01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.03.2011 № 40/454
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивачів 1-8, 11-13, 17, 19: ОСОБА_20,
від відповідача 1: Черненко Є.М.,
від відповідача 2: Карпінська Т.В.,
від відповідача 3: Кошман А.С.,
від позивачів 9, 10, 14-16, 18: не зявилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Південтеплоенергомонтаж"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2010
у справі № 40/454 ( .....)
за позовом ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5
ОСОБА_6
ОСОБА_7
ОСОБА_8
ОСОБА_9
ОСОБА_10
ОСОБА_11
ОСОБА_12
ОСОБА_13
ОСОБА_14
ОСОБА_15
ОСОБА_16
ОСОБА_17
ОСОБА_18
ОСОБА_19
до Міністерство палива та енергетики України
Публічне акціонерне товариство "Південтеплоенергомонтаж"
Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву
про визнання приватизації гуртожитку недійсною
Позивачі звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним пункту 1 наказу Міністерства енергетики та електрифікації "Про створення ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" від 10.03.1994 №57; визнання недійсним акту оцінки цілісного майнового комплексу державного монтажного тресту "Південтеплоенергомонтаж" в частині включення до акту оцінки гуртожитку по АДРЕСА_1, вартістю 64000,00 грн., затвердженого наказом Міністерства енергетики та електрифікації "Про створення ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" від 10.03.1994 №57; визнання недійсним пункту 43 переліку нерухомого майна, переданого засновником до статутного фонду ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" станом на 01.01.1994, затвердженого заступником Міністра енергетики України від 05.12.1997; визнання недійсним наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 23.11.1998 № 1472 "Про завершення приватизації ВАТ "Південтеплоенергомонтаж"; зобов'язання Міністерства палива та енергетики України внести зміни до акту оцінки цілісного майнового комплексу, шляхом виключення вартості будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1, вартістю 64000,00 грн.; зобов'язання Міністерства палива та енергетики України виключити з переліку нерухомого майна, переданого засновником до статутного фонду ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" станом на 01.01.1994, затвердженого заступником Міністра енергетики України від 05.12.1997, гуртожиток по АДРЕСА_1, вартістю 64000,00 грн.; зобов'язання ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" виключити зі статутного фонду будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 (інвентарний номер 5080).
В процесі розгляду справи було здійснено заміну назви відповідача 2 - Відкрите акціонерне товариство "Південтеплоенергомонтаж" на Публічне акціонерне товариство "Південтеплоенергомонтаж".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2010 у справі № 40/454 позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 1 наказу Міністерства енергетики та електрифікації "Про створення ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" від 10.03.1994 № 57. Визнано недійсним акт оцінки цілісного майнового комплексу державного монтажного тресту "Південтеплоенергомонтаж" в частині включення до акту оцінки гуртожитку по АДРЕСА_1, вартістю 64000,00 грн., затвердженого наказом Міністерства енергетики та електрифікації "Про створення ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" від 10.03.1994 № 57. Визнано недійсним наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 23.11.1998 № 1472 "Про завершення приватизації ВАТ "Південтеплоенергомонтаж". Зобов'язано Міністерство палива та енергетики України внести зміни до Акту оцінки цілісного майнового комплексу, шляхом виключення вартості будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1, вартістю 64 000,00 грн. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Південтеплоенергомонтаж" виключити зі статутного фонду будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1. Припинено провадження у справі № 40/454 в частині визнання недійсним п. 43 переліку нерухомого майна переданого засновником до статутного фонду ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" станом на 01.01.1994 р. на підставі п.1. ч.1. ст. 80 ГПК України. Припинено провадження у справі № 40/454 в частині зобов'язання Міністерства палива та енергетики України виключити з переліку нерухомого майна переданого засновником до статутного фонду ВАТ "Південтеплоенергомонтаж” станом на 01.01.1994 гуртожиток по АДРЕСА_1, вартістю 64000,00 грн. на підставі п.1. ч.1. ст. 80 ГПК України. Стягнуто з Міністерства палива та енергетики України на користь ОСОБА_7 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду від 09.12.201 скасувати частково в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін, покласти на позивачів судові витрати. Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним, зокрема, щодо поновлення строків позовної давності - необґрунтованим та передчасним.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2011 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її до розгляду на 01.03.2011.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) в судовому засіданні 01.03.2011 було оголошено перерву до 15.03.2011.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Відкрите акціонерне товариство "Південтеплоенергомонтаж" було створено в процесі корпоратизації державного монтажного тресту "Південтеплоенергомонтаж" наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 10.03.1994 № 57, відповідно до Указу Президента України „Про корпоратизацію державних підприємств” від 15.06.1993 № 210/93 та постанови КМУ № 508 від 05.07.1993 „Про затвердження Положення про порядок корпоратизації підприємств”.
Наказом Міністерства енергетики та електрифікації від 29.06.1994 затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного монтажного тресту "Південтеплоенергомонтаж", засновано на базі державного монтажного тресту "Південтеплоенергомонтаж" відкрите акціонерне товариство "Південтеплоенергомонтаж" та затверджено його статут. Відповідно до зазначеного акту від 29.06.1994 спірний гуртожиток було включено до загальної оцінки майна.
На підставі вищезазначеного акту оцінки, 05.12.1997 Міністерством енергетики України було затверджено перелік нерухомого майна, переданого засновником до статутного фонду ВАТ "Південтеплоенергомонтаж", станом на 01.01.1994 та є його власністю, в п. 43 якого зазначено: АДРЕСА_1.
Матеріали справи свідчать, що 12.05.1998 регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву був затверджений план розміщення акцій ВАТ "Південтеплоенергомонтаж", а 12.11.1998 відповідачем 3 було складено протокол підсумків продажу акцій ВАТ "Південтеплоенергомонтаж", в якому зазначено, що розміщення акцій проводилось відповідно до уточненого плану розміщення акцій, затвердженого наказом РВ ФДМУ по м. Києву від 12.05.1998 № 533. На підставі підсумкового протоколу було видано наказ № 1472 від 23.11.1998 „Про затвердження приватизації відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж", відповідно до п. 1 якого процес приватизації ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" було завершено.
Враховуючи наведене, колегією суддів встановлено, що при приватизації державного монтажного тресту "Південтеплоенергомонтаж" шляхом корпоратизації, до складу майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ "Південтеплоенергомонтаж", увійшли гуртожитки, в тому числі й гуртожиток по АДРЕСА_1 у м. Києві.
Заперечуючи позовні вимоги, апелянт посилається на те, що позивачі проживали в гуртожитку на підставі цивільно-правових договорів оренди від 02.01.2005 та були виселені з гуртожитку без надання інших житлових приміщень у зв'язку із закінченням строку дії договорів оренди. Інших підстав проживання в гуртожитку вони не мали. Оскільки позивачі не мають права на житло у гуртожитку, а так само не були учасниками правовідносин, пов'язаних зі створенням ВАТ „ПТЕМ”, формуванням статутного фонду, приватизацією (відчуженням акцій), вони, як стверджує відповідача 2, не в праві звертатись до суду з відповідними вимогами. Крім того, відповідач 2 зазначає, що позивачами було пропущено без поважних причин строк звернення до суду. Відповідач-2 вважає, що приватизація гуртожитку по АДРЕСА_1 у м. Києві була здійснена відповідно до діючого на той час законодавства щодо приватизації державного майна.
Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не може погодитись із вищенаведеними доводами апелянта, беручи до уваги наступне.
Спеціальним законом, який регулює приватизацію державного житлового фонду є Закон України від 19.06.1992 року № 2482-ХП “Про приватизацію державного житлового фонду”, відповідно до ст. 1 якого державний житловий фонд - це житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Згідно зі ст. 4 Житлового кодексу УРСР жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.
Відповідно до ст.ст. 127-131 Житлового кодексу України та п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Тобто гуртожитки слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.
Частиною 2 ст.2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” (в редакції чинній на час проведення приватизації) передбачено, що не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
При цьому, ч. 2 ст. 3 Закону України “Про приватизацію державного майна” від 04.03.1992 № 2163-XII (в редакції, яка діяла на момент приватизації спірних гуртожитків) передбачала, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються із державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються; зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації.
Отже, виходячи зі змісту ст.ст. 4-6 Житлового кодексу УРСР, гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду і відповідно до ст. 2 ЗУ “Про приватизацію державного житлового фонду” приватизації не підлягають.
Відповідно до п. 16 „Положення про корпоратизацію підприємств", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року № 508, розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається за Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди.
Згідно з п. 41 Методики вартість майна, розрахована цією Методикою, може бути змінена за рішенням органу приватизації, що відображається в акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу.
Пунктом 42 Методики передбачалось, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, зокрема, державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”. Вказане положення відповідає п. 39 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 року № 36.
За наведених обставин, судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент створення ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" та затвердження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу тресту "Південтеплоенергомонтаж", відповідачем 1 не дотримано вимог п. 42 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 № 717, та п. 39 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 № 36, щодо зміни акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу тресту "Південтеплоенергомонтаж", а саме в частині виключення вартості спірного гуртожитку з загальної вартості майна, яке підлягає приватизації, та відповідного зменшення розміру статутного фонду акціонерного товариства на розмір вартості спірного гуртожитку.
Згідно з п. 7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 02.04.1994 № 02-5/225 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності” знаходження майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду, які не підлягали приватизації відповідно до Закону України від 04.03.1992 № 2163-ХІІ “Про приватизацію державного майна” та перебували на балансі підприємств, не підлягали включенню до статутних фондів відкритих акціонерних товариств, в тому числі в процесі їх створення шляхом корпоратизації з подальшим продажем акцій ВАТ - тобто в процесі перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства згідно Указу Президента України від 15.06.1993 року № 210/93 “Про корпоратизацію підприємств”.
Відповідно до п. 10 Указу Президента України „Про корпоратизацію підприємств” від 15.06.1993 № 210/93, відповідальність за проведення корпоратизації підприємств покладається на керівників органів, уповноважених управляти майном, що перебуває у загальнодержавній власності: центральних органів державної виконавчої влади, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів та представників Президента України в областях.
Відповідно до п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції, органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи, що приватизація гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Києві порушує права позивачів на житло, позовні вимоги про визнання недійсними п.1 наказу Міністерства енергетики та електрифікації "Про створення відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" від 10.03.1994 № 57 та акту оцінки цілісного майнового комплексу державного монтажного тресту "Південтеплоенергомонтаж" в частині включення до акту оцінки гуртожитку по АДРЕСА_1, вартістю 64 000,00 грн, затвердженого наказом Міністерства енергетики та електрифікації "Про створення відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" від 10.03.1994 № 57, підлягають задоволенню. Відповідно задовольняються вимоги позивачів щодо зобов'язання Міністерства палива та енергетики України внести зміни до акту оцінки цілісного майнового комплексу, шляхом виключення вартості будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1, вартістю 64 000,00 грн та зобов'язання відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" виключити зі статутного фонду будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 (інвентарний номер 5080).
Щодо твердження ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" на пропуск позивачами строку позовної давності, то колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачі були обізнані про внесення до статутного фонду ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" спірного гуртожитку та затвердження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачам стало відомо про належність спірного гуртожитку на праві власності відповідачу 2 лише під час слухання справ про їх виселення, провадження яких відбувалось в 2006-2007 роках, після чого позивачі звернулись з позовом про визнання приватизації гуртожитку незаконною до Солом'янського районного суду м. Києва. Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 17.11.08 позовні вимоги було задоволено повністю, проте ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.10 постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 17.11.08 було скасовано, провадження у справі закрито, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Беручи до уваги, що відповідачами ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не було надано доказів офіційного інформування позивачів щодо належності спірного гуртожитку ВАТ "Південтеплоенергомонтаж", а також, зважаючи на розгляд справи про визнання приватизації гуртожитку незаконною в порядку адміністративного судочинства, місцевим господарським судом правомірно визнано поважними причини пропуску строку звернення до господарського суду.
Оскільки колегією суддів встановлено, що передача гуртожитку засновником - Міністерством енергетики та електрифікації (правонаступник - Міністерство палива те енергетики України) до статутного фонду ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" є неправомірною, що в свою чергу пов'язано з виданням наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 23.11.1998 № 1472 "Про завершення приватизації відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж”, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість вимог позивачів щодо визнання недійсним наказу регіонального відділення Фонду державного майна у місті Києві від 23.11.1998 № 1472 "Про завершення приватизації відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж”.
Що стосується вимог позивачів про визнання недійсним пункту 43 Переліку нерухомого майна, переданого засновником до статутного фонду ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" станом на 01.01.1994, затвердженого заступником Міністра енергетики України від 05.12.1997 та зобов'язання Міністерства палива та енергетики України виключити з даного Переліку нерухомого майна гуртожиток по АДРЕСА_1, вартістю 64000,00 грн., то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки чинним законодавством не передбачено такого способу захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, як визнання недійсним переліку майна і спір про визнання недійсними та внесення змін до бухгалтерських документів - переліків майна, не підлягає вирішенню у господарському суді, провадження в цій частині слід припинити.
Доводи, наведені відповідачем 2 в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача 2, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2010.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2010 у справі № 40/454 - без змін.
Матеріали справи № 40/454 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді