донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.03.2011 р. справа №14/165
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівНовікової Р.Г.
Волкова Р.В., Дучал Н.М.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача:не з'явився
прокурор:Пономарьов А.О. за посв.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від27 липня 2010 року
по справі№14/165 (суддя Левшина Г.В.)
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_5 м.Донецьк
доДонецької міської ради м. Горлівка
провизнання права власності
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 м.Донецьк звернувся до Донецької міської ради м.Донецьк з позовом про визнання за позивачем права власності на будівлю кафе (літ. А-1), загальною площею 495,1 кв.м., будівлю складських приміщень (літ. Б-1), загальною площею 91,5 кв.м., літній бар (В), альтанку (Г), естраду (Д), альтанку (Е), альтанку (Ж), альтанку (З), альтанку (И), альтанку (К), альтанку (Л), альтанку (М), альтанку (Н), альтанку (О), альтанку (П), альтанку (С), альтанку (Т), альтанку (У), альтанку (Р), сторожку (Ф), басейн з фонтаном (№1), монумент (№2), містки (№13-16), огорожу, ворота (№17-24), замощення (І, ІІ, ІІІ), що розташовані по АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.07.2010 року. по справі №14/165 позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 м.Донецьк задоволені у повному обсязі. Визнано за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 м.Донецьк право власності на будівлю кафе (літ. А-1), загальною площею 495,1 кв.м., будівлю складських приміщень (літ. Б-1), загальною площею 91,5 кв.м., літній бар (В), альтанку (Г), естраду (Д), альтанку (Е), альтанку (Ж), альтанку (З), альтанку (И), альтанку (К), альтанку (Л), альтанку (М), альтанку (Н), альтанку (О), альтанку (П), альтанку (С), альтанку (Т), альтанку (У), альтанку (Р), сторожку (Ф), басейн з фонтаном (№1), монумент (№2), містки (№13-16), огорожу, ворота (№17-24), замощення (І, ІІ, ІІІ), що розташовані по АДРЕСА_1.
Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 27.07.2010р. по справі №14/165 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Прокурор вказує, що визнання у судовому порядку права власності на річ за загальними правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою його виникнення. Зазначає, що при вирішенні спору по суті, суд не з'ясував наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання права позивача з боку міської ради. Крім того, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а саме, залишено без уваги питання щодо прийняття спірних нежитлових будівель до експлуатації у встановленому чинним законодавством порядку.
24.01.2011р. в судове засідання прокурор, представники сторін не з'явились, про час та місце проведення якого були повідомлені належним чином.
У судовому засіданні від 21.02.2011р. прокурор підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі. Позивач та відповідач не скористались своїм процесуальним правом щодо участі їх представників у даному судовому засіданні.
14.03.2011р. у судовому засіданні прокурор наполягав на доводах, викладених раніше. Позивач та відповідач у дане судове засідання своїх представників не направили, про час та місце проведення якого були сповіщені належним чином.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2005р. між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 (далі -продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 м.Донецьк (далі -покупець) був підписаний договір купівлі-продажу, згідно до умов якого продавець передав належний йому на праві власності торговий павільйон у власність покупця, а покупець прийняв та оплатив це майно.
В подальшому, позивачем в процесі господарської діяльності здійснено реконструкцію торгівельного павільйону у будівлю кафе з літнім майданчиком.
Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у місті Донецьку ради №32/1 від 23.01.2008р. комплексу будівель кафе з літнім майданчиком «Форос», який розташований на трасі Донецьк-Авдотьїно в Ленінському районі, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1.
12.04.2010р. на підставі рішення Донецької міської ради №42/209 від 26.02.2010р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 м.Донецьк (далі -орендар) та Донецькою міською радою (далі -орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно з п.1. якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410137700:00:018:0544) по АДРЕСА_1 для експлуатації існуючої будівлі кафе з літнім майданчиком.
За приписами п.2 даного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,6229га комерційного використання, в тому числі, 0,0679га -капітальна одноповерхова забудова; 0,0301га -тимчасова; 0,0064га -споруди; 0,4068га -під проїздами та проходами; 0,1117га -під зеленими насадженнями.
Відповідно до п.3 договору, на земельній ділянці розташована будівля кафе (літ.А-1); будівля складу (Б-1), які належать орендарю на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.2005р.
Пунктом 7 договору оренди земельної ділянки встановлено, що цей договір укладено до 26.02.2015р.
Як передбачено п.13 договору, земельна ділянка передається в оренду для експлуатації існуючої самовільно реконструйованої будівлі кафе з літнім майданчиком. Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови.
У п.19 договору сторони узгодили, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється за актом приймання-передачі.
Зазначений договір оренди земельної ділянки 14.05.2010р. зареєстровано у Донецькі міській раді за №9/489.
Земельна ділянка передана у користування орендарю за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін.
За результатами проведення технічної інвентаризації спірного об'єкту нерухомого майна КП «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька»була виготовлена інвентаризаційна справа, відповідно до якої позивач є власником будівлі кафе (літ.А-1) з будівлями складських приміщень, баром, естрадою, альтанками.
Згідно з висновком АТЗТ ПВП «Донбасреконструкція»(ліцензія АВ №513170) по результатам дослідження будівельних конструкцій, основні несучі конструкції будівель кафе літ. А-1, складських приміщень літ. Б-1 по АДРЕСА_1 знаходяться в нормальному стані та придатні до подальшої експлуатації.
За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на будівлю кафе (літера А-1), загальною площею 495,1 кв.м., будівлю складських приміщень (літера Б-1), загальною площею 91,5 кв.м., літній бар (В), альтанку (Г), естраду (Д), альтанку (Е), альтанку (Ж), альтанку (З), альтанку (И), альтанку (К), альтанку (Л), альтанку (М), альтанку (Н), альтанку (О), альтанку (П), альтанку (С), альтанку (Т), альтанку (У), альтанку (Р), сторожку (Ф), басейн з фонтаном (№1), монумент (№2), містки (№13-16), огорожу, ворота (№17-24), замощення (І, ІІ, ІІІ), що розташовані по АДРЕСА_1.
Частинами третьою та четвертою статті 375 Цивільного кодексу України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки регулює відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створені нової речі -самочинному будівництві були порушені.
Згідно з частинами першою та другою цієї статті кодексу житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною третьою статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкта.
За змістом частини п'ятої ст.376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення до господарського суду першої інстанції позивач є користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.04.2010р., укладеного до 26.10.2015р.
За приписами ст.95 Земельного кодексу України та ст.25 Закону України «Про оренду землі»орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.
Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, спірні об'єкти нерухомості знаходяться на земельній ділянці, яка надана позивачу у користування на умовах оренди саме для експлуатації існуючої самовільно реконструйованої будівлі кафе з літнім майданчиком, цільовим призначенням якої є житлова та громадська забудова відповідно до договору оренди від 12.04.2010р.
Отже, матеріалами справи підтверджено додержання позивачем цільового призначення та дозволеного використання земельної ділянки, відсутність порушення прав інших осіб в контексті частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.
Згідно зі ст.321, ст.328 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З огляду на вищевказане, суд першої інстанції дійшов правомірного та законного висновку щодо наявності всіх правових підстав для визнання за позивачем права власності на самочинно реконструйований об'єкт нерухомості у судовому порядку.
За таких обставин, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення господарського суду Донецької області від 27.07.2010р. у справі №14/165 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 27.07.2010р. у справі №14/165 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 27.07.2010р. у справі №14/165 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Р.Г. Новікова
Судді: Р.В. Волков
Н.М. Дучал
Надруковано 7 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 2 -прокуратурі; 1 - до справи; 1 -ДАГС; 1 -до суду