01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.03.2011 № 3/400
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Валєєв М.В. - представник (довіреність № 02/251 від 06.09.2010 року);
від відповідача - Митнюк В.І. - представник (доручення б/н від 08.06.2010 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю "Танат"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.01.2011
у справі № 3/400 ( )
за позовом Київського геологорозвідувального технікуму
до Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю "Танат"
про стягнення 16 623,01 грн.
30.12.2010 року Київський геологорозвідувальний технікум звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Українсько-Американського товариства з обмеженою відповідальністю «Танат» (надалі - УА ТОВ «Танат») про стягнення 16 623,01 грн. за користування приміщеннями за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за № 11 від 31.05.2001 року, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної сплати орендної плати.
21.01.2011 року позивачем, на виконання ухвали суду від 30.12.2010 року, було подано уточнюючий розрахунок заборгованості відповідача, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 9 159,29 грн. основного боргу, 1 587,96 грн. пені та 1 033,82 грн. інфляційних втрат, всього на суму 11 781,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року у справі № 3/400 позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, задоволено частково, стягнуто з УА ТОВ «Танат» на користь Київського геологорозвідувального технікуму суму основної заборгованості по орендній платі в розмірі 9 159,29 грн., 1 090,08 грн. пені, 1 033,82 грн. збитків від інфляції, 112,83 грн. державного мита та 208,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, 10.02.2011 року УА ТОВ «Танат» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року у справі № 3/400 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення було винесено при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а саме, додаткову угоду від 10.02.2008 року до договору оренди нерухомого майна № 11 від 31.05.2001 року та акт приймання-передачі майна від 01.20.2008 року, підписаних ОСОБА_1, на підставі яких суд встановив факт користування орендарем УА ТОВ «Танат» нерухомого майна (кімнати) за адресою: м. Київ, вул. А.Барбюса, 9-А, що знаходиться на балансі орендодавця Київського геологорозвідувального технікуму - до 01.10.2008 року. Поряд з цим, апелянт зазначає, що судом не було взято до уваги та не надано правової оцінки протоколу № 4/1 від 30.12.2007 року та наказу № 1230/07 від 30.12.2007 року, які свідчать про відсутність повноважень у директора УА ТОВ «Танат» ОСОБА_1 з 30.12.2007 року, у зв'язку з його звільненням.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2011 року апеляційну скаргу було прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи № 3/400 призначено в судовому засіданні на 10.03.2011 року за участю уповноважених представників сторін учасників спору.
Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення у справі № 3/400 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні від 10.03.2011 року вимоги, викладені в апеляційній скарзі не визнав, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення залишити без змін; представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, з підстав зазначених у ній, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
10.03.2011 року в судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року у справі № 3/400 необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 31.05.2001 року між Київським геологорозвідувальним технікумом (в тексті договору - орендодавець) та Українсько-Американським товариством з обмеженою відповідальністю «Росток» (в тексті договору - орендар) було укладено договір оренди № 11 нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 13-18).
У зв'язку з перейменуванням товариства УА ТОВ «РОСТОК» на УА ТОВ «Танат», між позивачем та відповідачем 01.12.2001 року було укладено додаткову угоду до договору оренди (а.с. 20), якою було змінено орендаря на УА ТОВ «Танат».
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно (в тексті договору - майно) для використання під офіс, площею 34,77 кв. м., що розміщено за адресою: м. Київ, вул. А.Барбюса, 9А, на ІІІ поверсі будівлі, кімнати № № 300, 301, що знаходяться на балансі орендодавця.
В подальшому між сторонами договору оренди були укладені: додаткова угода № 1 від 01.03.2002 року, додаткова угода № 2 від 01.06.2002 року, додаткова угода № 3 від 30.05.2003 року, додаткова угода № 4 від 15.12.2003 року, додаткова угода № 5 від 30.05.2005 року, додаткова угода № 6 від 01.01.2006 року, додаткова угода від 10.01.2007 року, додаткова угода від 10.01.2008 року, якими були внесені зміни та доповнення до договору оренди № 11 від 31.05.2001 року нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 20-31). Зазначені угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариств.
Пунктом 8.1. та 8.2. договору оренди визначено, що цей договір укладено строком на один рік, що діє з 01.06.2001 року по 01.06.2002 року включно. При цьому сторони передбачили, що строк дії даного договору не може бути продовжений автоматично. Договір вважається продовженим на новий строк тільки при наявності підписаної додаткової угоди, яка оформлюється в порядку, що встановлений згідно з чинним законодавством.
Матеріалами справи підтверджується, що вказаними додатковими угодами було змінено розмір орендованого приміщення, площа якого з 30.05.2005 року становить 27,07 кв. м. та продовжено строк дії договору до 31.12.2008 року.
Відповідач листом № 1 від 27.06.2008 року та повторним листом № 2 від 30.07.2008 року звернувся до позивача з пропозицією розірвання договору № 11 від 31.05.2001 року (а.с. 87-88).
Згідно пункту 2.4. договору, після закінчення терміну оренди орендар повинен звільнити приміщення в 3-денний строк та підготувати його для передачі в цей строк орендодавцю в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, згідно з актом прийому-передачі об'єкта оренди. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.
01.10.2008 року сторонами був підписаний акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, відповідно до якого орендар повертає, а орендодавець приймає із користування нерухоме майно - загальною площею 27,07 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. А. Барбюса, 9а, на ІІІ поверсі будівлі, кімната 301 (а.с. 32). Даний акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. та 3.4. договору оренди, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 10.01.2008 року, орендна плата встановлюється на рівні 15 % у розмірі 1 780,30 грн. за грудень місяць 2007 року. В подальшому розмір орендної плати підлягає щомісячному перерахунку у урахуванням індексу інфляції. Перерахування здійснюється орендарем до 31 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції в розмірі 100 % на розрахунковий рахунок орендодавця (а.с. 31).
Розділом 4 договору оренди визначено обов'язки орендаря, зокрема, своєчасно і в повному обсязі здійснювати орендні та комунальні платежі.
Місцевим господарським судом було встановлено, що відповідач в порушення умов договору оренди не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість за період з червня по вересень 2008 року у сумі 9 159,29 грн.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що після укладення сторонами у справі додаткової угоди від 10.01.2007 року, строк якої закінчився 31.12.2007 року, між Київським геологорозвідувальним технікумом та УА ТОВ «Танат» будь-які інші угоди сторонами не укладались.
Поряд з цим, апелянт вказує на те, що Київський геологорозвідувальний технікум 10.01.2008 року уклав додаткову угоду щодо оренди нерухомого майна з особою, яка на момент її укладення була звільнена з посади директора УА ТОВ «Танат» у зв'язку з чим не мала права укладати таку від імені УА ТОВ «Танат».
На підтвердження даної обставини, відповідачем було додано копію протоколу № 4/1 від 30.12.2007 року зборів учасників УА ТОВ «Танат», згідно якого з директором УА ТОВ «Танат» трудовий договір був розірваний на підставі пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, про що видано наказ № /1230/07 від 30.12.2007 року.
Проте, з такими доводами апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодитися не може, виходячи з наступного.
В силу приписів статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем виникли зобов'язання з договору оренди, згідно якого, в силу статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Таким чином, укладення Київським геологорозвідувальним технікумом з УА ТОВ «Росток» (правонаступником якого є УА ТОВ «Танат») договору оренди № 11 нерухомого майна, що належить до державної власності було спрямоване на отримання останнім права на користування майном, що в свою чергу, породжує обов'язок орендаря сплачувати плату за користування орендованим майном.
Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Стаття 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - також правонаступником прав та обов'язків підприємства, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, УА ТОВ «РОСТОК» було передано УА ТОВ «Танат» усі права та обов'язки за договором оренди № 11 від 31.05.2001 року.
Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.
Згідно частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Таким чином, у відповідності до пункту 2.4. договору та укладеному між сторонами акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, договір оренди № 11 від 31.05.2001 року припинив дію 01.10.2008 року.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для стягнення заборгованості по орендній платі згідно додаткової угоди від 10.01.2008 року до договору оренди, оскільки відповідачем, під час розгляду справи місцевим господарським судом, не було подано доказів визнання у судовому порядку недійсною додаткової угоди від 10.01.2008 року до договору оренди та доказів на підтвердження того, що відповідач фактично не здійснював користування державним нерухомим майном, що розміщено за адресою: м. Київ, вул. А.Барбюса, 9А.
За наведених обставин, посилання відповідача на те, що строк дії договору оренди закінчився 31.12.2007 року, а також доводи останнього про відсутність у директора ОСОБА_1 права діяти від імені УА ТОВ «Танат», зокрема укласти додаткову угоду від 10.01.2008 року до договору оренди, спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до пункту 3.10 договору, у разі фактичного використання приміщень орендодавця орендарем після закінчення строку дії даного договору він сплачує платежі за це у розмірі та порядку, встановлених даним договором до дня фактичного звільнення приміщення.
Згідно вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна було підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками товариств лише 01.10.2008 року.
Вказане, у тому числі і підписання додаткової угоди від 10.01.2008 року до договору оренди керівниками обох сторін, дає колегії суддів апеляційного господарського суду підстави вважати угоду такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак, зобов'язання сторін за додатковою угодою повинні виконуватись належним чином та в повному обсязі, згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
При розгляді даної справи місцевим господарським судом встановлено, що додаткова угода від 10.01.2008 року до договору оренди, укладена між Київським геологорозвідувальним технікумом та УА ТОВ «Танат» була розірвана за згодою сторін з 01.10.2008 року.
Пунктом 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, а саме, рахунком нарахування та сплати оренди УА ТОВ «Танат» протягом 2008 року, підписаного директором та головним бухгалтером позивача, УА ТОВ «Танат» зобов'язання щодо оплати орендованого майна в повному обсязі не виконало, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед Київським геологорозвідувальним технікумом у розмірі 9 159,29 грн. за період з червня по вересень 2008 року (а.с.91).
Пунктом 10.1. договору передбачено відповідальність сторін за неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому договору у повному розмірі, встановленому діючим законодавством.
Приписами статті 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача обґрунтовано визначена останнім сума основного боргу за несплату орендної плати за користування майном за додатковою угодою від 10.01.2008 року до договору оренди у розмірі 9 159,29 грн.
Згідно пункту 3.7. договору, орендна плата та інші платежі, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягуються до бюджету та орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність. У сфері господарювання, згідно частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором, тобто наведена норма є диспозитивною.
Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім цього, договірні відносини між платниками (зобов'язаними особами) та одержувачами грошових коштів (щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань) регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, встановленому за згодою сторін. А статтею 3 визначається верхня межа розміру пені у випадку, якщо вона передбачена договором: цей розмір обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, якщо договором встановлено пеню у певному розмірі, діє обмеження, встановлене вказаним Законом, - заборона перевищення подвійної облікової ставки Національного банку України.
Позивачем у позовній заяві заявлено стягнення з відповідача пені за період з жовтня 2008 року по березень 2009 року у сумі 1 587,96 грн., проте місцевим господарським судом було здійснено перерахунок заявленої суми та стягнуто з відповідача пеню у сумі 1 090,08 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, розмір якої було вірно перераховано судом першої інстанції з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошового зобов'язання» та п.6 статті 232 Господарського кодексу України та складає 1 090,08 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За даними державного комітету статистики України індекс інфляції в період з 01.10.2008 року по 04.03.2009 року в Україні становив: жовтень 2008 року - 101,7 %, листопад 2008 року - 101,5 %, грудень 2008 року - 102,1 %, січень 2009 року - 102,9 %, лютий місяць 2009 року - 101,5 %, березень місяць 2009 року - 101,4 %.
Листом Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції під час розгляду судових справ» передбачено, що для визначення індексу за будь-який період необхідно місячні індекси, які складають зазначений період, перемножити між собою.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги щодо стягнення з УА ТОВ «Танат» 1 033,82 грн. - інфляційних втрат за період з жовтня 2008 року по березень 2009 року, нарахованих за неналежне виконання УА ТОВ «Танат» грошового зобов'язання за укладеним сторонами договором, згідно з наданим позивачем розрахунком.
Враховуючи викладене, апеляційна колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було порушено право позивача на отримання орендних платежів за договором оренди.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що твердження відповідача про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року по справі № 3/400 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
За таких обставин, апеляційна скарга УА ТОВ «Танат» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року по справі № 3/400 має бути залишено без змін.
Керуючись статтями 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Українсько-Американського товариства з обмеженою відповідальністю «Танат» на рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року по справі № 3/400 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року по справі № 3/400 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 3/400 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді