"10" березня 2011 р. Справа № 40/312-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.,
при секретарі Криворученко О.І.,
за участю представників сторін:
позивача -Піонтковська Л.М., Таможанський О.В.
третіх осіб -1. не зявилась
2. Верещагін Є.В.
3. не зявилась
4. не зявилась
відповідача -Рукавіцина Г.О.
третіх осіб -1. Холодов О.О.
2. Лисенко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 782 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 28 січня 2011 року у справі №40/312-10
за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Харківська міська рада, м. Харків
2. Акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків
3. Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків
4. Відкрите акціонерне товариство "Харківміськгаз", м. Харків
до товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер", с.П'ятигорське Балаклійського району Харківської області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод", м. Харків
2. Комунальне підприємство "Вода", м. Харків
про зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У листопаді 2010 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області (далі -позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій після уточнень позовних вимог просила заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (далі - відповідач) та товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Співдружність" експлуатацію нежитлових приміщень ковбасно-кулінарного цеху першого поверху, літ. «Г-3», загальною площею 4616,2 кв. м., розташованих по вул. Роганській, 145 у м. Харкові шляхом заборони використовувати у підприємницької діяльності як самостійно, так і передавати в найм або іншим чином третім особам, а також будь яким іншим чином користуватися зазначеним приміщенням, здійснювати дії щодо відчуження або іншим чином передавати третім особам, до введення об'єкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, а також заборонити доступ на об'єкт - до нежитлових приміщень ковбасно-кулінарного цеху першого поверху, літ. «Г-3», загальною площею 4616,2 кв.м., що розташовані по вул. Роганській, 145 у м. Харкові, осіб, дії яких не пов'язані з здійсненням заходів щодо введення об'єкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Крім того, позивач просив зобов'язати АК «Харківобленерго»припинити постачання електричної енергії на зазначений об'єкт до його введення в експлуатацію у встановленому законодавством порядку; зобов'язати ДКП «Харківкомуночиствод»припинити надання послуг по водовідведенню на зазначеному об'єкті до його введення в експлуатацію у встановленому законодавством порядку; зобов'язати ВАТ «Харківміськгаз»припинити постачання природного газу на зазначений об'єкт до його введення в експлуатацію у встановленому законодавством порядку; зобов'язати КП «Вода»припинити надання послуг водопостачання на зазначений об'єкт до його введення в експлуатацію у встановленому законодавством порядку; зобов'язати КП «Харківські теплові мережі»припинити надання послуг теплопостачання на зазначений об'єкт до його введення в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Рішенням господарського суду Харківської області від 28 січня 2011 року у справі № 40/312-10 (суддя Хотенець П.В.) у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Співдружність" відмовлено. У задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено. У задоволенні позову відмовлено повністю в зв'язку з його необґрунтованістю та відсутністю підстав для його задоволення.
Позивач із рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2011 р. у справі № 40/312-10 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, порушує встановлений порядок державного управління у сфері містобудування та архітектури, а також посягає на встановлений порядок та основні засади регулювання відносин у процесі використання та безпечної експлуатації нерухомого майна за цільовим призначенням, а відмова у задоволенні позовних вимог цим рішенням є безпідставним, таким що не відповідає вимогам чинного законодавства України та загрожує безпеці сторонніх осіб при використанні цього нерухомого майна.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2011 р. у справі № 40/312-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Акціонерна компанія "Харківобленерго" надала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає позовні вимоги позивача щодо зобов'язання АК "Харківобленерго" припинити постачання електричної енергії на об'єкт, що розташований по вул. Роганській, 145 у м. Харкові, до введення об'єкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачена можливість звернення з позовними вимогами до третьої особи, що не заявляє самостійних вимог та їх задоволення.
В судовому засіданні представники позивача підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Представники відповідача та третіх осіб, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін та третіх осіб, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, на підставі розпорядження Харківського міського голови від 26 червня 2003 року № 1501 товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Співдружність" видано свідоцтво про право власності від 15 липня 2003 року на нерухоме майно: нежитлові приміщення літ. "Г-3" загальною площею 14727,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 145.
20 грудня 2006 року виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято рішення № 1202, яким дозволено товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Співдружність" реконструкцію частини першого поверху виробничого корпусу літ. "Г-3", по вул. Роганській, 145 для розташування ковбасно-кулінарного цеху. Товариство здійснило реконструкцію першого поверху нежитлового приміщення літ. "Г-3", розташованого за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 145, загальна площа якого складає 4616,2 кв.м.
Згідно рішення учасників товариства № 38 від 28 червня 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Співдружність" було перейменовано в товариство з обмеженою відповідальністю "Справжні ковбаси".
12 вересня 2007 року учасниками товариства з обмеженою відповідальністю "Справжні ковбаси" прийнято рішення (Протокол загальних зборів учасників № 39) про реорганізацію товариства з обмеженою відповідальністю "Справжні ковбаси" шляхом приєднання його до товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер".
Таким чином, відповідач є правонаступником майна, прав та обов*язків товариства з обмеженою відповідальністю "Справжні ковбаси".
Рішенням господарського суду Харківського області від 26 березня 2009 року у справі № 29/140-09 за відповідачем визнано право власності на самочинно реконструйоване нежитлове приміщення ковбасно-кулінарного цеху першого поверху у літ. "Г-3", загальною площею 4616,2 кв.м., що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 145.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що реконструкція вищезазначеного нежитлового приміщення здійснена відповідачем без отримання відповідного дозволу на початок будівельних робіт, тобто здійснено самочинне будівництво. Під час виконання функцій по здійсненню державного контролю та нагляду з питань будівництва, містобудування та архітектури позивачем було встановлено факт експлуатації нежитлової будівлі по вул. Роганській. 145 в м. Харкові, що підтверджується актом перевірки від 25 жовтня 2010 року. Крім того, позивач посилається на відсутність даних щодо введення зазначеного об*єкту містобудування в експлуатацію у встановленому законом порядку.
Суд розглянув заявлені позовні вимоги та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
На замовлення відповідача УкрДНТЦ "Енергосталь" ПІ "Промагропроект" (державна ліцензія АБ № 105269) надало Технічний висновок за підсумками обстеження та оцінки технічного стану та експлуатаційної надійності будівельних конструкцій виробничого корпусу літ. "Г-3" Товариству з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" по вул. Роганська, 145 в м. Харків, з метою можливості реконструкції та подальшої експлуатації.
Відповідно до зазначеного висновку здійснений ремонт першого поверху будівлі літ. "Г-3", призначеного під ковбасно-кулінарний цех, відповідає СІП та ДБН, відноситься до II категорії стану, що характеризується як задовільний та придатній до експлуатації.
УкрДНТЦ "Енергосталь" ПІ "Промагропроект" в Технічному висновці склав відомість дефектів та пошкоджень будівлі: штукатурка цегляних вставок стін відслоїлася; не проектні отвори у перекритті порушили робочу арматуру; у холодильній камері заморожені конструкції; на покрівлі не виконаний захисний шар, воронки внутрішніх водостоків забиті, на перепадах покрівлі не встановлені пожежні сходи; підлога в виробничих приміщеннях частково зруйнована; віконні прорізи вимагають ремонту; вимощення навколо будівлі частково зруйноване; металічні майданчики і каркаси корозовані; утеплення стін та перегородок холодильних камер зруйновані; система активної вентиляції не працює, та надав стислі технічні рішення щодо усунення цих дефектів та пошкоджень: ремонт підлоги, виконання оздоблювальних робіт; ремонт інженерних комунікацій; встановити пожежні сходи, очистити водостоки; відновити систему активної вентиляції; очистити від іржі та пофарбувати всі металоконструкції.
