01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.02.2011 № 18/340
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від Прокуратури: пом. прокурора Подільського району м. Києва Тєлічко І.В. (за дов.)
від Київської міської ради: не з'явився,
від ПП «Авто-сервіс»: не з'явився,
від КП «Поділпарксервіс»: Гончарук І.І. (директор),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємство "Авто-Сервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.10.2010
у справі № 18/340 ( .....)
за позовом Заступник прокурора Подільського району м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Приватне підприємство "Авто-Сервіс"
Комунальне підприємство "Поділпарксервіс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним договору
У вересні 2010 року Заступник прокурора Подільського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до відповідачів, в якому просив:
- визнати недійсною угоду №2 від 01.07.2004 про спільну діяльність з організації та експлуатації об'єктів платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів у Подільському районі м. Києва;
- зобов'язати ПП «Авто - Сервіс», у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили, повернути Київській міській раді за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 0,21 га за адресою: м. Київ, проспект Свободи, 24.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2010 у справі №18/340 позов задоволено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ПП «Авто-Сервіс» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 28.10.2010 р. з підстав порушення судом норм матеріального й процесуального права, у справі прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на помилковість висновків господарського суду з приводу наявності правових підстав для визнання недійсною укладеної між відповідачами угоди про спільну діяльність з організації та експлуатації об'єктів платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів. Натомість, апелянт вказує на те, що оспорювана угода відповідає нормативним актам позивача - Київської міської ради, а також Київської міської державної адміністрації, та була укладена у відповідності до рішення Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту та покращення умов безпеки руху пішоходів і автотранспорту, а також розвитку мережі платних місць паркування транспортних засобів у м. Києві, в межах функцій органу місцевого самоврядування». Крім того, у відповідності до розпорядження КМДА від 21.08.2009 № 934 Про внесення змін до розпорядження КМДА від 11.06.2001 № 1158, в Подільському р-ні за останні роки відведено було майже 200 земельних ділянок для організації відстою транспортних засобів.
В обгрунтування власної позиції відповідач також посилається на неправомірність задоволення судом позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку. В даному випадку апелянт вказує на те, що ця земельна ділянка знаходиться в межах червоних ліній столиці, на таких зокрема ділянках, розташовуються транспортні, теплові, енергетичні, водопостачальні, та інші комунікації міста, а тому у відповідності до положень ст.116 ЗК України, така ділянка в оренду не може надаватися.
В наданих письмових доповненнях до апеляційної скарги від 06.12.2010, апелянт зауважує про не надання судом правової оцінки також порушенням, допущеним органом прокуратури під час проведення перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства.
Крім того, в доповненнях до апеляційної скарги відповідач посилається на допущення судом під час розгляду спору ряду процесуальних порушень, зокрема, неналежне повідомлення відповідача-2 - КП «Поділпарксервіс», про час та місце судових засідань, та прийняття у справі рішення без участі його повноважного представника, що призвело до порушення його процесуальних прав.
Прокуратурою Подільського р-ну м. Києва надані письмові пояснення, в яких орган прокуратури заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає обґрунтованим заявлений позов про визнання недійсним оспорюваної угоди, адже угоду було укладено відповідачами з порушенням вимог чинного законодавства та за відсутності належних повноважень.
У відповідності до положень ст.124 ЗК України у відповідача - КП «Поділпарксервіс» відсутні повноваження на передачу в оренду чи користування земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, а тому укладення спірної угоди відповідачами, результатом чого стало зайняття земельної ділянки та її користування без правовстановлюючих документів, призводить до порушення державних інтересів та не відповідає вимогам чинного земельного законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу Київська міська рада заперечила проти доводів апелянта, вважає їх необґрунтованими, а тому просить залишити її без задоволення. Оскаржуване у справі рішення господарського суду вважає законним, а тому просить залишити його без змін.
Учасники спору були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань (про що свідчать наявні в матеріалах поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі).
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Апелянт, ПП «Авто-сервіс», та позивач, Київська міська рада, наданими їм процесуальними правами щодо прийняття участі в судовому засіданні від 21.02.2011 .не скористалися, та своїх повноважних представників в засідання не направили, про причини неможливості бути присутніми в судовому засіданні суд не повідомили.
Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні від 26.01.2011 року був присутнім представник апелянта (директор Гончарук І.І.), який надавав пояснення з приводу поданого позову та апеляційної скарги.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судових засідань, судова колегія, заслухавши думку інших представників сторін, вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представників ПП «Авто-сервіс» та Київської міської ради.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, наданих відзивів, дослідивши матеріали справи та зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія приходить до висновку про обгрунтованість поданого позову, враховуючи наступне.
Спір між сторонами виник з приводу правомірності укладення між відповідачами 01.04.2004 р. угоди №2 про спільну діяльність з організації та експлуатації об'єктів платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів у Подільському районі м. Києва, за умовами якої сторони зобов'язалися шляхом об'єднання зусиль створити належні умови для організації та експлуатації об'єктів платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів у Подільському районі м. Києва, адреса якого - м. Київ, пр. Свободи, 24.
За умовами вищезазначеної угоди КП «Поділпарксервіс» зобов'язався організувати відповідно до вимог законодавства України об'єкти зберігання (тимчасового відстою) автотранспортних засобів у Подільському районі м. Києва. ПП «Авто-сервіс» згідно умов даної угоди зобов'язався здійснювати експлуатацію об'єкта.
Підставою для звернення Заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до суду із відповідним позовом про визнання недійсної укладеної між відповідачами угоди згідно ст.ст.203, 215 ЦК України, були допущені порушення вимог земельного законодавства відповідачами, виявлені в ході проведеної перевірки Управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві.
У відповідності до вимог чинного земельного законодавства (ст.ст. 116, 124 - 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 16 Закону України „Про оренду землі”) розпоряджатися земельними ділянками мають право власники цих земельних ділянок. Особа, яка бажає отримати в оренду земельну ділянку із земель комунальної власності повинна звернутись із відповідною заявою до органу місцевого самоврядування. Орган місцевого самоврядування приймає відповідне рішення про надання в оренду земельної ділянки та укладає на підставі цього рішення відповідний договір оренди. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
В обґрунтування власної позиції прокурор вказує на те, що Київська міська рада, як розпорядник земель на території міста Києва, рішення про відвід зазначеної земельної ділянки відповідачу не приймала. Документів що посвідчують право власності або право користування (в тому числі на умовах оренди) вказаною земельною ділянкою відповідач не отримував.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що позивач - Київська міська рада як повноважний орган .який здійснює розпорядження землею територіальної громади, не приймала відповідного рішення про передачу відповідачам спірної земельної ділянки для розміщення автостоянки (тимчасового відстою, платного зберігання транспортних засобів) за адресою: проспект Свободи, 24 у Подільському районі м. Києва, відповідний договір оренди землі також не укладався.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач-1 здійснює самовільне користування земельною ділянкою площею 0,21 га за адресою: м. Київ, проспект Свободи, 24, без документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, а також рішення компетентного органу про надання йому в користування цієї ділянки, що є грубим порушенням вимог чинного земельного законодавства. Зазначені обставини підтверджуються актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А 614/28 від 06.05.2010 р. та актом обстеження земельної ділянки від 06.05.2010 р. №160, складеним Управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві.
У разі, якщо особа, що самовільно зайняла земельну ділянку, не виконує рішення міської ради щодо її звільнення, то питання про повернення такої ділянки, тоді вже відповідно до ст.212 (п.3) ЗК України вирішується судом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
Враховуючи вимоги чинного земельного законодавства, слід розрізняти такі види правопорушень як «самовільне зайняття земельної ділянки» та «використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів».
У випадках, коли юридичні особи, яким земельні ділянки надані у власність чи користування рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, приступають до їх використання до виникнення права власності чи користування ними (до оформлення правовстановлюючих документів), такі дії не є самовільним зайняттям земельної ділянки. В даному випадку має місце використання особою земельної ділянки без правовстановлюючих документів (Лист Державного комітету України по земельним ресурсам «Щодо застосування терміна самовільне зайняття земельної ділянки» від 16.08.06 р. №14-17-4/6045).
Враховуючи вищевикладене, відсутність рішення компетентного органу щодо надання спірної земельної ділянки в користування відповідачу, та здійснення ним самовільного користування за відсутності рішення компетентного органу і відповідно правовстановлюючих документів, колегія погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що оспорювана угода №2 від 01.07.2004 р., укладена між відповідачами, не відповідає вимогам чинного земельного законодавства (ст.124 ЗК України), та підлягає визнанню недійсною в порядку ст.ст.203, 215 ЦК України, оскільки об'єктом даної угоди є земельна ділянка, яка не надавалась відповідачам в користування.
Колегія не приймає до уваги та визнає необґрунтованими доводи апелянта з приводу допущених під час розгляду спору господарським судом процесуальних порушень, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи.
Колегія також визнає безпідставними посилання відповідача на рішення Київської міської ради від 26.06.2007р. №930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту та покращення умов безпеки руху пішоходів і автотранспорту, а також розвитку мережі платних місць паркування транспортних засобів у м. Києві, в межах функцій органу місцевого самоврядування» та відповідність оспорюваної угоди даному рішенню, оскільки дане рішення не врегульовує питання передачі земельної ділянки, яка є об'єктом оспорюваної угоди, відповідачам та не стосується предмету спору.
Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Апелянтом належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України в обґрунтування власної позиції суду не надано, висновків господарського суду не спростовано, тому апеляційна скарга визнається необґрунтованою, і задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Авто-Сервіс» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2010 у справі № 18/340 залишити без змін.
Матеріали справи № 18/340 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді