Постанова від 15.03.2011 по справі 33/418

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2011 № 33/418

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Снігур Д.С.

від відповідача - Борзенкова Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

на рішення Господарського суду м.Києва від 29.11.2010

у справі № 33/418 ( .....)

за позовом Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"

до ТОВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення страхового відшкодування у розмірі 50932,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.11.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, р/р 2650704300976 в «Укрпромбанк», МФО 321228, код ЄДРПОУ 32382598) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, п/р 26507300000777 в АКБ «Форум» м. Києва, МФО 322948, код ЄДРПОУ 31704186) основний борг в розмірі 38 000 (тридцять вісім тисяч) грн. 10 коп., пеню в розмірі 4 416 грн. (чотири тисячі чотириста шістнадцять) грн. 33 коп., три проценти річних у розмірі 1 980 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят) грн. 17 коп., індекс інфляції в розмірі 4 763 (чотири тисячі сімсот шістсот три) грн. 25 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 491 (чотириста дев'яносто один) грн. 35 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 67 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 29.11.2010 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що позивач в порушення п. 3.1.6. договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 41/2004-ФП від 27.05.2004 року, звернувся до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку із простороченням на 322 дні, і тому в апелянта відсутні правові підстави для сплати своєї частки страхового відшкодування, і відповідно позовні вимоги є неправомірними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.01.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 33/418.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 року продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та оголошено перерву до 15.03.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта” та товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Альфа-Гарант” укладений договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 41/2004-ФП від 27 травня 2004 року.

Абзац 1. п. 1.1. договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 41/2004-ФП від 27 травня 2004 року встановлює, що під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним страховиком на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотом ризику виконання усіх чи частин своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика.

21 січня 2005 року, на підставі заяви на страхування автотранспортного засобу марки Mercedes Benz S 320, д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1, між останнім та відкритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Скайд” укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 20-0101-0004 від 21 січня 2005 року.

Відповідно п.п. 2.4 договору добровільного страхування наземного транспорту № 20-0101-0004 від 21 січня 2005 року страхова сума за договором страхування становить 350000, грн.

З матеріалів справи вбачається, що 24.01.2005 року, на виконання генерального договору № 112/2004-ФП про співробітництво в області перестрахування та ретроцесії від 01.01.2005 року, між ТДВ «СК «Провіта» та ВАТ «СК «Скайд» було підписано Ковер-Нот № 3390 до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу Mercedes Benz S 320, д.н.з. НОМЕР_1 за № 20-0101-0004.

На виконання умов договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії") № 41/2004-ФП від 27.05.2004 року, між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ТДВ «СК «Провіта» було підписано Ковер-Нот № 1-20/0101/0004Р2 від 21.01.2005 року, яким було передбачено умови перестрахування автотранспортного засобу - Мегсеаез Вепг 8 320, д.н.з. НОМЕР_1.

Як вбачається, з постанови про зупинення досудового слідства слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 15.02.2006 року, що 18.01.2006 року сталось незаконне заволодіння транспортним засобом Mercedes Benz S 320, д.н. НОМЕР_1, який належить громадянину ОСОБА_1

Підпунктом 3.1.1.1. договору добровільного страхування наземного транспорту № 20-0101-0004 від 21 січня 2005 року передбачено, що страховим випадком є угон (незаконне заволодіння) ТЗ.

На виконання умов договору страхування та на підставі страхового акту № 20-0101-0004 від 05.03.2008 року постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2008 року та “Страхова компанія “Скайд” виплатила страхове відшкодування ОСОБА_1 в розмірі 332 500, 00 грн.

На виконання умов генерального договору № 112/2004-ФП про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Скайд” передала позивачу у перестрахування, а останній прийняв за ковер-нотом № 3390 ризик по страхуванню зазначеного транспортного засобу, відповідальність по якому складає 310 000, 00 грн.

У свою чергу позивач передав частину відповідальності в перестрахування відповідачу за ретроцесійним ковер-нотом № 1-20/0101/0004Р2 від 21 січня 2005 року.

Відповідно п. 15 ретроцеційного ковер-ноту № 1-20/0101/0004Р2 від 21 січня 2005 року розмір відповідальності ретроцесіонера становить 40 000, 00 грн., що становить 11, 4286% від страхової суми.

Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта” на підставі страхового акту № ВПФ-041-06 з вхідного факультативного перестрахування від 11 березня 2008 року сплатило відкритому акціонерному товаристві “Страхова компанія “Скайд” страхове відшкодування в розмірі 294495 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 22575 від 20.03.2008 року на суму 50000,00 грн., № 23060 від 21.04.2008 року на суму 50000, 00 грн., № 836 від 19.05.2008 року на суму 50000,00 грн., № 1472 від 06.06.2008 року на суму 50000,00 грн., № 3222 від 07.08.2008 року на суму 50000,00 грн., № 4755 від 14.01.2009 року на суму 44495,25 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України “Про страхування” перестрахування -страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Згідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно п.п. 3.3.1. договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 41/2004-ФП від 27 травня 2004 року перестраховик зобов'язується перерахувати перестрахувальнику (або за його заявою -страхувальнику (вигодонабувачу) страхове відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов цього договору і конкретного перестрахування, у термін, передбачений цим договором, якщо інше не передбачено в конкретному договорі перестрахування.

Згідно п. 4.1. договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 41/2004-ФП від 27 травня 2004 року під відповідальністю перестраховика (перестрахувальною відповідальністю, перестрахувальним захистом) розуміється обов'язок перестраховика виплатити страхове відшкодування в долі (частці), що обумовлена конкретним договором перестрахування, при настанні страхового випадку за оригінальним договором страхування. Такий обов'язок поширюється на всі страхові випадки за оригінальним договором страхування, що відбулися в період дії зв'язаного з ним.

Відповідно п. 4.5. договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 41/2004-ФП від 27 травня 2004 року перестраховик несе повну відповідальність перед перестрахувальником по прийнятій у перестрахування частці (частини) ризику. При цьому розмір страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком, визначається в такий спосіб: за конкретними договорами пропорційного перестрахування -пропорційно його частці в загальній сумі страхового відшкодування.

Відповідно до п. 3.1.6. договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 41/2004-ФП від 27.05.2004 року, Перестрахувальник (позивач) зобов'язувався повідомити Перестраховика (відповідача) про настання страхового випадку по перестраховому ризику протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту одержання інформації про його настання.

Пунктом 3.4.2. договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесЩ № 41/2004-ФП від 27.05.2004 року, сторони визначили, що відповідач мас право відмовити у виплаті своєї частини страхового відшкодування або зменшити її. якщо Перестрахувальник (позивач) не виконав зобов'язання, передбачені положеннями цього договору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, як вбачається з матеріалів даної справи, ТДВ «СК «Провіта» лише 26.01.2009 року звернулось до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з листом вих. № 1-1/2135, яким просило відповідача перерахувати розмір страхового відшкодування у сумі 38000,10 грн. Позивач достовірно отримав інформацію про страховий випадок від ВАТ «СК» «Скайд» в березні 2008 року (страховий акт № ВПФ-041-06 від 11.03.2008 року).

Отже, позивач в порушення п. 3.1.6. договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 41/2004-ФП від 27.05.2004 року, звернувся до відповідача з і повідомленням про настання страхового випадку із простороченням. При цьому, за умовами Договору Перестрахувальник зобов'язаний у повному обсязі співробітничати з Перестраховиком чи його представниками в розслідуванні, врегулюванні і погашенні будь-якої претензії.

Колегія суддів вважає, що за відсутності належних доказів відправлення, повідомлення про страховий випадок вих.. № 0070 від 20.01.2006 року є неналежним доказом.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи приписи чинного законодавства, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для сплати відповідачем своєї частки страхового відшкодування, і відповідно позовні вимоги є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 245,68 грн. за подання апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2010 року у справі № 33/418 скасувати і прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, п/р 26507300000777 в АКБ «Форум» м. Києва, МФО 322948, код ЄДРПОУ 31704186) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, р/р 2650704300976 в «Укрпромбанк», МФО 321228, код ЄДРПОУ 32382598) 245,68 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

4. Справу № 33/418 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя

Судді

18.03.11 (відправлено)

Попередній документ
14355067
Наступний документ
14355070
Інформація про рішення:
№ рішення: 14355069
№ справи: 33/418
Дата рішення: 15.03.2011
Дата публікації: 25.03.2011
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Київський апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію