01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.02.2011 № 39/273
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Морозовська Т.В. (за дов.),
від відповідача -Портяник С.Ф. (за дов.),
від третьої особи: Білик О.А. (за дов.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт» та Відкритого акціонерного товариства «Кезно»
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.12.2010
у справі № 39/273 ( .....)
за позовом Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт"
до ВАТ "Кезно"
третя особа позивача
третя особа відповідача Публічне акціонерне товариство "Грін Банк"
про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №122/06 від 29.12.2009 р. та Договору про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006 р., про стягнення 38608035,80 грн., що еквівалентно 4850255,76 доларам США, за рахунок реалізації нерухомого м
В листопаді 2010 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про розірвання Договору про відкриття кредитної лінії № 122/06 від 29.12.2009 (з наступними змінами та доповненнями), укладеного між позивачем та відповідачем, про розірвання Договору про відкриття кредитної лінії № 21/06 від 28.12.2006 (з наступними змінами та доповненнями), укладеного між ВАТ Банк «Олімпійська Україна» та відповідачем, та про стягнення 38 608 035,80 грн., що еквівалентно 4 850 255,76 доларам США, за рахунок реалізації нерухомого майна - всього цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, б. 3/5 та нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, провулок Куренівський, б. 17, що належать відповідачу - Відкритому акціонерному товариству «Кезно» на праві власності.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 122/06 від 29.12.2006 та Договором про відкриття кредитної лінії № 21/06 від 28.12.2006.
Позивач вказує на те, що в забезпечення виконання відповідачем кредитних зобов'язань перед позивачем, між ними був укладений Іпотечний договір від 29.12.2006, відповідно до якого в іпотеку позивачеві було передано нерухоме майно, розташоване в м. Києві по вул. Василя Яна 3/5, а саме: виробничий корпус № 1 загальною площею 2119,90 м2 та виробничий корпус № 2, загальною площею 2879,30 м2.
Позивач також зазначив, що 28.12.2006 між відповідачем та ВАТ Банк «Олімпійська Україна», який в подальшому змінив назву на Публічне акціонерне товариство «Грін Банк» (третя особа), було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 21/06. В забезпечення виконання відповідачем зобов'язань по вказаному Кредитному договору, було укладено договори забезпечення, а саме:
- між ВАТ Банк «Олімпійська Україна» та відповідачем іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5;
- між ВАТ Банк «Олімпійська Україна» та позивачем - Договір № 21-3/09 застави майнових прав від 25.11.2009, відповідно до якого позивач передав у заставу ВАТ Банк «Олімпійська Україна» в забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору про відкриття кредитної лінії № 21/06 майнові права вимоги отримання грошових коштів, сплати процентів та будь-яких інших платежів за договорами, перелік яких наведено у Договорі № 21-3/09 застави майнових прав від 25.11.2009.
Отже, як зазначає позивач, у випадку невиконання відповідачем зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 21/06 перед ВАТ Банк «Олімпійська Україна», у останнього наявні права на звернення стягнення на заставлені майнові права.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по Договору про відкриття кредитної лінії № 21/06 перед ВАТ Банком «Олімпійська України», останній звернув стягнення на предмет застави, переданий йому позивачем, а саме: майнові права на повернення міжбанківського кредиту у розмірі 1 280 000,00 дол. США, шляхом списання заборгованості на підставі укладеного між позивачем та третьою особою Договору відступлення права вимоги (під відкладальною вимогою) від 25.11.2010, а також стягнув з позивача заборгованість відповідача по відсоткам по вказаному Кредитному договору на підставі Договору поруки від 01.11.2010 у розмірі 4 417, 78 доларів США.
На думку позивача, враховуючи погашення ним заборгованості відповідача перед третьою особою та відповідно до пункту 3 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, він набув права регресної вимоги до відповідача на суму 1 284 417,78 дол. США, та став кредитором (заміна сторони) по Договору про відкриття кредитної лінії № 21/06.
За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Позовні вимоги ПАТ Банк «Контрак» неодноразово уточнювались, згідно останньої Заяви про уточнення позовних вимог від 13.12.2010 позивач просив суд розірвати Договір про відкриття кредитної лінії №122/06 від 26.12.2009 (з наступними змінами та доповненнями), що укладений між ПАТ Банк «Контракт» та ВАТ «Кезно» та Договір про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006 (з наступними змінами та доповненнями), що укладено між ВАТ Банк «Олімпійська Україна» та ВАТ «Кезно», стягнути з ВАТ «Кезно» заборгованість в сумі 38 388 319, 26 грн. (в еквіваленті 4 850 255, 76 дол. США) на користь ПАТ Банку «Контракт»; у разі відсутності коштів на рахунку відповідача стягнути суму заборгованості в межах заявлених позовних вимог, в тому числі за рахунок нерухомого майна що належить ВАТ «Кезно» на праві власності, що підтверджується Договором купівлі-продажу державного майна всього цілісного майнового комплексу від 19.01.1994, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, б. 3/5 та належного ТОВ «Кезно» на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.12.2006 посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_1, розташованого за адресою: м. Київ, провулок Куренівський, б. 17.
Судом першої інстанції прийнято вказану заяву до розгляду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 у даній справі позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір про відкриття кредитної лінії №122/06 від 26.12.2006, укладений між Відкритим акціонерним товариством Торгівельно -фінансовий банк «Контракт» та Відкритим акціонерним товариством «Кезно». Присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Кезно» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт» 23 506 604, 86 грн. - заборгованості за договором №122/06 від 26.12.2006, 2 242 921,74 грн. - відсотків за користування кредитом, 122 345,28 грн. - пені, 2 350 665,90 грн. - штрафу; 10 130 816,00 грн. - заборгованості за договором №21/06 від 28.12.2006, 34 965,40 грн. - процентів за користування кредитом, 25500,00 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач та відповідач звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
У своїй апеляційній скарзі позивач просить суд змінити рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2010 в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитними договорами № 122/06 від 26.12.2009 та 21/06 від 28.12.2006 за рахунок майна належного відповідачу ВАТ «КЕЗНО» на праві власності, та викласти в наступній редакції: «розірвати договір про відкриття кредитної лінії № 122/06 від 26.12.2006, укладеного між ВАТ Торгівельно-фінансовий банк «Контракт» та ВАТ «КЕЗНО», стягнути з ВАТ «КЕЗНО» на користь ПАТ Банк «Контракт» 23 506 604, 86 грн. заборгованості за договором № 122/06 від 26.12.2006, 2 242 921, 74 грн. відсотків за користування кредитом, 122 345, 28 грн. пені, 2 350 665, 90 грн. штрафу; 10 130 816, 00 грн. заборгованості за договором № 21/06 від 28.12.2006, 34 965, 40 грн. процентів за користування кредитом, 25 500, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236, 00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у разі відсутності коштів на рахунку відповідача стягнути суму заборгованості в межах заявлених позовних вимог, в тому числі за рахунок майна належного ВАТ «КЕЗНО» на праві власності, а саме: цілісного майнового комплексу розташованого по вул. В.Яна б. 3/5, в м. Києві та нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, провулок Куренівський, б. 17.».
ПАТ Банк «Контракт» вважає, що задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції в порушення вимог статті 104 Господарського процесуального кодексу України неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що відповідно є підставою до зміни резолютивної частини судового рішення.
Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд не взяв до уваги доводи позивача щодо неможливості виконання зазначеного рішення щодо стягнення суми заборгованості у разі відсутності коштів на рахунку відповідача, в межах заявлених позовних вимог. Відмовляючи в стягненні суми боргу за рахунок майна належного відповідачу ВАТ «КЕЗНО» на праві власності, суд в своєму рішенні не надав належної оцінки зазначеним вимогам, не обґрунтував в своєму рішенні, чому саме дані доводи відповідача не були взяті до уваги.
Відповідач у апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ Банк «Контракт».
ВАТ «КЕЗНО» вважає, що задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ Банк «Контракт», суд першої інстанції в порушення вимог статті 104 Господарського процесуального кодексу України неповно з'ясував, обставини, що мають значення для справи, постановив рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, визнавши їх встановленими, обставини справи доводять невідповідність висновків, викладених у рішенні суду.
Що стосується вимоги позивача про розірвання кредитних договорів, відповідач посилається на частину 2 статті 188 Господарського кодексу України, яка встановлює обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору, відповідно до якого сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. І тільки після дотримання обов'язкового досудового порядку врегулювання спору у відповідності до вимог частини 4 статті 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
У апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що ВАТ «КЕЗНО» не погоджується із сумою заборгованості по несплачених відсотках, так само як і з розміром штрафу та пені, визначених судом, оскільки для встановлення дійсної суми несплачених відсотків за користування кредитом, встановлення розміру штрафу та пені необхідні спеціальні знання, суд міг і повинен був призначити судово-бухгалтерську експертизу, для встановлення заборгованості відповідача по відсоткам за користування кредитом, штрафом та пені.
ВАТ «Кезно» також стверджує, що жодного юридичного документу про переуступку боргу: чи копії договору, чи копії банківської платіжки, чи пропозиції про розірвання іпотечного договору в зв'язку з відсутністю зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії тощо відповідачу надано не було ні третьою особою, ні позивачем.
Крім того, відповідач зазначає, що зобов'язання за кредитним договором №21/06 були забезпечені іпотечним договором, укладеним між відповідачем та третьою особою 29.12.2006 та посвідченого приватним нотаріусом Савельєвим 29.12.2006 за реєстровим № 5540. Жодних інших договорів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, по забезпеченню виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 21/06 від 28.12.2006 між відповідачем та третьою особою не укладалось.
Крім того, відповідач зазначає, що оцінка заставного майна, визначена у договорах іпотеки, складає не 3 912 687, 00 грн. без ПДВ (як зазначено позивачем у позові), а 59 382 000,00 грн. без ПДВ, чого достатньо для забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед позивачем і третьою особою по кредитним договорам.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.
29 грудня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк «Контракт», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Контракт» (кредитор) та Відкритим акціонерним товариством «Кезно» (позичальник) був укладений Договір про відкриття кредитної лінії №122/06 (далі - Кредитний договір №122/06), відповідно до умов якого кредитор надає кредит шляхом відкриття мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії (гривня, долар США) з лімітом кредитування, що не перевищує 2250000,00 доларів США (п. 2.1). Процентна ставка за наданими кредитними коштами встановлюється на рівні 16% річних за кредитом, наданим в доларах США та 20% річних за кредитом, наданим в гривні (пункт 2.3).
Згідно з пунктом 2.2 Кредитного договору №122/06 дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 28.12.2009.
В подальшому у вказаний договір сторонами вносились зміни відповідно до двосторонніх додаткових угод.
Остаточно сторонами погоджені наступні умови: додатковою угодою №8 від 02.03.2009 сторони погодили викласти пункт 2.1 Кредитного договору №122/06 в наступній редакції: „кредитор надає позичальнику кредит шляхом відкриття мультивалютної відкличної кредитної лінії (гривня, долар США) з лімітом кредитування, що не перевищує 2970000,00 дол. США”; додатковою угодою №12 від 16.03.2009 сторони погодили, що дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 31.03.2011 (пункт 2.2 договору), а додатковою угодою №13 від 14.06.2010 сторони встановили процентну ставку за наданими кредитними коштами на рівні 14% річних за кредитом, наданим в доларах США (пункт 2.3 договору).
Факт виконання позивачем зобов'язань за договором в частині надання кредиту в сумі 2970000,00 доларів США не оспорюється.
Відповідно до умов Кредитного договору №122/06 та додаткових угод, відповідач взяв на себе зобов'язання, зокрема, своєчасно сплачувати плату за кредит та проценти за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки, а також незалежно від настання кінцевого строку погашення кредиту сплатити заборгованість за кредитом, нараховані плату за кредит та неустойку за умови настання обставин, зазначених в пункту 4.3.4 Кредитного договору №122/06 (пункти 4.2.2 та 4.2.5 Кредитного договору №122/06).
Пунктом 4.3.4 Кредитного договору №122/06 сторони погодили, що кредитор має право вимагати від позивальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суми неустойки, передбачених договором, у т.ч. у випадку, коли позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором. Про необхідність дострокової сплати кредиту та плати за кредит кредитор зобов'язаний письмово попередити позичальника не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені умови Кредитного договору №122/06 в частині сплати процентів за користування кредитом, а саме: починаючи з березня 2010 року відповідач не сплачує проценти за користування кредитом.
Станом на 08.11.2010 заборгованість відповідача по процентам складає 283386,84 доларів США, що підтверджується банківськими виписками з рахунків відповідача (копії в справі).
На підставі пункту 4.3.4 Кредитного договору №122/06, позивач 27.09.2010 направив відповідачу претензію №021/07-3466 з вимогою протягом 10 календарних днів достроково виконати всі зобов'язання за кредитним договором в частині сплати суми основного боргу, нарахованих та несплачених процентів та нарахованих строкових процентів.
Зазначена претензія була отримана відповідачем 01.10.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (копія в справі).
Отже, згідно умов договору №122/06 строк виконання зобов'язань відповідачем, у т.ч. щодо погашення основного боргу за кредитом, настав з 11.10.2010 року (через 10 днів після отримання претензії).
Однак, як вбачається з матеріалів справи, станом на 11.10.2010 року відповідач не виконав вимогу банку щодо дострокового повернення кредитних коштів та інших платежів та залишив претензію без відповіді.
Матеріали справи свідчать про те, що станом на момент звернення до господарського суду з даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за договором №122/06 по поверненню кредитних коштів була не погашена та складає 23506604,86 грн. (2969993,16 дол. США) -сума основного боргу.
Також матеріалами справи підтверджено, що відповідач не у повному обсязі виконав зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитом і сума заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 25.03.2010 по 08.11.2010 складає 2242921,74 грн. (283386,83 доларів США).
Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем надано не було.
Судом встановлено, що в забезпечення виконань зобов'язань за Кредитним договором №122/06 між позивачем (іпотекодержатель) та відповідачем (іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір від 29.12.2006, відповідно до якого в іпотеку позивачеві було передано нерухоме майно, розташоване в м. Києві по вул. Василя Яна 3/5, а саме: виробничий корпус № 1 загальною площею 2119,90 м2 та виробничий корпус № 2, загальною площею 2879,30 м2.
Крім того, судом встановлено, що 28.12.2006 між Відкритим акціонерним товариством Банк «Олімпійська Україна» (кредитор/банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Грін Банк», та ВАТ «Кезно» (позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №21/06 (далі - Кредитний договір №21/06), відповідно до якого кредитором було надано позичальнику кредит шляхом відкриття мультивалютної відновлювальної безвідкличної кредитної лінії (гривні, долар США), а позичальник, в свою чергу, зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції тощо, встановлені цим кредитним договором.
Відповідно умов даного кредитного договору ліміт кредитної лінії складає 2000000 доларів США, строк дії кредитної лінії закінчується 27.12.2007 року (пункти 1.2 та 1.4).
Додатковими угодами до вказаного договору сторони погодили ліміт кредитної лінії -1550000,00 дол. США та строк дії кредитної лінії подовжили до 12.01.2011.
Зобов'язання за Кредитним договором №21/06 були забезпечені:
- Іпотечним договором від 29.12.2006, укладеного між відповідачем (іпотекодавець) та третьою особою (іпотекодержатель), посвідченого приватним нотаріусом Савельєвим 29.12.2006 за реєстровим № 5540, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5
- Договором №21-3/09 застави майнових прав від 25.11.2009, відповідно до умов якого ВАТ ТФБ «Контракт» (заставодавець) передав ВАТ Банк «Олімпійська Україна» (заставодержателю) у якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань позичальника (ВАТ «Кезно») за договором про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006, а саме повернення кредиту, виданого в межах кредитної лінії з лімітом кредитування в розмірі 1280000,00 доларів США, в строки, визначені умовами основного договору, майнові права вимоги отримання грошових коштів, сплати процентів та будь-яких інших платежів, у т.ч. за договором №251109-01 про надання міжбанківського кредиту від 25.11.2009, укладеного між заставодавцем та заставодержателем в частині права вимоги у розмірі 1280000,00 дол. США, що складає 10227200,00 грн. за курсом НБУ на ату укладення цього договору;
- Договором відступлення права вимоги (під відкладальною умовою) від 25.11.2009, відповідно до умов якого кредитор (ВАТ ТФБ «Контракт») відступив, а новий кредитор (ВАТ «Банк «Олімпійська Україна») одержав право вимоги виконання боржником (ВАТ Банк «Олімпійська Україна») зобов'язань щодо повернення міжбанківського кредиту грошових коштів у розмірі 1280000,00 доларів США, а також суму відсотків за користування міжбанківським кредитом та інших платежів, відповідно до договору №251109-01 про надання міжбанківського кредиту від 25.11.2009 та усіх додаткових угод до нього. Платою за відступлення кредитором новому кредитору прав вимоги до боржника є погашення новим кредитором (ВАТ «Банк «Олімпійська Україна») зобов'язань ВАТ «Кезно» по поверненню кредиту у розмірі 1280000,00 доларів США, а також суми процентів за користування кредитом, можливих штрафних санкцій та інших платежів відповідно до договору про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006 та усіх додаткових угод до нього, укладеного між новим кредитором та ВАТ «Кезно»;
- Договором поруки від 01.11.2010, укладеного між ПАТ «Грін Банк» та ПАТ «Контракт», відповідно до умов якого поручитель (ПАТ «Контракт») зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником (ВАТ «Кезно») зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, комісій у розмірі та у випадках, передбачених договором про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006.
Судова колегія критично відноситься до посилань відповідача про те, що в забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором №21/06, жодних інших договорів, окрім Іпотечного договору від 29.11.2006, між сторонами не укладалось, оскільки вказані вище договори застави, відступлення права вимоги та поруки наявні у матеріалах справи, доказів їх розірвання чи визнання недійсними у судовому порядку, суду не надано. Тому, станом на дату прийняття рішення у даній справі вони вважаються чинними та повинні виконуватись сторонами. Крім того, факт їх укладення позивачем та третьою особою не заперечується.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2010 ПАТ «Грін Банк» направив на адресу відповідача вимогу, відповідно до якої вимагав від ВАТ «Кезно» на підставі пункту 11.7 Кредитного договору №21/06 достроково повернути загальну заборгованість за кредитною лінією у сумі 1280000,00 доларів США та сплатити проценти за користування кредитними коштами не пізніше 08.11.2010.
Доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаною вимогою не надано.
Судом встановлено, що позивач виконав зобов'язання відповідача перед третьою особою за Договором про відкриття кредитної лінії № 21/06 від 28.12.2006 шляхом звернення стягнення третьою особою на майнові права вимоги за Договором № 251109-01 про надання міжбанківського кредиту від 25.11.2009, які позивач передав в заставу третій особі за Договором № 21-3/09 застави майнових прав від 25.11.2009, у сумі 1284168,98 доларів США, яка складається з суми кредиту у розмірі 1280000,00 доларів США, частини нарахованих процентів у сумі 4 168, 89 доларів США, а також сплати частини нарахованих процентів у сумі 248, 89 доларів США на підставі Договору поруки від 01.11.2010.
На думку позивача, оскільки ним було погашено заборгованість відповідача перед третьою особою, тому відповідно до пункту 3 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, позивач набув права регресної вимоги до відповідача на суму 1 284 417,78 дол. США, та став кредитором (заміна сторони) по Кредитному договору №21/06.
За таких обставин, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами про розірвання Кредитних договорів за №№ 122/06 та 21/06 та про стягнення з ВАТ «Кезно» заборгованості в сумі 38 388 319, 26 грн. (в еквіваленті 4 850 255, 76 дол. США) на користь ПАТ Банку «Контракт»; а у разі відсутності коштів на рахунку відповідача стягнути суму заборгованості в межах заявлених позовних вимог, в тому числі за рахунок нерухомого майна, що належить ВАТ «Кезно» на праві власності, що підтверджується Договором купівлі-продажу державного майна всього цілісного майнового комплексу від 19.01.1994, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, б. 3/5 та належного ТОВ «Кезно» на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.12.2006, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_1, розташованого за адресою: м. Київ, провулок Куренівський, б. 17.
При цьому, у якості обґрунтування позовної вимоги про звернення стягнення на все нерухоме майно, що розташоване за зазначеними вище адресами, та належить відповідачеві на праві власності, позивач зазначає, що ринкова вартість предмету іпотеки - нерухомого майна, розташованого в м. Києві по вул. Василя Яна 3/5 станом на 18.10.2010 становить 2 993 802,00 грн. (без урахування ПДВ), що підтверджується Висновком про вартість майна (складений ПП “Консалт-Сервіс”на підставі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності №7555/08, виданого Фондом державного майна України від 05.08.2008); а ринкова вартість нерухомого майна, розташованого м. Києві, провулок Куренівський, б. 17 станом на 02.11.2010 становить 918 885,00 грн. (без урахування ПДВ), що підтверджується Висновком про вартість майна (складений ПП «Консалт-Сервіс»), тоді як загальна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 08.11.2010 становить 4 850 255, 76 доларів США , з яких: 3 565 837,98 доларів США по Кредитному договору №122/06 та 1 284 417,78 доларів США по Кредитному договору №21/06.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання, за змістом статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Судом встановлено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 122/06 від 29.12.2009, тобто порушення істотних умов кредитного договору, а саме несплата відсотків за користування кредитом, починаючи з березня 2010 року.
За таких обставин, вимога ПАТ Банк «Контракт» щодо розірвання Договору про відкриття кредитної лінії № 122/06 від 29.12.2009, укладеного між ПАТ Банк «Контракт» та ВАТ «Кезно», є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, за вказаних обставин, є обґрунтованою та підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 23 506 604, 86 грн. - заборгованості та 2 242 921,74 грн. - відсотків за користування кредитом за Договором №122/06 від 26.12.2006.
Посилання відповідача на статтю 188 Господарського кодексу України, яка передбачає процедуру досудового порядку розірвання договорів, судова колегія не приймає до уваги, оскільки, позивач звернувся до місцевого господарського суду з вимогою розірвати Кредитний договір №122/06 на підставі частини 2 статті651 Цивільного кодексу України, а саме, у зв'язку із істотним порушенням відповідачем умов договору.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 5.2 Кредитного договору №122/06 за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.
За невиконання прийнятих на себе зобов'язань позичальником, передбачених пп. 4.2.3 - 4.2.7 цього договору кредитор має право нарахувати штраф у розмірі 1 (один) відсоток від ліміту кредитної лінії за кожен випадок невиконання. Сплата штрафу не звільняє позичальника від належного виконання зобов'язань за договором (пункт 5.4 Кредитного договору №122/06).
З огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору, зокрема, пункту 4.2.5, вимога позивача про стягнення з відповідача 122345,28 грн. (15457,98 доларів США) -пені (пункт 5.2 Кредитного договору №122/06) та 2350665,90 грн. (297000,00 дол. США) - штрафу (пункт 5.4 Кредитного договору №122/06), за розрахунком позивача, перевіреним судом.
Що стосується позовних вимог Банк «Контракт» за Договором про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006, судова колегія зазначає наступне.
Судом вище встановлено:
- 28.12.2006 між відповідачем та третьою особою був укладений договір про відкриття кредитної лінії №21/06;
- позивачем виконано зобов'язання відповідача перед третьою особою за Договором про відкриття кредитної лінії № 21/06 від 28.12.2006 шляхом звернення стягнення третьою особою на майнові права вимоги за Договором № 251109-01 про надання міжбанківського кредиту від 25.11.2009, які позивач передав в заставу третій особі за Договором № 21-3/09 застави майнових прав від 25.11.2009, у сумі 1284168,98 доларів США, яка складається з суми кредиту у розмірі 1280000,00 доларів США, частини нарахованих процентів у сумі 4 168, 89 доларів США, а також сплати частини нарахованих процентів у сумі 248, 89 доларів США на підставі Договору поруки від 01.11.2010.
Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
В силу положень статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Оскільки позивач виконав зобов'язання відповідача перед третьою особою за Кредитним договором №21/06, до нього перейшло право вимоги щодо стягнення заборгованості за вказаним Договором.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10165781,40 грн. (1284417,78 доларів США) за Договором про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006 року є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006 (з наступними змінами та доповненнями), що укладено між ВАТ Банк «Олімпійська Україна» та ВАТ «Кезно», колегія суддів зважає на наступне.
Як зазначалось вище, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Тобто, вимогу про розірвання договору в судовому порядку може бути заявлено виключно однією із сторін договору, отже, законодавцем чітко визначено коло суб'єктів, які можуть бути позивачами у справах про розірвання договору - сторона договору.
Позивач у даній справі не є стороною Договору про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006, який він просив розірвати, відповідно, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором №122/06 від 26.12.2006 в розмірі 28222537,78 грн. (3565837,97 дол. США х 7,9147), з яких 23506604,86 грн. -основний борг, 2242921,74 грн. - відсотків за користування кредитом, 122345,28 грн. - пені та 2350665,90 грн. -штрафу; заборгованості за Кредитним договором №21/06 від 28.12.2006 в розмірі 10165781,40 грн. (1284417,78 дол. США х 7,9147), з яких 10130816,00 грн. -основного боргу та 34965,40 грн. -процентів за користування кредитом, а також в частині розірвання договору про відкриття кредитної лінії №122/06 від 26.12.2006. Інша частина позовних вимог задоволенню не підлягає.
У разі відсутності коштів на рахунку відповідача позивач просить суд задовольнити його вимоги шляхом стягнення суми заборгованості в межах заявлених позовних вимог в тому числі за рахунок нерухомого майна, що належить ВАТ «Кезно» на праві власності, що підтверджується Договором купівлі-продажу державного майна всього цілісного майнового комплексу від 19.01.1994, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, б. 3/5 та належного ТОВ «Кезно» на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від
28.12.2006, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_1, розташованого за адресою: м. Київ, провулок Куренівський, б. 17.
Така вимога позивача є недоведеною та підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору
Для вирішення питання щодо стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно необхідно визначити вартість цього майна.
Позивач стверджує, що вартість нерухомого майна відповідача, розташованого в м. Києві по вул. Василя Яна 3/5, станом на 18.10.2010 становить 2 993 802,00 грн. (без урахування ПДВ), що підтверджується Висновком про вартість майна, складений ПП «Консалт-Сервіс», а ринкова вартість нерухомого майна, розташованого м. Києві, провулок Куренівський, б. 17 станом на 02.11.2010 становить 918 885,00 грн. (без урахування ПДВ), що підтверджується Висновком про вартість майна складений ПП «Консалт-Сервіс».
Однак, відповідач зазначає, що загальна вартість вказаного майна складає 59 382 000,00 грн. без ПДВ, на підтвердження чого надано Висновок про вартість майна (предмету Іпотеки), складений експертно-оціночною компанією ТОВ «Нотінгемхауз».
У зв'язку із зазначеними обставинами, для визначення вартості нерухомого майна, на яке можливе звернення стягнення, судом апеляційної інстанції було запропоновано сторонам призначити у даній справі судову експертизу та оголошено перерву до 23.02.2011 для можливості надання сторонам підготувати питання для дослідження експертизи.
Однак, 23.02.2011 через канцелярію суду ПАТ Банк «Контракт» подана заява, у якій позивач просить суд розглядати питання по справі № 39/273 за апеляційними скаргами ПАТ «Банк Контракт» та ВАТ «КЕЗНО» без проведення експертизи, в зв'язку з неможливістю її оплати та винести рішення за наявними матеріалами справи.
Отже, позивач фактично відмовився від призначення судової експертизи (її оплати). Вказану відмову судом прийнято як ненадання необхідних для вирішення спору документів. У зв'язку з чим вимога позивача щодо звернення стягнення на майно підлягає залишенню без розгляду, а рішення суду першої інстанції в цій частині зміні.
Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції для визначення суми заборгованості по несплачених відсотках, штрафу та пені, необхідно було призначити судово-бухгалтерську експертизу, судова колегія вважає безпідставним, оскільки судова експертиза повинна призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування.
За таких обставин, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт» підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Кезно» - без задоволення.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 по справі № 39/273 підлягає зміні, а саме: вимогу позивача щодо звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ВАТ «Кезно» на праві власності, розташоване за адресами: м. Київ, вул. Василя Яна, б. 3/5 та м. Київ, провулок Куренівський, б. 17 залишити без розгляду. В іншій частині рішення залишити без змін.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кезно» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 у справі № 39/273 змінити.
Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт» в частині звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ВАТ «Кезно» на праві власності, розташоване за адресами: м. Київ, вул. Василя Яна, б. 3/5 та м. Київ, провулок Куренівський, б. 17, залишити без розгляду.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Матеріали справи № 39/273 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді