за позовом Закритого акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський», м. Харків,
до Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків,
про спонукання до укладання договору,-
встановила
:
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2011 р. (суддя Савченко А.А.) уточнення від 19.08.2010 р. та від 18.01.2011 р. не прийнято до розгляду. В задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи на інший строк до моменту отримання відповіді на запит до ХНІІСЕ ім..Бокаріуса про можливість проведення відповідної експертизи відмовлено. В задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2011 р. по справі № 33/178-10 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм діючого законодавства. При цьому, апелянт не погоджується з тим, що судом першої інстанції не прийнято до розгляду уточнення від 19.08.2010 р. та від 18.01.2011 р., які містили визначення строку початку та закінчення 24 місяців, на який укладається додаткова угода про продовження терміну дії договору. Крім того, не погоджується апелянт і з тим, що суд залишив поза увагою той факт, що конкретний строк на який пропонується подовжити договір визначений безпосередньо у додатковій угоді, яка у двох екземплярах була надіслана до відповідача та була невід'ємною частиною саме листа від 18.03.2010 р. № 104, текст якого і зазначив про надіслання до розгляду додаткових угод. На думку скаржника, висновок суду про відсутність з боку позивача пропозиції до відповідача про укладання угоди про продовження терміну дії договору відповідно до п.4 статті 188 Господарського кодексу України не відповідає дійсності, оскільки пропозиція про продовження терміну дії договору у формі додаткової угоди до договору була надіслана з листом від 11.09.2007 р. № 798, та додана до матеріалів справи з уточненнями позовних вимог, що не суперечить статті 22 ГПК України у редакції, що діяла до 07.07.2010 р.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2011 р. по справі № 33/178-10 -залишити без змін.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом брати участь в судовому засіданні 09.03.2011 р., про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином і в установлений законом строк, у зв'язку з чим, колегія суддів апеляційної інстанції вирішила розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
У вересні 2007 р. до господарського суду Харківської області звернулося ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський»з позовом, в якому просив винести рішення, яким зобов'язати АК «Харківобленерго»укласти договір про постачання електричної енергії між ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський»та АК «Харківобленерго»з 08.09.2007 р. у зв'язку із спливом строку дії договору про постачання електричної енергії № 023875 від 08.06.2006 р., укладеного між ЗАТ «Хлібзавод «Салтовський»та АК «Харківобленерго».
19.09.2007 р. від позивача надійшло уточнення позовної заяви, в якому позивач змінив позовні вимоги та просив суд винести рішення, яким зобов'язати АК «Харківобленерго» укласти з ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський»додаткову угоду про продовження строку дії договору № 23875 від 08.06.2006 р. -з 08.09.2007 р. на тих же самих умовах і на той же самий строк, що було зазначено у договорі № 23875 від 08.06.2006 р. Уточнення були прийняті судом до розгляду.
12.12.2007 р. позивач подав до суду доповнення до позовної заяви про спонукання до укладення додаткової угоди до договору поставки електричної енергії, в якому просив суд стягнути з АК «Харківобленерго»на користь ЗАТ «Хлібзавод «Салтовський»5000,00 грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2007 р. повернуто ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський»доповнення до позовної заяви по справі № 49/383-07 про спонукання до укладання додаткової угоди до договору поставки електричної енергії.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 12.12.2007 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2008 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 12.12.2007 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
15.08.2008 р. ухвалою господарського суду Харківської позов ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський»залишено без розгляду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2008 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 15.08.2008 р. скасовано. Справу направлено для розгляду до господарського суду Харківської області.
29.01.2010 р. позивач подав до господарського суду уточнення до позовної заяви, в якому просив винести рішення, яким договір поставки електричної енергії між ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський»та АК «Харквіобленерго»вважати укладеним на тих самих умовах, зазначених у договорі № 23875 від 08.06.2006 р. та строком на 24 місяці. Вважати договір таким, що набирає чинності з моменту набрання рішенням суду законної сили. Стягнути з АК «Харківобленерго»на користь ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський»5000,00 грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.05.2010 р. провадження у даній справі припинено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 19.05.2010 р. скасовано. Справу передано на розгляд до господарського суду Харківської області.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2010 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 р. у даній справі залишено без змін.
18.01.2011 р. позивач подав до господарського суду Харківської області уточнення до позовної заяви, в якій просив суд винести рішення, яким договір поставки електричної енергії між ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський»та АК «Харківобленерго»вважати укладеним на тих самих умовах, зазначених у договорі № 23875 від 08.06.2006 р. та із строком дії 24 місяці. Додаткову угоду до зазначеного договору від 08.05.2010 р. вважати такою, що набирає чинності з моменту набрання рішенням суду законної сили. Стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Одночасно, позивач подав клопотання, в якому просив суд перенести розгляд справи на інший строк до моменту отримання відповіді на запит, який останній надіслав до ХНДІСЄ ім. Засл.професора М.С. Бокаріуса про можливість проведення експертизи щодо виконання ухвали господарського суду Харківської області від 22.12.2010 р. про надання позивачем доказів понесення моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. та винних дій відповідача в їх заподіянні.
25.01.2011 р. постановлено оскаржуване судове рішення, яке мотивоване недоведеністю позивачем своїх позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи із наступного.
Як встановлено судом першої інстанції і цього не спростовано в апеляційній інстанції, 08.06.2006р. між сторонами було укладено договір за № 023875 про постачання електричної енергії зі строком дії до 08.03.2007 р. Пункт 9.11 договору містить умову про те, що договір не підлягає пролонгації і вважається продовженим тільки після укладання додаткової угоди щодо продовження терміну дії цього договору.
Матеріали справи свідчать, що в подальшому сторонами строк дії договору було продовжено шляхом укладення низки додаткових угод, за якими строк дії договору продовжувався на 6 місяців.
01.11.2010р. між сторонами було укладено додаткову угоду, за якою строк дії договору було продовжено з 08.11.2010 р. до 08.05.2011р.
За таких обставин, строк дії договору № 023875 є продовженим за згодою сторін до 08.05.2011р.
Предметом розгляду у даній господарській справі є спонукання до укладання договору № 023875 про постачання електричної енергії, з урахуванням додаткової угоди, за якою строк дії договору було продовжено з 08.11.2010 р. до 08.05.2011р.
Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права та обрати спосіб такого захисту.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на приписи статті 714 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язаний надати споживачеві енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язаний оплатити вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання та на частину 4 статті 633 ЦК України, якою встановлено, що підприємець не має права відмовитися від укладання публічного договору (а договір про постачання електричної енергії є публічним договором) за наявності у нього можливості надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
За таких обставин, на думку колегії суддів, право позивача не підлягає захисту шляхом задоволення позову про винесення рішення, яким договір поставки електричної енергії між ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський» та АК «Харквіобленерго»вважається укладеним на тих самих умовах, що зазначені у договорі № 23875 від 08.06.2006 р., але строком на 24 місяці та вважається таким, що набирає чинності з моменту набрання рішенням суду законної сили і про стягнення з АК «Харківобленерго»на користь ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський»5000,00 грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди, оскільки додатковою угодою від 01.11.2010 р. до договору про постачання електричної енергії № 023875 від 08.06.2006 р. сторони дійшли згоди щодо продовження терміну дії договору до 08.05.2011 р. ( а.с. 121 т.4), тобто на час розгляду даної справи термін дії договору визначений.
Згідно до приписів статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
У відповідності до приписів частини 2 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Згідно до частини 3 цієї статті сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Згідно частини 4, у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Тобто, вищевказаною статтею чітко встановлений порядок зміни та розірвання договорів, після додержання якого зацікавлена сторона має передати спір на вирішення господарського суду.
Як видно з матеріалів справи, позивачем 22.03.2010 р. на адресу відповідача було надіслано заяву про продовження терміну дії договору з двома примірниками додаткової угоди, підписаної з боку позивача. За твердженням представника позивача ця додаткова угода, проект якої долучено до матеріалів справи 25.01.2011р., містила пропозицію відповідачу п.9.11 договору викласти в наступній редакції «Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 08.05.2012р., а в частині розрахунків -до їх повного завершення….».
Проте, на цю пропозицію відповіді у встановлений законом строк відповідачем надано не було.
Позивач же у свою чергу, з вимогою про спонукання відповідача до укладання додаткової угоди у відповідності до приписів частини 4 статті 188 Господарського кодексу України до суду не звернувся.
Вимога, за якою позивач просить договір поставки електричної енергії між ЗАТ "Хлібозавод "Салтівський" та АК "Харківобленерго" вважати укладеним на тих самих умовах, зазначених у договорі № 23875 від 08.06.2006р. та строком на 24 місяці не містить дати початку та закінчення строку у 24 місяці, на який позивач просить вважати договір укладеним. Як свідчать матеріали справи, місцевим господарським судом неодноразово ухвалами суду витребовувались у позивача уточнення позовних вимог в частині визначення строку дії договору у 24 місяці, але будь-яких уточнень позовних вимог в цій частині позивачем до суду не надано.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця позовна вимога не відповідає засобам захисту, встановленим ст. 20 ГК України та ст.16 Цивільного кодексу України.
До того ж позивачем не доведено, яким чином порушуються його права діями відповідача щодо відповідної вимоги, оскільки у матеріалах справи відсутні докази звернення до відповідача з письмовою пропозицією, яка є предметом позову, у відповідності до ст.188 ГК України (або у формі письмової заяви або додаткової угоди з зазначенням усіх необхідних умов, пропозицій, реквізитів, строку), письмової відмови відповідача у продовженні строку дії договору на 24 місяці. До того ж, матеріали справи свідчать, що після одержання відповідачем заяви від 18.03.2010 р.№ 104 про продовження строку дії договору, яка не містить запропонованого у позові строку дії у 24 місяці, сторонами було досягнуто згоду про продовження строку дії договору до 08.11.2010 р., про що укладено додаткову угоду від 29.04.2010 р., яка є підписаною та скріпленою печатками сторін.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами в справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Засобами доказування господарське процесуальне законодавство визнає: письмові і речові докази, висновки судових експертів; пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в господарському процесі .
Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки розподіл тягаря доказування визначається предметом спору, тому за загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідно до приписів статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд ухвалами від 17.08.2010 р, від 22.12.2010 р. зобов'язував позивача надати суду докази понесення моральної шкоди у зазначеному розмірі та винних дій відповідача в їх заподіянні; уточнення позовних вимог з урахуванням строку дії договору, визначеному додатковими угодами; докази в обґрунтування вимоги про продовження строку дії договору на 24 місяці. Проте, позивач витребуваних судом документів не надав.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належними доказами, що продовження строку дії договору додатковими угодами на 6 місяців порушує будь-які його охоронювані права та інтереси, не доведено з яких підстав у договорі має бути встановлений строк саме у 24 місяці та не подано належних доказів на необхідність встановлення саме такого строку дії договору.
Отже, оскільки строк дії договору сторонами погоджено додатковою угодою від 01.11.2010 р. до 08.05.2011р. і позивачем не подано належних доказів на підтвердження порушення діями відповідача будь-яких його прав та інтересів, в тому числі і в частині встановлення відповідного строку, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність і необґрунтованість вимоги позивача в цій частині.
Щодо вимоги позивача, вважати договір таким, що набирає чинності з моменту набрання рішенням суду законної сили, колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду, що оскільки, договір є діючим та набрав чинності з дати його підписання сторонами, тому будь-які правові підстави для зміни дати набрання ним чинності відсутні. До того ж, слід зазначити, що за заявленим позовом розглядається не переддоговірний спір про укладення договору у відповідності до ст.187 ГК України, що може мати своїм наслідком вважати днем укладення договору день набранням рішенням законної сили. За таких обставин, вимога є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Також, місцевим господарським судом вірно відмовлено і у вимозі позивача про стягнення з АК «Харківобленерго»5000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, оскільки, позивачем не подано належних доказів в обгрунтування завданої шкоди та не доведено наявність фізичних чи моральних страждань, які взагалі не можуть бути прийнятними відносно юридичної особи, а обставини, наведені позивачем, відносяться до категорії виробничого ризику, що витікають із самої суті підприємницької діяльності.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2011 р. по справі № 33/178-10 прийнято у відповідності до фактичних обставин справи при правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права. Заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на вимогах закону та не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду від 25.01.2011 р. -без змін а апеляційної скарги -без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1) ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
постановила:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2011 р. у справі № 37/178-10 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Шевель
суддя Я.О.Білоусова
суддя О.А. Пуль
повний текст постанови складено 14 березня 2011 року