01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.03.2011 № 17/1793
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
представники сторін в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат»,
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.10.2010 року
у справі № 17/1793 ( )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-СОЮЗ-ЧЕРКАСИ»,
до Закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат», с. Геронимівка, Черкаська область,
про стягнення 33734,44 грн.
ТОВ «АГРО-СОЮЗ-ЧЕРКАСИ» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною до ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» про стягнення заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 33 734 грн. 44 (а.с. 2-3).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 13 жовтня 2011 року по справі № 17/1793 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» на користь ТОВ «АГРО-СОЮЗ-ЧЕРКАСИ» 30 898 грн. 80 коп. основної заборгованості, 335 грн. 23 коп. - 3% річних, 2 032 грн. 62 коп. пені, 332 грн. 67 коп. державного мита та 232 грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 38-42).
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 13 жовтня 2010 року по справі № 17/1793 та прийняти нове рішення про в задоволенні позові відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на відсутність погодження сторонами у договорі ціни та предмету, тому, скаржник вважає, що договору на продаж товару не існує як юридичного факту.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2011 року прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2011 року розгляд справи № 17/1793 було відкладено у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін.
9 березня 2011 року через загальний відділ-відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись при цьому на п. 2.3 Договору, та просить залишити рішення господарського суду Черкаської області без змін.
Представники сторін в судове засідання 14 березня 2011 року не з'явились.
Враховуючи, що ухвалами про призначення справи до розгляду та про відкладення розгляду справи сторін було попереджено, що в разі неявки в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними матеріалами.
Колегія суддів виходить з того, що розгляд справи відкладався, представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, скаржнику була надана можливість подати суду додаткові докази, поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка учасників процесу в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявним у справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
2 березня 2010 року між ТОВ «АГРО-СОЮЗ-ЧЕРКАСИ» (постачальник) та ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» (покупець) було укладено договір п/о № 95/03524 (надалі - Договір) (а.с. 7).
Згідно з п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в рахунках і/або накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 2.2 Договору постачання продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції, що поставляється, позивач надає відповідачу рахунок і накладну на продукцію, в яких указується найменування, асортимент, кількість і ціна продукції. Вся продукція, поставлена позивачем відповідачу в період дії цього договору, і/або сплачена відповідачем в період дії цього договору, вважається продукцією, поставленою/оплаченою в порядку і на умовах, визначених цим договором.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав умови договору належним чином та поставив відповідачеві товар на загальну суму 32 436 грн. 36 коп., що підтверджується накладними: № 02864/06 від 13 квітня 2010 року на суму 446,78 грн., № 02865/06 від 13 квітня 2010 року на суму 98,11 грн., № 02511/03 від 6 квітня 2010 року на суму 1 628,51 грн., № 02768/06 від 10 квітня 2010 року на суму 554,90 грн., № 02767/06 від 10 квітня 2010 року на суму 29 700 грн., № 02770/06 від 10 квітня 2010 року на суму 8,06 грн. (а.с. 8-13).
Отримання товару належним представником відповідача також підтверджується довіреністю від 6 квітня 2010 року серії 12ААА № 994151 (а.с.14).
Відповідно до п. 3.1 договору покупець здійснює оплату за кожну партію продукції на протязі 15 днів з дати постачання цієї партії продукції, але не пізніше 25 числа кожного місяця.
Таким чином, відповідач повинен був оплатити поставлений товар по накладній № 02511/03 від 6 квітня 2010 року до 21 квітня 2010 року, а за товар по накладним №№ 02768/06, 02767/06, 02770/06 від 10 квітня 2010 року - до 25 квітня 2010 року, а за накладними №№ 02864/06, 02865/06 від 13.04.2010 року до 28 квітня 2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за Договорами виконав не в повному обсязі, несплаченою залишилась сума боргу в розмірі 30 898,80 грн.
14 липня 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію від 13 липня 2010 року про сплату заборгованості, яку останній залишив без задоволення (а.с.16). Направлення претензії підтверджується фіскальним чеком № 1207 від 14 липня 2010 року (а.с. 17).
Зважаючи на ту обставину, що відповідач не виконав умов договору та вимог чинного законодавства щодо оплати за отриману продукцію, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача пені та 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того ч. 2 ст. 343 ГК України встановлено відповідальність за порушення строків розрахунків та передбачено, що „Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня”.
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що за порушення терміну оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ встановленої на дату нарахування пені, від простроченої суми, за кожен день прострочення. Пеня може бути нарахована постачальником за весь період прострочення оплати.
Як вже зазначалося, відповідач повинен був оплатити поставлений товар по накладній № 02511/03 від 6 квітня 2010 року до 21 квітня 2010 року, а за товар по накладним №№ 02768/06, 02767/06, 02770/06 від 10 квітня 2010 року - до 25 квітня 2010 року, а за накладними №№ 02864/06, 02865/06 від 13.04.2010 року до 28 квітня 2010 року.
Отже, період нарахування пені та річних слід починати з 21, 25 та 28 квітня відповідно. Відтак, місцевим господарським судом вірно визначено періоди розрахунків пені та 3% річних.
Перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила, що місцевим господарським судом вірно визначено періоди і суми належних до стягнення пені та 3% річних.
Отже, рішення господарським судом Черкаської області в частині часткового задоволення пені та 3 % річних є правомірним, а тому підлягає залишенню без змін.
Беручи до уваги те, що до фактичних обставин справи судом першої інстанції обґрунтовано і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні скарги апелянта необхідно відмовити.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Твердження скаржника про відсутність погодження сторонами у договорі ціни та предмету не відповідають дійсності та спростовуються п.п. 2.2 та 2.3 Договору де зазначено, що на кожну партію продукції, що поставляється, позивач надає відповідачу рахунок і накладну на продукцію, в яких указується найменування, асортимент, кількість і ціна продукції. Представник покупця, на якого виписана довіреність на отримання цінностей є уповноваженою особою покупця, який має право погоджувати асортимент, кількість і ціну продукції, що поставляється; підпис представника покупця на накладній є узгодженням покупцем асортименту, кількості і ціни поставленої продукції.
З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду Черкаської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.
Рішення господарського суду Черкаської області від 13 жовтня 2010 року по справі № 17/1793 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат» на рішення господарського суду Черкаської області від 13 жовтня 2010 року задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат» на рішення господарського суду Черкаської області від 13 жовтня 2010 року у справі № 17/1793 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 13 жовтня 2010 року по справі № 17/1793 залишити без змін.
3. Справу № 17/1793 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя
Судді