"15" березня 2011 р.Справа № 15/295/09-НР
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Шевченко В.В.
Мирошниченко М.А.
при секретарі - Риковій О.М.,
за участю представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Титан”
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 09.12.2010 року
по справі № 15/295/09-НР
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Титан”
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
про стягнення збитків в сумі 41586,15 грн. та усунення перешкод в користуванні торговельними місцями
У травні 2009 року ТОВ „Титан” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди торгового місця НОМЕР_2 від 05.04.2007р., укладеного з відповідачем, а також про стягнення з останнього 21778 грн. 87 коп. основного боргу, що виник у зв'язку з несплатою орендної плати за вказаним договором, та 4107 грн. 55 коп. інфляційних нарахувань, 4311 грн. 36 коп. пені, 684 грн. 55 коп. відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.07.2009 року позов було задоволено з мотивів обґрунтованості позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2009 року зазначене рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Під час нового розгляду даної справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги і останньою заявою від 12.11.2010р. просив господарський суд стягнути з відповідача збитки за період з жовтня 2007р. по жовтень 2010р. в сумі 41586,15 грн., завдані відповідачем зайняттям 4 торговельних місць площею 38,59 кв. м., виділених йому у користування за договором оренди від 05.04.2007р., від виконання якого відповідач відмовився у червні 2007р., а також усунути перешкоди в користуванні торговельними місцями, шляхом знесення споруди, у даному випадку торговельного павільйона відповідача, розміщеного на земельній ділянці позивача НОМЕР_1, розташованій за адресою:м. Южноукраїнськ, вул. Молодіжна, 4, ринок ТОВ „Титан”.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 05.04.2007 року між сторонами було укладено договір оренди торгового місця НОМЕР_2, за умовами якого позивач передав у користування відповідачу чотири торговельні місця на ринку з метою розміщення трьох торговельних палаток і одного магазина (тимчасової споруди), а відповідач зобов'язався в обумовлені договором строки сплачувати позивачу орендну плату згідно з калькуляцією. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди, що виразилося в порушенні строків оплати орендної плати, позивач повідомив відповідача про розірвання договору та звільнення займаних торговельних місць, але відповідач до сьогоднішнього дня незаконно користується торговельними місцями і не звільнює їх для використання позивачем у своїх статутних цілях, чим завдає збитки.
Підприємець ОСОБА_3 заперечував проти позову посилаючись на те, що договір оренди торгового місця НОМЕР_2 від 05.04.2007р. слід вважати неукладеним і таким, що не породжує будь -яких зобов'язань між сторонами. Відповідач ніколи не користувався і не володів будь - яким майном на території ринку, а тому і не завдавав позивачу збитків, визначених останнім у позовній заяві.
За результатами нового розгляду даної справи господарський суд Миколаївської області ухвалив рішення від 09.12.2010 року, яким у позові відмовив. Судове рішення мотивовано встановленим по даній справі фактом неукладеності договору оренди НОМЕР_2 від 05.04.2007р. та недоведеністю позивачем підстав, за якими відповідач повинен нести відповідальність за можливі понесені збитки, а також зайняття відповідачем торгового місця НОМЕР_1.
В апеляційній скарзі ТОВ „Титан” вважаючи зазначене рішення незаконним та необґрунтованим просить його скасувати, а його апеляційну скаргу про стягнення з відповідача збитків в розмірі 41586,15 грн., а також звільнення торговельного місця шляхом знесення з нього будівлі відповідача задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені заздалегідь належним чином, проте позивач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. Нез'явлення представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України. Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у справі є стягнення з відповідача збитків за період з жовтня 2007р. по жовтень 2010р. в сумі 41586,15 грн., завданих позивачу внаслідок порушення його права відповідачем зайняттям 4-х торговельних місць площею 38,59 кв.м, виділених останньому у користування за договором оренди НОМЕР_2 від 05.04.2007р., від виконання якого відповідач відмовився у червні 2007 року, а також усунення перешкод у користуванні торговельними місцями шляхом знесення торговельного павільйона відповідача, розміщеного на земельній ділянці позивача НОМЕР_1, розташованій за адресою: м. Южноукраїнськ, вул. Молодіжна, 4, ринок ТОВ „Титан” (згідно з уточненою позовною заявою від 12.11.2010р.)
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 05.04.2007 року між ТОВ „Титан” (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_3 (орендар) було підписано договір оренди торгового місця НОМЕР_2, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (без права викупу) торгове місце на відкритому ринку ТОВ “Титан”, всього чотири місця. Торгове місце надається на умовах оренди для встановлення на ньому торгового об'єкту типу торгова палатка № Н-1; Н-4, М-18; магазин S-38,59 кв.м.
Умовами даного договору сторони передбачили, що розмір орендної плати визначається калькуляцією і вноситься орендарем щоденно (за один день) або щомісячно (за поточний місяць); у доповнення до орендної плати орендар зобов'язаний платити за охорону торгового об'єкту, вартість охорони одного торгового об'єкту за одну добу визначається калькуляцією і становить на момент укладення договору 1 грн.; ринковий збір за кожний день торгівлі; орендна плата та плата за охорону вноситься орендарем щоденно або щомісячно, не пізніше першого числа місяця наступного за звітним, незалежно від результатів господарської діяльності. Прострочення оплати тягне за собою пеню в розмірі 0,5% від установленої суми заборгованості за кожний день прострочення; орендодавець зобов'язаний, зокрема, із дня підписання договору передати в оренду торгове місце на відкритому ринку по вул. Молодіжній, 4-а; забезпечити зовнішню охорону торгового об'єкту орендаря; орендар зобов'язаний, зокрема, всі платежі за цим договором вносити в повному обсязі у встановлені строки незалежно від результатів торгової діяльності; на вимогу орендодавця в десятиденний термін з моменту розірвання договору у випадках передбачених цим договором звільнити займане торгове місце; цей договір набирає чинності із дня його підписання і діє до 31.12.2007 року. Після настання цього терміну, за відсутності заперечень з боку сторін протягом одного місяця, договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна із сторін має право в будь -який час відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менш як за один місяць.
Разом з цим, погоджена сторонами калькуляція щодо розміру орендної плати, а також за охорону торгового об'єкту в матеріалах справи відсутня. Також, в матеріалах справи не міститься й акту приймання -передачі зазначеного у даному договорі майна від орендодавця орендареві.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Так, згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, відповідно до принципу свободи договору, сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формулюють його конкретні умови, якщо тільки зміст якої -небудь умови імперативно не визначений законом чи іншими правовими актами.
Отже, зміст договору становлять, по -перше: умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, і по - друге: умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства або інших правових актів. Втім, у всякому разі в договорі обов'язково мають бути визначені його істотні умови, тобто ті умови, при відсутності яких договір не може вважатися укладеним.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Оскільки факт укладення договору, за загальним правилом, пов'язується з досягненням згоди з усіх істотних умов, важливо визначити, які умови належать до числа істотних. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Це означає, що при недосягненні сторонами згоди хоча б за однією із них договір вважається неукладеним, тобто таким, що не породив юридичних наслідків.
Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору. Але вказаною статтею встановлено загальні критерії для визначення тих чи інших умов істотними. По -перше: істотною умовою у всіх без винятках випадків є умова про предмет договору. По -друге: це умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча б і не визначені прямо, однак є необхідними для договорів даного виду.
Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
При цьому, частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 284 ГК України імперативно встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
У підписаному сторонами договорі оренди торгового місця НОМЕР_2 від 05.04.2007 року відсутні такі істотні умови передбачені ст. 284 ГК України, які притаманні договору оренди, а саме: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Таким чином, оскільки у вказаному договорі відсутні всі істотні умови, які є необхідними для укладення договору оренди, то зазначений договір є неукладеним і не створив прав та обов'язків для його сторін.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За вимогами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, як -то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина правопорушника.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі № 42/266 - 6/492).
Відповідно до частини першої ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом прядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Між тим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактів, які могли б свідчити, що ним понесені втрати майнового характеру, які зумовлені протиправними діями відповідача і всупереч вжитих ним заходів, які також не доведено, були невідворотнім результатом порушення відповідачем зобов'язання, тобто наявність прямого причинного зв'язку між невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення майна та збитками. Із змісту позовної заяви та уточненої позовної заяви не вбачається, що позивачем наводилися доводи щодо наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, а також про вжиті ним заходи щодо недопущення збитків.
За таких обставин місцевий суд дійшов правомірного висновку про недоведеність обставин завдання збитків, недоведеність протиправної поведінки відповідача та причинно -наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та збитками, а також вини відповідача у завданні збитків.
Окрім того, при вирішенні спору по суті місцевий суд правильно взяв до уваги, що вимагаючи від відповідача усунути перешкоди у користуванні торговельними місцями, шляхом знесення торговельного павільйону відповідача, розміщеного на земельній ділянці НОМЕР_1, позивач разом з цим надав довідку про результати проведеної інвентаризації на ринку ТОВ „Титан” станом на 12.10.2009 року, яка свідчить про те, що ці торговельні місця закріплені за іншим суб'єктом підприємницької діяльності, котрий є самостійним суб'єктом господарських відносин.
Надані позивачем на обґрунтування пред'явлених вимог складені ним одноособово акти про те, що підприємець ОСОБА_3 здійснює торгівлю на торговельних місцях, не приймаються судом до уваги, оскільки з наявної в справі довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вбачається, що 15.07.2009 року до Єдиного державного реєстру державним реєстратором виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
За таких обставин місцевий господарський суд прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків місцевого суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених апеляційним судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
Рішення господарського суду Миколаївської області від 09.12.2010 року у справі № 15/295/09-НР залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Титан” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Бєляновський В.В.
Судді Мирошниченко М.А.
Шевченко В.В.