01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.03.2011 № 17/2438
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Птахофабрика "Перше Травня"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.01.2011
у справі № 17/2438 ( .....)
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
до Відкрите акціонерне товариство "Птахофабрика "Перше Травня"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 5 782,13 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.01.2011 року позов задоволено повністю. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Перше травня” (Черкаська область, Черкаський район, село Хутори, вул. Центральна, буд. 2, код ЄДРПОУ 00851426) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в філії Черкаське ГРУ ЗАТ КБ “Приватбанк”, МФО 354347, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - 5782,13 грн. основної заборгованості, в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ “Птахофабрика “Перше травня” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 11.01.2011 року та прийняти нове, яким відмовити в задаволені позову в повному обсязі.
Скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказує, що відповідач без поважних причин не з'явився у судове засідання 11.01.2011 року, однак таке твердження не відповідає дійсності, оскільки 10.01.2011 року Відповідачем подано до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням до м. Харків, в якому було зазначено, що докази відрядження будуть надані в наступному судовому засіданні, однак суд першої інстанції визнав таке клопотання необґрунтованим та безпідставно розглянув справу за відсутності представника Відповідача.
Також, суд першої інстанції не звернув увагу, що Позивачем по справі не проведено акт звірки розрахунків, що є суттєвим доказом у справі, крім того суд першої інстанції не вирішив питання про проведення взаємозвірки розрахунків між сторонами станом на дату розгляду справи в суді.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 15.03.2011 року.
В засідання суду 15.03.2011 року позивач та відповідач повноважних представників не направили та не повідомили суд про причини їх неявки, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.
Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача та відповідача враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, за умовами якої позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6 084,46 грн., що підтверджується видатковими накладними: № СВ-1000250 від 16.07.2010 року, № СВ-1000257 від 20.07.2010 року, № СВ-1000260 від 20.07.2010 року, № СВ-1000259 від 26.07.2010 року, № СВ-1000264 від 29.07.2010 року, № СВ-1000288 від 10.08.2010 року, № СВ-1000310 від 26.08.2010 року, № СВ-1000316 від 27.08.2010 року (а.с.10-17) та довіреностями: серія АВС № 000719 від 01.07.2010 року, серія АВС № 000776 від 10.08.2010 року (а.с.8-9).
За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).
Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (стаття 207 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Приписами статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 статті 793 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Оскільки ФОП ОСОБА_1 поставила товар, а ВАТ “Птахофабрика “Перше травня” прийняло його і частково розрахувалось за нього, що підтверджує існування між сторонами договірних відносин, а отже виникнення у сторін цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено позивачем, він свої зобов'язання виконав, поставивши відповідачу товар на загальну суму 6 084,46 грн., що підтверджується видатковими накладними № СВ-1000250 від 16.07.2010 року, № СВ-1000257 від 20.07.2010 року, № СВ-1000260 від 20.07.2010 року, № СВ-1000259 від 26.07.2010 року, № СВ-1000264 від 29.07.2010 року, № СВ-1000288 від 10.08.2010 року, № СВ-1000310 від 26.08.2010 року, № СВ-1000316 від 27.08.2010 року (а.с.10-17) та довіреностями: серія АВС № 000719 від 01.07.2010 року, серія АВС № 000776 від 10.08.2010 року (а.с.8-9). Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар виконав частково, сплативши позивачу лише 302,33 грн., заборгованість відповідача складає 5782,13 грн. (6 084,46 -302,33).
Оскільки сторонами не було визначено строки та порядок оплати за поставлений товар, то необхідно встановити, коли у відповідача настав строк (термін) виконання обов'язку по оплаті за отриманий товар, і коли у позивача - ФОП ОСОБА_1 виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар. В даному випадку строк виконання зобов'язання відповідачем по оплаті позивачу за отриманий товар настав з моменту отримання відповідачем вимоги від 03.11.2010 року, направлення якої підтверджується копією фіскального чека від 03.11.2010 року, яку відповідач залишив без відповіді і задоволення, а право вимоги у позивача виникло через сім днів з моменту отримання цієї вимоги відповідачем.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та цілком правомірного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 782,13 грн. заборгованості є такими, що підлягають задоволенню .
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції неправомірно визнав клопотання про відкладення необґрунтованим та безпідставно розглянув справу за відсутності представника Відповідача, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідачу двічі направлялись ухвали суду: від 03.12.2010 року про порушення провадження у справі, від 21.12.2010 року про відкладення розгляду справи, якими відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення 09.12.2010 року, 25.12.2010 року. Окрім цього, відповідач не обмежений та не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів необмеженій кількості осіб, і відповідно за неможливості з'явлення представника зв'язку з відрядженням, мав право направити іншу особу.
Колегія суддів, приходить до висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 11.01.2011 року у справі № 17/2438 відповідає вимогам чинного законодавства.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду Черкаської області від 11.01.2011 року у справі № 17/2438 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 17/2438 повернути до господарського суду Черкаської області.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя
Судді
18.03.11 (відправлено)