Відповідно до технічних рішень, зазначених у Технічному висновку, власник виконав відновлювальні та ремонтні роботи будівлі.
Стаття 29 Закону України "Про планування і забудову територій" зазначає, що перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою від ЗО вересня 2009 року № 1104 Кабінет Міністрів затвердив Перелік робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл на виконання будівельних робіт.
Так, відповідно до: пункту 6 Переліку не вимагається дозвіл на відновлення або посилення чи поліпшення окремих конструкцій будівель та споруд, що перебувають в аварійному стані, без зміни їх функціонального призначення і архітектурного вигляду; пункту 12 Переліку не вимагається дозвіл на улаштування чи закриття дверних або віконних прорізів; пункту 19 Переліку не вимагається дозвіл на захист інженерних мереж від корозій, пункту 20 Переліку не вимагається дозвіл на переоснащення системи опалення, вентиляції, водопостачання, водовідведення, газопостачання, енергопостачання, зв'язку, ліфтового обладнання, які забезпечують основне функціональне призначення будівель та споруд, заміна технологічного обладнання без збільшення допустимих навантажень на перекриття та фундаменти; пункту 27 Переліку не вимагається дозвіл на відновлення або влаштування вимощення навколо будівлі з метою недопущення розмивання або перезволоження ґрунту під фундаментом.
Оскільки, були виконані роботи, які відповідно Постанов Кабінет Міністрів від ЗО вересня 2009 року № 1104 не потребують дозволу на початок будівельних робіт, а статтею 376 Цивільного Кодексу України передбачено, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, не можна стверджувати, що було здійснене самочинне будівництво.
Згідно статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01 липня 2004 року та пункту 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу України зазначене нежитлове приміщення відноситься до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації і право власності виникає з моменту державної реєстрації, відповідно до частини 3 пункту 2 статті 331 Цивільного кодексу України.
Державна реєстрація нежитлового приміщення 1-го поверху літ. "Г-3" загальною площею 46 616, 2 кв.м. розташованого за адресою вул. Роганська, 145, м. Харків відбулася відповідно до Витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно 29 квітня 2009 року, реєстраційний номер 27171387, витяг наданий Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації".
Взаємовідносини енергопостачальної організації і споживча електрична енергія регулюються Законом України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР, "Правилами користування електричною енергією", затвердженими постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28 зі змінами та доповненнями та іншими нормативними документами. Дані нормативні акти, в яких визначені права, обов'язки та відповідальність сторін, обов'язкові як для енергопостачальника, так і для споживача електроенергії.
Згідно пункту 1.3 "Правил користування електричною енергією" постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Згідно частини 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України "Про електроенергетику" ергопостачальники зобов'язані забезпечувати надійне постачання електричної енергії згідно з умовами ліцензій та договорів.
Абзацом 1 пункту 7.1 "Правил користування електричною енергією" визначено, що електрична енергія постачається споживачу безперервно, крім випадків, передбачених договором та рмативно-правовими актами, у тому числі "Правилами користування електричною енергією".
Пунктом 7.5 Правил визначений вичерпаний перелік вимог, порушення яких зедбачає припинення постачання електричної енергії.
10 квітня 2006 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" укладений договір про постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки, що розташована за адресою: вулиця Роганська, 145 у м. Харкові.
В зв'язку з тим, що відсутні підстави, зазначені у пункті 7.5 "Правил користування електричною енергією", Акціонерна компанія "Харківобленерго" не має достатніх підстав для припинення постачання електричної енергії Товариству з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер".
На момент приєднання систем водовідведення Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" до комунальної мережі діяли "Правила користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України", затверджені Держжитлокомунгоспа від 01 липня 1994 року № 65.
Порядок здачі об'єкта регламентується пунктом 2.27 "Правила користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України": об'єкт може бути прийнятий в експлуатацію за умови виконання абонентом усіх пунктів технічних умов водоканалу, узгодженого проекту та підписання двостороннього акта про приймання-здачу цього об'єкта. Усі вимоги згідно "Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України" Товариством з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" було виконано, після чого підприємство було підключено до міських мереж водовідведення.
ДКП "Харківкомуночиствод" будучи суб'єктом публічного права, здійснюючи свою статутну господарську діяльність, надаючи послуги з прийняття стічних вод зокрема юридичних осіб, не має права відмовити будь-якій юридичній особі у надані своїх послуг.
ДКП "Харківкомуночиствод" відповідно до вимог статтей 901, 902 Цивільного кодексу України відповідно до договору № І/-211/07-АК-1 про прийняття стічних вод від 25 березня 2008 року на законних підставах надає послуги з прийняття стічних вод Товариству з обмеженою відповідальністю "Курганський "бройлер", отримує плату за надані послуги. Отриманий від Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" прибуток використовується за прямим призначенням: на підтримання належної екологічної ситуації, належного, безпечного для життя і здоров'я мешканців Харківського регіону довкілля, на відновлення, ремонт виробничих фондів, заробітну плату, сплату податків і зборів до бюджетів, тощо. Таким чином, всім мешканцям Харкова гарантується їхнє конституційне право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, яке надано статтею 50 Конституції України.
Згідно пункту 1.1 договору ДКП "Харківкомуночиствод" зобов'язано приймати від абонента стічні води. Згідно статті 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Вимоги позивача щодо заборони надання послуг водовідведення фактично призведуть до одностороннього порушення чинного договору з боку ДКП "Харківкомуночиствод", бо позивач не подавав позову про визнання договору недійсним частково, а відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" - виконує договірні зобов'язання належним чином. У разі припинення нарахувань за послуги водовідведення надання самих послуг не припиняється автоматично: для цього необхідно провести відключення відповідача від мережі водовідведення, щоб виключити можливість безоплатного скиду стічних вод у міську мережу водовідведення. До того ж, необхідно мати не тільки технічну можливість такого відключення, а й правову підставу для цього: так, пунктом 2.2 договору на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) № І/-211/07-АК-1 від 25 березня 2008 року передбачені випадки, у яких абонент може бути відключений від мережі водовідведення. У цьому переліку така підстава як порушення порядку здачі будівлі в експлуатацію відсутня.
На Відкрите акціонерне товариство „Харківміськгаз" покладений, в тому числі, обов'язок не допускати та усувати порушення Правил безпеки систем газопостачання.
Пунктами 6, 7 статті 3 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", пунктом 4.5.27 Правил безпеки систем газопостачання України, пунктом 29 Правил надання населенню послуг з газопостачання передбачають обов'язок відповідача надавати доступ до об'єктів працівникам Відкритого акціонерного товариства "Харківміськгаз". Недодержання Правил безпеки систем газопостачання України може спричинити аварійно-небезпечну ситуацію, що загрожує безпеці та здоров'ю громадян та їх майну.
Відкрите акціонерне товариство "Харківміськгаз" під час постачання природного газу споживачам газу- юридичним особам в своїй діяльності керується Правилами безпеки систем газопостачання України, затвердженими наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01 жовтня 1997 року N 254 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15 травня 1998 року за N 318/2758; Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25 серпня 2005 року N 74, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25 серпня 2005 року N 693 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2005 року за N 1087/11367; Порядком пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2006 року N 1687; Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Державного комітету України по нафті і газу від 01 листопада 1994 року N 355, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України ЗО листопада 1994 року за N 281/491 та іншими нормативно-правовими актами. Законодавчо передбачений вичерпний перелік підстав припинення газопостачання та регламентований чіткий механізм та умови припинення або обмеження газопостачання.
Підстава відключення (припинення) газопостачання через відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" названого в позові Сертифікату відповідності законодавством не передбачена.
Контрагенти були газифіковані у відповідності до вимог чинного законодавства та державних будівельних норм В. 2.5-20-2001 "Газопостачання". Проекти та технічні умови газифікації пройшли відповідні експертизи.
Позивач, у вимозі до КП "Вода" про припинення надання послуг водопостачання нежитлової будівлі, що розташована по вул. Роганська, 145, у м. Харків посилається на пункти 19, 20 Постанови КМУ від 08 жовтня 2008 року № 923, в яких зазначається, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, що не відповідають проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та не прийнятих у встановленому порядку, забороняється. Сертифікат відповідності є підставою для укладення договорів про постачання на прийняті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єкти необхідних для їх функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії тощо.
Стосовно заборони експлуатації об'єкту, що не відповідає проектній документації та будівельним нормам, матеріали справи свідчать про те, що КП "Вода" не має ніякого відношення до експлуатації даної нежитлової будівлі, дане питання відноситься лише безпосередньо до відповідача. КП "Вода" надає послуги водопостачання відповідно до укладеного договору.
Посилання на норму, яка вказує на сертифікат відповідності як на підставу для укладення договорів про постачання необхідних для функціонування ресурсів - води, газу та ін., в якості підстави для припинення надання послуг водопостачання даного об'єкту, є недоречним, оскільки дана норма не містить вказівки на обов'язковість даної підстави. Тобто, виходячи з відсутності імперативного характеру даної норми, її слід розуміти як вказівку на одну з можливих підстав для укладення договору про постачання води.
В даному випадку безпосередньо відсутній факт укладення нового договору про постачання необхідних для функціонування ресурсів, підставою для укладання якого позивач називає сертифікат відповідності. В даному випадку продовжує свою дію договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" та КП "Вода" до реконструкції будівлі. Законодавець жодним чином не передбачає обов'язок укладення нового договору після проведення реконструкції. Таким чином дана вимога позивача також є неправомірною.
Спеціальним законодавством у сфері водопостачання чітко встановлені випадки, у яких водопостачання може бути обмежене або припинене. При цьому порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" будівельних норм і правил не може бути підставою для припинення чи обмеження водопостачання.
Таким чином, застосування такої санкції, як припинення водопостачання, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки така санкція не передбачена жодним чинним нормативно правовим актом, а тому вимога щодо припинення водопостачання не може вважатися такою, що ґрунтується на законодавстві.
Згідно пунктом 3 "Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію" (затвердженого постановою КМУ від 18 жовтня 2006 року N 1434) основними завданнями Держархбудінспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Саме таким чином, повноваження Держархбудінспекції обмежені вказаною сферою діяльності та на регулювання відносин у сфері водопостачання не розповсюджуються.
Договір про надання послуг водопостачання до нежитлової будівлі, що розташована по вул. Роганська, 145, у м. Харків був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" та КП "Вода" та виконувався відповідно до всіх вищезазначених норм.
Повністю дотримані порядок та вимоги до приєднання об'єктів до систем централізованого питного водопостачання і водовідведення встановлені у пункті 4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27 червня 2008 року № 190. Приєднання нежитлової будівлі, що розташована по вул. Роганська, 145, у м. Харків до системи централізованого питного водопостачання та водовідведення було здійснено у повній відповідності з вимогами даних правил.
Таким чином, виходячи з вищезазначеного, беручи до уваги статтю 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10 січня 2002 року, № 2918-111, яка встановлює, що послуги питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням, а також статтею 629 Цивільного кодексу України, яка передбачає що договір є обов'язковим до виконання сторонами, не вбачається підстав для задоволення вимоги позивача про припинення КП "Вода" надання послуг з питного водопостачання до нежитлової будівлі, що розташована по вул. Роганська, 145 у м. Харкові, та порушення тим самим умов договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" та КП "Вода".
У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача необгрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі розпорядження Харківського міського голови від 26.06.2003 року № 1501, Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Співдружність»було видано Свідоцтво про право власності від 15.07.2003 на нерухоме майно: нежитлові приміщення лит. «Г-3»загальною площею 14727,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 145.
20.12.2006 року виконавчим комітетом Харківської міської ради було прийняте рішення № 1202, яким дозволено ТОВ з II «Співдружність»реконструкцію частини першого по верху виробничого корпусу літ. «Г-3», по вул. Роганській, 145 для розташування ковбасно- кулінарного цеху.
Як вбачається з матеріалів справи, належним чином реалізуючі право власності, ТОВ з II «Співдружність»здійснило реконструкцію першого поверху нежитлового приміщення лит. «Г-3», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 145.
Реконструйований об'єкт нерухомості розташований на земельній ділянці загальною площею 2,7517 га, котра знаходиться в оренді позивача відповідно до договору оренди землі від 23 лютого 2006р. При проведенні реконструкції ТОВ з II «Співдружність»не змінювало площу та планування приміщень нежитлової будівлі літ. «Г-3», тобто площа забудови наданої відповідачем земельної ділянки не змінювалася.
Відповідно до технічного паспорту виготовленого станом на 05.02.2009 року Комунальним підприємством «Харківське БТІ»загальна площа першого поверху літери «Г-3»складає 4616,2 кв. м.
Згідно рішення учасників № 38 від 28.06.2006 року ТОВ з II «Співдружність»було перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Справжні ковбаси». Відповідні зміни до статуту здійснено 16.03.2007 року. Копії рішення № 38 та змін до статуту ТОВ «Справжні ковбаси»додаються.
12.09.2007 року учасниками ТОВ «Справжні ковбаси»було прийняте рішення (Протокол загальних зборів учасників № 39) про реорганізацію ТОВ «Справжні ковбаси»(код 31064415) шляхом приєднання його до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер».
Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України, а також передавального акту від 09.01.2008 року позивач є повним правонаступником майна, прав та обов'язків ТОВ «Справжні ковбаси». Відповідні зміни до статуту позивача внесені 16.01.2008 року. Доказом повного правонаступництва позивача є також копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що міститься в матеріалах справи.
На замовлення позивача УкрДНТЦ «Енергосталь»ПІ «Промагропроект»(державна ліцензія серія АБ № 105269) надало Технічний висновок за підсумками обстеження та оцінки технічного стану та експлуатаційної надійності будівельних конструкцій виробничого корпусу літ «Г-3»ТОВ «Курганський бройлер»по вул. Роганська, 145 в м. Харкові, з метою визначення можливості реконструкції та подальшої експлуатації.
Відповідно до зазначеного висновку здійснений капітальний ремонт та реконструкція першого поверху будівлі літ. «Г-3», призначеного під ковбасно-кулінарний цех, відповідає СНІП та ДБН, відноситься до II категорії стану, що характеризується як задовільний та придатний до експлуатації.
Але, згідно ч.і ст. 4 ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”від 01.07.2004 р. та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначені нежитлові приміщення відносяться до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.
Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.
Згідно частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.
Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.
Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання
Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
1 вересня 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Полтваагротранс" (орендодавець) та приватним підприємцем Пишненко Сергієм Миколайовичем (орендар) був укладений договір оренди (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду прибудоване службове приміщення площею 297 кв. м., розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Київське шосе, 56, строком на 11 місяців з моменту підписання даного договору, тобто до 01.08.2007 р.
По закінченню строку дії договору оренди 1 серпня 2007 року між сторонами був укладений новий договір оренди, предметом якого було те ж саме прибудоване службове приміщення площею, строком на 11 місяців - до 01.07.2008р.
Відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Тобто, укладення договору оренди від 01.08.2007 р. свідчить про припинення дії договору оренди від 01.09.2006 р. у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, оскільки одне і теж приміщення не може бути одночасно об'єктом оренди по двом договорам.
Згідно зі статтею 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
Пунктом 3.2. Договору сторони передбачили, що орендар має право використовувати майно на умовах повного господарського відання, визначати призначення орендованого приміщення відповідно до свої діяльності; за письмовим погодженням з орендодавцем кошторису, проводити за власний рахунок роботи по покращенню експлуатаційних якостей орендованого майна з наступним відшкодуванням орендодавцем цих витрат; проводити роботи по покращенню (поліпшенню) орендованого приміщення та оформлення усіх необхідних документів для цього.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з метою поліпшення майна, орендованого по договору оренди від 01.09.2006 р., ним були виконані ремонті роботи з урахуванням матеріалів на загальну суму 146 392,76 грн., що на думку позивача підтверджується, зокрема, кошторисом салону-магазину "Паркет", комерційною пропозицією № 33 від 30.10.2006 р., Договірною ціною ПП Глазова С.С. станом на 05.09.2006 р., висновком № 117 будівельно-технічної експертизи від 30.06.2008 р.
Доводи скаржника, що вищезазначені документи підтверджують обґрунтованість його вимог, відхиляються колегією суддів, оскільки ґрунтуються на невірній оцінці цих доказів та суті спірних відносин, що склалися між сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням умов п. 3.2. Договору єдиним документом, який може підтверджувати право орендаря на проведення ремонту та розмір коштів, які орендар може витратити на цей ремонт, є письмово погоджений між сторонами кошторис на суму, на яку претендує позивач.
Під час розгляду справи позивачем не надано погодженого між сторонами кошторису на суму 146 392,76 грн.
Що стосується інших доказів, які позивач поклав в основу обґрунтування позовних вимог (рахунки, квитанції, акти тощо), то такі докази не можуть замінити відсутнього узгодженого кошторису.
При таких обставинах справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позов в частині стягнення вартості проведених поліпшень орендованого майна в сумі 146 392,76 грн. не доведений належними доказами, що є підставою для відмови в його задоволенні.
Разом з тим, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову послався як на його необґрунтованість, так і на пропуск строку позовної давності за заявою відповідача, встановленого ч. 1 ст. 786 Цивільного кодексу України для відшкодування витрат на поліпшення речі в один рік.
Проте у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск позовної давності.
Однак, такі обставини не призвели до прийняття судом першої інстанції неправильного рішення по суті та не зробили неможливим встановлення фактичних обставин справи, а тому не можуть бути достатньою правовою підставою для скасування рішення.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 11 719,60 грн. за період з 01.10.2007 р. по 31.05.2010 р., нарахованих на вартість проведених поліпшень орендованого майна та інфляційних витрат в сумі 10 686,17 грн., які заявлені позивачем до стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, то ці вимоги є необґрунтованими, оскільки як вище встановлено судами першої та апеляційної інстанції є необґрунтованою вимога, на яку здійснені нарахування 3 % річних та інфляційних.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку в сумі 22 600,00 грн., то колегія суддів вважає, що вони також не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її права не було порушене (упущена вигода).
При цьому, юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправність поведінки особи; шкода як результат протиправної поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, що заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.
За змістом статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Проте, позивачем не зазначено на підставі яких розрахунків ним визначена сума збитків в розмірі 22 600,00 грн., в чому полягає протиправність поведінки відповідача та наявність причинного зв'язку між такою протиправною поведінкою та неодержаним прибутком.
Таким чином позивач, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не довів належними засобами доказування наявність понесених ним збитків у вигляді неодержаного прибутку, що є підставою для відмови у їх задоволенні.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на податкові декларації в якості підтвердження понесених збитків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в зазначених документах розмір збитків не відображається.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Полтавської області від 23.09.2010 р. у справі № 5/131 відсутні, в зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов'язані з розглядом справи покладаються при відмові в позові на позивача.
Керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 23 вересня 2010 року у справі № 5/131 залишити без змін.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Пелипенко Н.М.
Повний текст постанови по справі підписаний 9 березня 2011 року