донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.03.2011 р. справа №16/263пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівНовікової Р.Г.
Волкова Р.В., Дучал Н.М.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1:не з'явився
від відповідача 2:не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» м.Чернігів
на рішення господарського судуДонецької області
від20 грудня 2010 року
по справі№16/263пд (суддя Манжур В.В.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» м.Чернігів
до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 м. Донецьк
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_5 м.Донецьк
провизнання договору поруки недійсним
Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк»м.Чернігів звернулося до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 м.Донецьк та Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_5 м.Донецьк про визнання договору поруки від 11.08.2010р. недійсним.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.12.2010р. по справі №16/263пд у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк»м.Чернігів звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2010р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обгрунтування своєї правової позиції, заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що укладення договору поруки від 11.08.2010р., як виду забезпечення зобов'язання за договором про відступлення права вимоги №11/08/10 від 11.08.2010р., було вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. До того ж, вказує, що оскільки на момент укладення спірного договору договір найму (оренди) нежитлового приміщення №447 від 11.04.2008р. був уже розірваний за згодою сторін, тому і договір про відступлення прав вимог є недійсним. Згідно з приписами ст.548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. За таких обставин, заявник стверджує, що спірний договір поруки підлягає визнанню недійсним.
02.02.2011р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача 2, в якому останній просить суд залишити рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2010р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також, просить розглянути справу №16/263пд без його участі.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_4 м.Донецьк у відзиві на апеляційну скаргу від 03.02.2011р. не погодився з твердженнями позивача та наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги, оскільки рішення суду прийнято за результатами всебічного, повного та об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з дотриманням та правильним застосування норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні 07.02.2011р. відповідач 1 підтримав правову позицію викладену у відзиві на апеляційну скаргу. Представники позивача та відповідача 2 у судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення якого були повідомлені належним чином.
14.03.2011р. сторони не скористались своїм процесуальним правом щодо участі їх представників у даному судовому засіданні.
Оскільки ухвалою суду від 07.02.2011р. сторін було попереджено, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами в справі, тому суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзиви, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2008р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, яка діяла як від свого імені, так і від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_7, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (далі - наймодавці) та Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк») (далі - наймач) був укладений договір найму (оренди) за №447, згідно п.1.1. якого наймодавці передали, а наймач прийняв у тимчасове платне користування нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 245,7кв.м, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Набережна, буд. 117, для розміщення відділення «Банку «Демарк»в м.Донецьк (об'єкт найму).
За приписами п.3.1.7. даного договору, наймач прийняв на себе зобов'язання у встановлений термін вносити орендну плату за об'єкт найму.
Відповідно до п.п.4.1, 4.2. договору найму, щомісячна орендна плата складає 27027грн.00коп., яка сплачується наймачем один раз на місяць, не пізніше 5 числа поточного місяця за минулий місяць, шляхом перерахування на рахунок наймодавців.
В пункті 4.3. договору найму сторони встановили, що з дати підписання акту прийому-передачі об'єкту найму від наймодавців до наймача, наймач компенсує наймодавцям вартість комунальних послуг (електроенергія, холодна та гаряча вода, каналізація, опалення, вивіз твердих побутових відходів, автоматична пожежна сигналізація, телекомунікаційні послуги -у разі користування ними) загальної площі об'єкту найму, протягом п'яти банківських днів після надання виставленого наймодавцями рахунку.
Згідно п.5.1. договору найму, строк дії договору за домовленістю сторін становить з дати підписання договору і до 01.04.2011р.
Об'єкт найму був переданий у користування позивачу за актом прийому-передачі приміщення від 13.04.2008р., підписаним уповноваженими представниками сторін.
Договором від 11.04.2009р. про внесення змін до вищевказаного договору найму сторони узгодили, що на період з 01.05.2009р. по 01.01.2010р. ціна оренди складатиме 18000грн.00коп.
У зв'язку з невиконанням позивачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного та повного здійснення платежів з орендної плати та комунальних послуг, у останнього утворилась заборгованість за договором найму в розмірі 235584грн.83коп., з яких 220362грн.00коп. -заборгованість з орендної плати, 15222грн.83коп. -компенсація вартості комунальних послуг.
Як передбачено пунктом 5.4 договору найму (оренди) нежитлового приміщення №447 від 11.04.2008р., дострокове розірвання договору може мати місце, зокрема, в разі несплати наймачем орендної плати протягом двох місяців підряд.
За таких обставин, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 14.07.2010 року направлено позивачу повідомлення про розірвання договору найму з моменту отримання цього повідомлення, яке отримане уповноваженою особою наймача 26.07.2010р.
Відтак, договір найму (оренди) нежитлового приміщення №447 від 11.04.2008р. є розірваним з 26.07.2010р.
Слід зазначити, що посилання позивача на те, що дострокове розірвання договору найму (оренди) нежитлового приміщення в односторонньому порядку відбулось 23.09.2009р., про що свідчить акт прийому-передачі приміщення від 23.09.2009р., правомірно не беруться судом першої інстанції до уваги.
Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 5.6 договору найму (оренди) нежитлового приміщення №447 від 11.04.2008 року сторони передбачили, що наймач чи наймодавці мають рівні права до дострокового розірвання договору оренди, письмово попередивши за шість місяців до його розірвання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 06.08.2009 року листами звертався до наймодавців з питанням щодо дострокового розірвання договору найму з 15.09.2009 року у зв'язку з кризовою ситуацією в Україні, яка призвела до значного зменшення банківських операцій та доходу відділення.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази відправлення вищевказаних листів наймодавцям чи отримання їх останніми, тому суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що позивачем не доведено належного виконання зі свого боку п.5.6. договору в частині повідомлення всіх наймодавців про дострокове розірвання договору.
Крім того, у пункті 5.7. договору найму передбачено, що об'єкт найму вважається повернутим наймодавцям з моменту підписання сторонами двостороннього акту прийому-передачі.
У матеріалах справи докази підписання між сторонами договору найму акту прийому-передачі відсутні, а отже відсутні докази, що підтверджують припинення орендних правовідносин між сторонами.
Наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі від 23.09.2009р. не може вважатися належним та допустимим доказом повернення об'єкту найму, оскільки цей документ не підписаний всіма сторонами договору найму, а тому не може свідчити про належне повернення нежитлового приміщення наймодавцям.
В подальшому, 11.08.2010р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (далі - цедент-1), ОСОБА_6 (далі - цедент-2), ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_7 (далі - цедент-3), Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 (далі - цедент-4) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 (далі - цесіонарій) був укладений договір про відступлення права вимоги №11/08/10.
Відповідно до п.1. даного договору, цей договір про відступлення права вимоги спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, цедентом-1, цедентом-2, цедентом-3, цедентом-4 цесіонарієві права вимоги, належного цеденту-1, цеденту-2, цеденту-3, цеденту-4, в межах яких цесіонарій стає кредитором за договором найму (оренду) нежитлового приміщення № 447 від 11.04.2008р.
За приписами п.2. договору, до цесіонарія переходить право вимагати від боржника належного та реального виконання обов'язків по сплаті орендної плати у розмірі 220362грн.00коп. та компенсації вартості комунальних послуг у розмірі 15222грн.83коп., передбаченої умовами договору найму (оренди) нежитлового приміщення №447 від 11.04.2008р., а всього на загальну суму 235584грн.83коп.
За цим договором до цесіонарія переходить право вимоги цедентів за договором найму в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п.3. договору).
В пункті 8 договору про відступлення права вимоги передбачено, що цеденти зобов'язані письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом 10-ти календарних днів з дня набрання чинності цим договором.
Відповідно до п.9 договору про відступлення права вимоги, цедент-1 з моменту укладення договору про відступлення права вимоги є поручителем за боржника перед цесіонарієм за всією сумою, за якою цесіонарію відступається право вимоги за договором, про що укладається відповідний договір поруки.
Згідно п.11. даного договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.
У пункті 12. договору сторони узгодили, що строк договору починає свій перебіг у момент, встановлений п.11. договору, та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами.
На виконання умов вищезазначеного договору, цеденти повідомленнями від 11.08.2010р., які направлені на адресу позивача, сповістили боржника про відступлення права вимоги грошових коштів за договором найму (оренди) на загальну суму 235584грн.83коп.
З метою забезпечення зобов'язань за договором найму та договору про відступлення права вимоги, 11.08.2010р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 (далі - поручитель) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 (далі - кредитор) був підписаний договір поруки, згідно п.1.1. якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язку Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк»(далі -боржник) щодо сплати кредитору орендної плати ( у розмірі 220362грн.00коп.) та компенсації вартості комунальних послуг (у розмірі 15222грн.83коп.), що загалом складає 235584грн.83коп., за договором найму (оренди) нежитлового приміщення №447 від 11.04.2008р.
Як встановлено п.1.3. договору, у випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Відповідно до п.4.1. договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення поруки, але не більше двох років з дня його укладення.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, їх вільного волевиявлення, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.
Частина 1 цієї статті встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені у статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які передбачені частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України.
Як стверджує позивач, укладення договору поруки від 11.08.2010р., як виду забезпечення зобов'язання за договором про відступлення права вимоги №11/08/10 від 11.08.2010р., було вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.
При цьому, вказує, що на момент укладення спірного договору поруки договір найму (оренди) нежитлового приміщення №447 від 11.04.2008р. був уже розірваний за згодою сторін, тому договір про відступлення прав вимог є недійсним.
Згідно з приписами ст.548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.
За таких обставин, позивач дійшов до висновку, що спірний договір поруки підлягає визнанню недійсним, та звернувся з відповідним позовом до господарського суду.
За приписами п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Як встановлено ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Як зазначалось раніше, цедентами було належним чином сповіщено позивача про відступлення права вимоги заборгованості за договором найму (оренди) №447 від 11.04.2008 року на загальну суму 235584грн.83коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про відступлення права вимоги від 11.08.2010р.
До того ж, приписами норм чинного законодавства не встановлено прямої заборони щодо можливості укладення угоди про відступлення права вимоги вже після розірвання договору.
Як передбачено статтею ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, факт припинення дії договору, в тому числі в разі дострокового розірвання останнього, не звільняє сторін від виконання зобов'язань по ньому.
За таких обставин, положення статті 548 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки підстави для визнання договору про відступлення права вимоги №11/08/10 від 11.08.2010р. недійсним відсутні.
Щодо посилань позивача як на підставу визнання спірного договору недійсним на те, що при укладенні договору поруки від 11.08.2010р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 свідомо та навмисно ввела Фізичну особу -підприємця ОСОБА_4 в оману щодо обставин, які мають істотне значення для вчинення правочину, а саме, не повідомила, що у зв'язку з достроковим розірванням договору найму договір про відступлення права вимоги є недійсним, тобто, відповідач 1 виступив поручителем за виконання неіснуючих зобов'язань ПАТ «Банк «Демарк», то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч.1. ст.230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки або повідомлення про будь-які обставини, яких насправді не має, так і у вигляді свідомого замовчування обставин, які можуть перешкодити укладенню правочину.
Згідно приписам ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень та обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте, позивач не надав до суду належних доказів на підтвердження навмисного вчинення відповідачем 2 винних дій, спрямованих на заперечення або замовчування про такі властивості й наслідки правочину, які на справді наступити не можуть.
Що стосується тверджень скаржника про те, що спірний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним, а також внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому їх прояву, тобто, договір поруки від 11.08.2010р. є фіктивним, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним, то вони є безпідставними виходячи з наступного.
За приписами ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.
Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буду виконаний.
Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріальне посвідчення та державної реєстрації.
При цьому, сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочин фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину.
Проте, як встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 20.12.2010р. по справі №16/229 за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 м.Донецьк до ПАТ «Банк «Демарк»та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості з орендної плати та комунальних послуг в розмірі 235584грн.83коп., у зв'язку з невиконання банком вимог кредитора про сплату заборгованості ФОП ОСОБА_4 відповідно до умов договору поруки від 11.08.2010р. листом від 24.09.2010р. звернувся до поручителя -ФОП ОСОБА_5 з вимогою про оплату зазначеної заборгованості.
В свою чергу, ФОП ОСОБА_5 листом від 29.09.2010р. повідомила боржника -ПАТ«Банк «Демарк»про необхідність задоволення вимог кредитора.
Крім того, сам факт звернення ФОП ОСОБА_4 до суду з позовними вимогами до ФОП ОСОБА_5 також свідчить про намір кредитора отримати суму заборгованості від поручителя як солідарного божника за спірним договором поруки.
Що стосується посилань скаржника на те, що відмова ФОП ОСОБА_4 від позовних вимог в частині стягнення з ФОП ОСОБА_5 є доказом відсутності наміру кредитора при укладенні спірного договору поруки пред'являти в подальшому вимогу до поручителя стосовно виконання останнім своїх обов'язків за цим договором, то вони судом апеляційної інстанції не беруться до уваги з підстав їх необгрунтовності.
Відмовившись від позову у відповідній частині, Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 під час розгляду справи №16/229 скористався своїм процесуальним правом в порядку статті 78 Господарського процесуального кодексу України, згідно до якої позивач до винесення рішення по справі не позбавлений можливості відмовитись від позову.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволені позовних вимог.
З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2010р. у справі №16/263пд колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника -Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк»м.Чернігів.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» м.Чернігів на рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2010р. у справі №16/263пд - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2010р. у справі №16/263пд - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Р.Г. Новікова
Судді: Р.В. Волков
Н.М. Дучал
Надруковано 6 примірників: 1 -позивачу; 2 -відповідачам; 1 - у справу, 1 - господарському суду; 1 - ДАГС