01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.03.2011 № 2/173
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Потильчак Ю.Ю.
від відповідача - Рибальченко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька клініка"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.10.2010
у справі № 2/173 ( .....)
за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама" Печерської районної у м. Києві ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька клініка"
про стягнення 109822,49 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
У червні 2010 року КП по утриманню житлового господарства “Печерська Брама” Печерської районної у місті Києві ради звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ “Українсько-німецька клініка” про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором № К-736/07 від 01.12.07р. в сумі 109 822,49 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2010 року у справі № 2/173 (суддя - Домнічева І.О.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-німецька клініка” на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства “Печерська Брама”Печерської районної у місті Києві ради 95 078 грн. 55 коп. основної заборгованості, 7 673 грн. 45 коп. пені, 1 381 грн. 40 коп. інфляційних, 5 689 грн. 09 коп. 3% річних, 1098 грн. 22 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ “Українсько-німецька клініка” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення господарського суду міста Києва скасувати і прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи судом першої інстанції, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2010 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.02.2011 року.
Розпорядження голови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 року № 01-23/1/3 «Про зміну складу колегії суддів» було внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у даній справі колегії суддів у складі: головуючий суддя - Поляк О.І., судді: Кропивна Л.В., Рудченко С.Г.
У судовому засіданні 09.02.2011 року представником позивача було надано заперечення на апеляційну скаргу, у якому він просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 09.02.2011 року було оголошено перерву до 23.02.2011 року.
У судове засідання 23.02.201 року з'явився лише представник відповідача, представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, проте 22.02.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 23.02.201 року для більш повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи представником відповідача було подане клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги на 15 днів, яке задоволене судом.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги у даній справі на 15 днів, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено до 14.03.2011 року, зобов'язано позивача надати суду обґрунтований розрахунок заборгованості по кожній із наданих послуг із зазначення періодів, за які вона утворилася і тарифів за вказані послуги.
У судове засідання 14.03.2011 року з'явилися представники сторін.
У судовому засіданні 14.03.2011 року представник позивача надав обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -
Як встановлено місцевим господарським судом, за договором купівлі - продажу нежилого приміщення в частині - медичний заклад від 25.06.1999р. ТОВ “Українсько-німецька клініка” придбало нежиле приміщення, яке знаходиться в м. Києві по вул. Червоноармійська, 67/7, літера А, загальною площею 221,3 кв. м., яке було передано останньому за актом прийому-передачі нежилого приміщення від 25.06.1999 р.
Згідно договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 21.07.2004 р. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, відповідач придбав ще частину приміщення за вищезазначеною адресою, загальною площею 171,0 кв. м., яке було передано йому за актом № 475 від 22.07.2004р. прийому-передачі нежилого приміщення, вбудованого у жилий будинок.
Таким чином, на підставі вищенаведених договорів відповідач є власником нежилих приміщень загальною площею 392,3 в м. Києві по вул. Червоноармійська, 67/7-А.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2007р. між КП по утриманню житлового господарства “Печерська Брама” Печерської районної у місті Києві ради (позивач) та ТОВ “Українсько-німецька клініка” (споживач) було укладено договір № К-736/07 про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території, внутрішньо будинкових мереж та надання комунальних послуг (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач забезпечує відповідачеві надання комунальних послуг, утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньобудинкових мереж, а відповідач споживає комунальні послуги та бере участь у витратах на утриманню будинку, прибудинкової території, внутрішньобудинкових мереж.
У п. 2.2 договору погоджені обов'язки позивача, у тому числі: забезпечити відповідача комунальними послугами в приміщенні (будинку) відповідності до п. 8 цього договору (пп. 2.2.1 договору).
Відповідно до п. 8 договору “Наявність комунальних зручностей”:
- холодна вода по табуляграмі ВАТ “Київводоканал”,
- гаряча вода по табуляграмі АЕК “Київенерго”,
- центр. опалення по табуляграмі АЕК “Київенерго”,
- тех. обслуговування мереж 392,30 кв.м. на 0,061 грн. з ПДВ,
- експлуатац. витрати згідно фактичних витрат позивача (п. 8.2 договору).
В силу п. 2.4.1 договору відповідач зобов'язаний щомісячно до 30 числа поточного місяця сплачувати позивачу плату за споживання та користування комунальними послугами, відшкодувати витрати на утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж.
Згідно п. п. 3.1, 3.2 договору розмір щомісячної плати за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії (пропорційно займаній площі). Холодної води та інше, згідно з нормами постачальників комунальних послуг. Розмір плати за комунальні послуги, утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж самостійно коригується позивачем з часу введення в дію змін тарифів та індексу інфляції, які вводяться згідно чинного законодавства України, а також при зміні тарифів на комунальні послуги органами місцевого самоврядування.
Пунктом 6.1 договору встановлено термін дії останнього з 01.12.2007 року по 01.12.2008 року.
Договір вважається продовженим, якщо ні одна із сторін не заявила про анулювання договору за 2 місяці до закінчення строку дії договору (п. 6.2 договору).
Однак, в порушення умов договору, відповідач плату за надані послуги по договору вносив несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 95 078,55 грн. станом на 30.03.2010 року.
Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ “Українсько-німецька клініка” 95 078,55 грн. заборгованості за надані послуги згідно договору № К-736/07 від 01.12.2007 року за період з 01.12.2007 року по 30.03.2010 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 901 Цивільного кодексу закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлені у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.
Як уже зазначалось, оплата за споживання та користування комунальними послугами, відшкодування витрати на утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж повинна проводитися відповідачем щомісячно до 30 числа поточного місяця.
Однак, в порушення умов договору, відповідач плату за надані послуги по договору № К-736/07 від 01.12.2007 року вносив несвоєчасно та не в повному обсязі, що не спростовано останнім.
Зі змісту позовної заяви КП по утриманню житлового господарства “Печерська Брама” Печерської районної у місті Києві ради слідує, що останнє просить стягнути з відповідача заборгованість на підставі договору № К-736/07 від 01.12.2007 року за період з 01.12.2007 року по 30.03.2010 року у розмірі 95 078,55 грн.
Як вбачається з розрахунку суми основного боргу, виконаного позивачем, до суми заборгованості, заявленої до стягнення, останнім включено борг в розмірі 4 244,39 грн., який утворився до 01.12.2007 року.
З наявних матеріалів справи слідує, що вказана сума боргу виникла до укладення сторонами договору № К-736/07 від 01.12.2007 року, на підставі якого позивач просить стягнути з ТОВ “Українсько-німецька клініка” заборгованість за надані комунальні послуги, та до періоду, за який КП УЖГ “Печерська Брама” Печерської районної у місті Києві ради заявлено стягнення заборгованості.
Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, борг у розмірі 4 244,39 грн. є заборгованістю відповідача за спожиті комунальні послуги, що надавалися йому ЖЕО-606 КП УЖГ «Печерськжитло».
В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, докази надання комунальних послуг відповідачу іншою юридичною особою на суму 4 244,39 грн. в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у стягненні з відповідача на користь позивача 4 244,39 грн. заборгованості слід відмовити.
При цьому, позивачем доведено та відповідачем не спростовано наявність у нього обов'язку щодо сплати 90 834,16 грн. боргу за надані послуги позивачем.
Посилання апелянта на ту обставину, що прибирання всієї прилеглої території здійснюється його персоналом, а вивезення сміття йому забезпечує ТОВ “Фірма “Володар Роз”, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки наявні в матеріалах справи посадові інструкції медичного персоналу відповідача, договір № 87-к від 02.01.2008 року, укладений між відповідачем та ТОВ «Фірма «Володар Роз» про перевезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів та відповідні акти виконаних робіт не спростовують надання позивачем послуг за договором № К-736/07 щодо експлуатаційних витрат протягом спірного періоду та обов'язку відповідача оплатити їх за ставками, встановленими наказами позивача, розрахованими у відповідності до постанови КМУ від 20.05.2009 року № 529 та наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.09.2001 року № 176 „Про затвердження Методичних рекомендацій щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків і при будинкових територій”.
Крім того, відповідно до п. 1 ст. 18. Закону України “Про житлово-комунальні послуги” у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акту - претензії споживача, в я кому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.
Таким чином, відповідач не був позбавлений права порушити питання про складання та підписання акту - претензії споживача, в якому зазначити строки, види, показники порушень тощо.
Однак, такий акт або докази відмови від його складання з боку позивача в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.
Посилання апелянта на договір № Ф/07/6 від 01.08.2007 року, укладений між КП «Київтранспарксервіс» та відповідачем, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки предметом останнього є надання відповідачу трьох фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 67/7, що не стосується предмету позовних вимог.
Твердження відповідача про те, що холодну воду він отримує на підставі договору № 07627/5-02 від 16.02.2006р., укладеного з ВАТ “Акціонерна компанія “Київводоканал”, не спростовує його обов'язку сплатити надані позивачем послуги з постачання холодної води на підігрів та її підігріву, оскільки вказаний договір укладений лише на постачання холодної води, нарахування та пред'явлення боргу за яку позивачем не здійснювалося, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості.
Як стверджує відповідач, джерелом гарячої води в приміщенні останнього є водонагрівач, на підтвердження чого надає лише гарантійний талон на водонагрівач серії FО4 № 006439, який не спростовує надання позивачем спірних послуг з постачання холодної води на підігрів та її підігріву.
Доказів узгодження з позивачем рішення про відмову від використання трубопровідної гарячої води, його документального оформлення у відповідності до норм чинного законодавства та фактичного здійснення відповідачем надано не було.
Щодо посилання відповідача на те, що позивач неправомірно використовує тариф за компенсацію мереж центрального опалення - 6,1 коп./кв. м, який відповідно до Розмірів відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж гарячого водопостачання та опалення у житловому фонді м. Києва застосовується за відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж для орендарів, а відповідач є власником приміщення, а відтак застосування цього тарифу є неправомірним, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до умов договору позивач зобов'язаний забезпечити відповідача комунальними послугами в приміщенні (будинку) у відповідності до п. 8 цього договору, у тому числі технічним обслуговуванням мереж приміщення площею 392,30 кв. м по тарифу 0,061 грн./кв. м. з ПДВ, а відповідач в свою чергу зобов'язаний щомісячно до 30 числа поточного місяця сплачувати позивачу плату за споживання та користування комунальними послугами, відшкодувати витрати на утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Отже, укладаючи договір з позивачем, відповідач погодився на застосування тарифу по 0,061 грн./кв. м з ПДВ за технічне обслуговування мереж в його приміщенні площею 392,30 кв. м та зобов'язався сплачувати послуги з технічного обслуговування мереж у встановленому договором розмірі, а відтак посилання відповідача неправомірність застосування вказаного тарифу колегія суддів вважає необґрунтованими.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 90 834,16 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, місцевим господарським судом стягнуто з відповідача 7 673,45 грн. пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В силу ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ст. 232 вказаного Кодексу).
Як зазначено в п. 3.3 договору за несвоєчасну сплату комунальних послуг, витрат на утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж споживач, крім заборгованості, сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
В силу ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З аналізу наведеної норми слідує, що початковою датою нарахування пені є день, коли зобов'язання мало бути виконано, а кінцева дата визначається зі спливом шестимісячного строку.
Разом з тим, з розгорнутого розрахунку пені, наданого позивачем, вбачається, що за кінцеву дату нарахування пені ним взято 30.03.2010 року, а початкова дата визначена шляхом відрахування 181 дня, тобто пеня нарахована за шість місяців, які передували зверненню з позовом до господарського суду першої інстанції, при цьому, до суми боргу, виходячи з якої нараховувалася пеня, позивачем включена заборгованість за попередні періоди, по яким встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний термін нарахування сплинув.
Однак, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд залишив поза увагою вказану обставину справи.
Здійснивши власний розрахунок розміру пені, у межах періоду, заявленого позивачем, та сум заборгованості, наведених в розрахунку основного боргу, по яким не сплинув шестимісячний термін нарахування, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2 725,49 грн. за період з 01.10.2009 року по 30.03.2010 року.
Також місцевим господарським судом задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 381,40 грн. інфляційних, 5 689,09 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи прострочку відповідачем виконання грошового зобов'язання, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних, однак, не визначивши початкових дат нарахування та сум заборгованості, безпідставно стягнув 3 % річних в розмірі, заявленому позивачем.
Здійснивши власний перерахунок розміру 3 % річних, виходячи із сум боргу, які виникли за період з 01.12.2007 року по 30.03.2010 року та вказані у розрахунку основного боргу позивача без урахування заборгованості, яка утворилася до спірного періоду, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 160,71 грн. 3 % річних.
Здійснивши власний перерахунок розміру інфляційних нарахувань, за період з 01.12.2007 року по 30.03.2010 року, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем розрахунок здійснений не вірно, однак, враховуючи межі позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань в сумі 1 381,40 грн.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду в частині стягнення 4 244,39 грн. основного боргу та 3 528,38 грн. 3 % річних підлягає скасуванню, а в частині стягнення пені - зміні.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-німецька клініка” підлягає частковому задоволенню.
В силу ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-німецька клініка” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2010 року у справі № 2/173 в частині стягнення 4 244,39 грн. основного боргу, 3 528,38 грн. 3 % річних скасувати.
В цій частині у позові відмовити.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2010 року у справі № 2/173 в частині стягнення пені змінити, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-німецька клініка” на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства “Печерська Брама” Печерської районної у місті Києві ради 2 725 (дві тисячі сімсот двадцять п'ять) грн. 49 коп. пені.
4. В частині стягнення 90 834,16 грн. основного боргу, 2 160,71 грн. 3 % річних, 1 381,40 грн. інфляційних нарахувань рішення залишити без змін.
5. Здійснити новий розподіл судових витрат.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-німецька клініка” (м. Київ, вул. Червоноармійська, 67/7, літ. А; ідентифікаційний код 20048842) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства “Печерська Брама” Печерської районної у місті Києві ради (м. Київ, бул. Марії Приймаченко, 3; ідентифікаційний код 34239762) 971, 01 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 208,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
7. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства “Печерська Брама” Печерської районної у місті Києві ради (м. Київ, бул. Марії Приймаченко, 3; ідентифікаційний код 34239762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-німецька клініка” (м. Київ, вул. Червоноармійська, 67/7, літ. А; ідентифікаційний код 20048842) 63, 61 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
8. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
9. Матеріали справи № 2/173 скерувати до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Головуючий суддя
Судді