15.03.2011 року Справа № 10/400-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І.-доповідач,
суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.
при секретарі судового засідання Деббіш Г.В.
За участю представників сторін:
від відповідача: Тігла О.І., довіреність №4ю від 06.01.11р., представник;
представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм", в особі ліквідатора Дяченка Сергія Вікторовича на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011р. у справі № 10/400-10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Новація", м. Дніпропетровськ
про стягнення 56 460 грн. 38 коп., -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011р. у справі № 10/400-10 (суддя -Кощеєв І.М.) в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм" (м. Київ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Новація" (м. Дніпропетровськ) про стягнення 56 460 грн. 38 коп відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011р. у справі № 10/400-10, товариство з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм", в особі ліквідатора Дяченка Сергія Вікторовича звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким задовольнити в повному обсязі пред'явлені в позовній заяві вимоги позивача, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2011р. у справі № 10/400-10 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
15.03.2011р. відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011р. у справі № 10/400-10 без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм", в особі ліквідатора Дяченка Сергія Вікторовича -без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення, приймаючи до уваги наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 19.11.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Новація" та просить суд стягнути з останнього борг у розмірі 56 460 грн. 38 коп., за поставлений товар, відповідно до товарно-транспортної накладної № 40666 від 09.03.2006р.
Так, позивач стверджує, що згідно з накладною № 40666 від 09.03.2006р. позивачем було відпущено відповідачу медикаменти на суму 56 460 грн. 38 коп., однак прийняті медикаменти не були сплачені відповідачем.
Договір щодо поставки медикаментів на суму 56 460 грн. 38 коп. між сторонами не укладався.
Таким чином, між сторонами повинні були виникнути бездоговірні правовідносини, пов'язані із поставкою товару.
Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивачем в якості доказу поставки відповідачу медикаментів на суму 56 460 грн. 38 коп. надано товарно-транспортну накладну № 40666 від 09.03.2006р., яка, в свою чергу, не може вважатись належним доказом підтвердження факту поставки з наступних підстав.
Вищезазначена товарно-транспортна накладна в якості доказу отримання товару відповідачем містить лише один підпис невідомої особи, який печаткою товариства з обмеженою відповідальністю "Новація" не засвідчений.
Крім того, відсутньою є довіреність на отримання вказаних медикаментів на суму 56 460 грн. 38 коп., виданої товариством з обмеженою відповідальністю "Новація" на фізичну особу, підпис якої стоїть на товарно-транспортній накладній.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Копія розписки громадянина ОСОБА_1 про отримання по трьом накладним товару із зобов'язанням надати відповідну довіреність на отримання медикаментів (т. 1, а.с. 13) також не може бути відповідним доказом виникнення саме у відповідача відповідних зобов'язань по оплаті медикаментів на суму 56 460 грн. 38 коп.
Таким чином, позивачем не було доведено належними доказами факт отримання товариством з обмеженою відповідальністю "Новація" медикаментів на суму 56 460 грн. 38 коп. за товарно-транспортною накладною № 40666 від 09.03.2006р., тому суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про застосування судом строку позовної давності до вимог позивача.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України ).
Відповідно до ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно із ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається із матеріалів справи, на товарно-транспортній накладній № 40666 від 09.03.2006р. зазначено, що дата відстрочення платежу від дати отримання товару складає один день.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача 19.11.2010р., тобто після спливу строку позовної давності.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути належними доказами поважності пропуску строку позовної давності, оскільки як вбачається із пояснень відповідача, наданих до суду першої інстанції з приводу цього питання, відповідач мав доступ до необхідної інформації та документації для пред'явлення позовних вимог з травня 2009р., однак звернувся з позовом до господарського суду лише у листопаді 2010р.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011р. у справі № 10/400-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм", в особі ліквідатора Дяченка Сергія Вікторовича - без задоволення.
Головуючий В.І. Крутовських
Суддя А.К. Дмитренко
Суддя А.Є. Прокопенко