01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.03.2011 № 50/447-45/272
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Пащенко О.О.,
від відповідача -Брега Т.М.,
від третьої особи 1 - Зосім І.В.,
від третьої особи 2 - Кость І.Ю.,
від прокурора -Некрасов О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Компанія Євро Строй Груп"
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.01.2011
у справі № 50/447-45/272 ( .....)
за позовом ТОВ "Компанія Євро Строй Груп"
до Державний комітет України з державного матеріального резерву
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : Державне підприємство "Ресурспостач"
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання недійсним рішення, зобов"язання укласти договір
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позов про визнання недійсним рішення конкурсної комісії Державного комітету України з державного матеріального резерву від 24.04.2009 р. (протокол № 32, лот № 34/4) щодо відміни конкурсу з продажу прав вимог останнього до Національного акціонерної компанії „Нафтогаз України” в частині лоту №34/4 та зобов'язання Державного комітету України з державного матеріального резерву укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Євро Строй Груп” договір з продажу прав вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву до національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в частині лоту №34/4 на умовах, визначених попереднім договором №7 від 16.04.2009.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 (суддя Головатюк Л.Д.) позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2009 змінено. Позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення конкурсної комісії Державного комітету України з державного матеріального резерву від 24.04.2009 (протокол № 32, лот № 34/1) щодо відміни конкурсу з продажу прав вимог останнього до Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в частині лоту №34/1. В решті позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 скасовано, а справу передано на розгляд Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 (суддя Балац С.В.) по справі № 50/447-45/272 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2011 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Євро Строй Груп” та призначено її розгляд на 15.03.2011.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду від 24.01.2011, позовні вимоги - задовольнити.
Прокурор, представники відповідача та третьої особи 1 у виступі просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Представником третьої особи 2 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третіх осіб, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
На виконання пункту 12 Порядку продажу прав вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву щодо повернення самовільно відчужених або неповернених (непоставлених) вчасно матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 № 677, у газеті “Урядовий кур'єр” від 09.04.2009 № 64 та з наступними змінами від 16.04.2009 року № 69, а також на офіційному веб-сайті Державного комітету України з державного матеріального резерву, було опубліковано оголошення про проведення конкурсу з продажу прав вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву до Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(лоти №№ 34/1, 34/2, 34/3, 34/4).
На підставі договору комісії №9/04 від 09.04.2009, позивач доручив Приватному підприємству „Готика” укласти з відповідачем попередній договір з продажу прав вимог останнього до НАК „Нафтогаз України” та, у випадку визначення ПП „Готика” переможцем конкурсу, укласти договір з продажу прав вимог відповідача до НАК „Нафтогаз України”.
Матеріали справи свідчать, що 16.04.2009 між ПП "Готика" та третьою особою 1 було укладено попередній договір № 7, предметом якого є укладення договору з продажу прав вимоги Держкомрезерву України, які продаються відповідно до оголошення про проведення конкурсу з продажу прав вимоги Держкомрезерву України в газеті “Урядовий кур'єр” № 64 від 09.04.2009 з наступними змінами в № 67 від 14.04.2009 та № 69 від 16.04.2009 на умовах, визначених даним попереднім договором. Умовою укладення такого договору з продажу прав вимоги попереднім договором передбачено визначення позивача переможцем конкурсу, що відбудеться 24.04.2009 (лот № 34/4).
24.04.2009 Прем'єр-міністром України надано доручення від № 94, в якому викладено прохання зупинити конкурс з продажу прав вимоги Держкомрезерву щодо повернення боргів НАК "Нафтогаз України".
24.04.2009 під час проведення конкурсу рішенням конкурсної комісії, за яке проголосувало вісім осіб, ухвалено відмінити конкурс з продажу прав вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву до Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, в тому числі і по лоту № 34/4, про що свідчить протокол засідання комісії, що проводить конкурси з продажу прав вимоги Держкомрезерву України від 24.04.2009 № 32.
На вказаному засіданні голова комісії повідомив, що 24.04.2009 на адресу відповідача надійшла телеграма від третьої особи 1 з проханням зупинити проведення конкурсу конкурсною комісією у зв'язку з безпідставним недопущенням третьої особи 1 до участі у цьому конкурсі, письмовим зверненням третьої особи 1 до Кабінету Міністрів України, а також поданням третьою особою до Господарського суду міста Києва заяви про зміну способу виконання рішення у справі № 4/246.
27.04.2009 між позивачем та ПП "Готика" укладено договір про відступлення права вимоги № 27/04, згідно з яким ПП "Готика", у зв'язку з невиконанням відповідачем попереднього договору № 7 від 16.04.2009, відповідно до ч. 4 ст. 1016 Цивільного кодексу України, ПП "Готика" безоплатно відступила позивачеві право вимоги за попереднім договором № 7 від 16.04.2009 між третьою особою 1 і ПП "Готика."
В обґрунтування позовних вимог ТОВ „Компанія Євро Строй Груп” посилається на те, що конкурсна комісія, не маючи на те достатніх правових підстав та повноважень, прийняла рішення про відміну конкурсу з продажу прав вимоги відповідача до третьої особи 2 по лоту № 34/4, тому позивач просить скасувати дане рішення та зобов'язати відповідача укласти з позивачем договір про продаж лоту № 34/4 на умовах, визначених попереднім договором № 7 від 16.04.2009.
Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не може погодитись із вищенаведеними доводами апелянта, беручи до уваги наступне.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (в редакції, що діяла на час проведення конкурсу) державний резерв створює Кабінет Міністрів України, а запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження є державною власністю.
Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв").
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" матеріальні цінності з державного резерву реалізуються на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як було зазначено вище, на час прийняття комісією спірного рішення діяв Порядок продажу прав вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву щодо повернення самовільно відчужених або неповернених (непоставлених) вчасно матеріальних цінностей державного резерву, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 № 677 (далі - Порядок).
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що державний матеріальний резерв є державною власністю, а право державної власності здійснює Кабінет Міністрів України, яким було затверджено Порядок, що регулює процедуру продажу прав вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву щодо повернення матеріальних цінностей державного резерву.
Пунктами 5, 6 Порядку передбачено, що Держкомрезерв здійснює продаж прав вимоги за результатами проведення відкритого конкурсу (далі - конкурс), який проводиться комісією.
Обов'язковою умовою участі у конкурсі є забезпечення виконання зобов'язань, які виникають у зв'язку з поданням конкурсної пропозиції (далі - конкурсне забезпечення). Розмір конкурсного забезпечення становить 15 відсотків стартової ціни лоту, але не більше ніж сума, еквівалентна 1 млн. євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком на дату проведення конкурсу (п. 16 Порядку).
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що комісія з проведення конкурсу має право самостійно приймати рішення в порядку, передбаченому вказаним Порядком.
Згідно зі ст. 1150 Цивільного кодексу України конкурс (змагання) має право оголосити фізична або юридична особа (засновник конкурсу).
Статтею 1153 Цивільного кодексу України передбачено, що засновник конкурсу має право відмовитися від його проведення, якщо проведення конкурсу стало неможливим за обставин, які від нього не залежать.
Кабінет міністрів України, як особа, яка здійснює право державної власності, уповноважив конкурсну комісію на вчинення певних дій. При цьому, суб'єктом здійснення права власності не втрачено правових можливостей, які виплавають з права власності, і він вправі скористатися правом, наданим йому ст. 1153 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з доручення Прем'єр-міністра України Кабінету Міністрів України від 24.04.2009 № 94 та з тексту протоколу комісії, що проводить конкурси з продажу прав вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву № 32, суб'єкт здійснення державного права власності здійснив волевиявлення щодо зупинення проведення конкурсу.
Крім того, слід зазначити, що третя особа 2 звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про зміну порядку і способу виконання рішення суду у справі № 4/246. Враховуючи те, що предметом конкурсу є вимоги, які визначені господарським судом, то порушення в судовому провадженні питання про зміну порядку і способу виконання рішення суду створює умови невизначеності щодо об'єкту конкурсу. Отже, відповідач правомірно відмінив конкурс.
Враховуючи те, що право на зупинення конкурсу в параграфі 2 глави 78 Цивільного кодексу України не передбачено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення конкурсної комісії про відміну конкурсу відповідає законодавству та є правомірним, а тому позовні вимоги про визнання недійсним рішення конкурсної комісії відповідача щодо відміни конкурсу з продажу прав вимог відповідача до третьої особи 1 в частині лоту № 34/4 задоволенню не підлягають.
Відповідно вимоги позивача про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір з продажу прав вимог відповідача до третьої особи 1 в частині лоту № 34/4 на умовах, визначених попереднім договором № 7 від 16.04.2009, є похідними від вимоги про визнання недійсним рішення конкурсної комісії щодо відміни конкурсу, а тому задоволенню не підлягають.
Також, слід зазначити, що оскільки позивачу повернуто кошти конкурсного забезпечення в повному обсязі, правовідносини з конкурсу між сторонами спору є припиненими.
Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Євро Строй Груп” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2011.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Євро Строй Груп” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 у справі № 50/447-45/272 - без змін.
Матеріали справи № 50/447-45/272 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді